20 січня 2022 року
м. Київ
справа №826/3746/17
адміністративне провадження № К/9901/8576/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Данилевич Н.А., Радишевської О.Р.,
розглянув у попередньому судовому засіданні за наявними у справі матеріалами адміністративну справу № 826/3746/17
за позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Горяйнова А.М., суддів Бабенка К.А., Файдюка В.В.
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- скасувати подання Головного територіального управління юстиції у м. Києві до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю відносно приватного нотаріуса ОСОБА_1 ;
- скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 24 листопада 2016 року № 2 про анулювання свідоцтва від 29 січня 2013 року № 8965 про право на зайняття нотаріальною діяльністю відносно приватного нотаріуса ОСОБА_1 ;
- скасувати наказ Міністерства юстиції України від 01 грудня 2016 року № 3443/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_1 »;
- зобов'язати суб'єктів владних повноважень - Головне територіальне управління юстиції у м. Києві та Міністерство юстиції України вчинити дії, спрямовані на поновлення ОСОБА_1 у відомостях Єдиного реєстру нотаріусів, надати доступ до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної мережі Міністерства юстиції України для вчинення дій та виконання нотаріальних обов'язків, передбачених Законом України «Про нотаріат».
2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав про те, що покладені в основу оскаржуваного подання висновки про порушення ним вимог Правил професійної етики нотаріусів України є безпідставними, у зв'язку з чим при складанні спірних рішень відповідачі діяли з перевищенням наданих їх законом повноважень.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2018 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення від 24 листопада 2016 року № 2 та наказу від 1 грудня 2016 року № 3443/5; зобов'язання вчинити дії, спрямовані на поновлення ОСОБА_1 в відомостях Єдиного реєстру нотаріусів; надання доступу до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної мережі Міністерства юстиції України. В цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 24 листопада 2016 року № 2 про анулювання свідоцтва № 8965 від 29 січня 2013 року про право на зайняття нотаріальною діяльністю відносно приватного нотаріуса ОСОБА_1 ; визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства юстиції України «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_1 » від 01 грудня 2016 року № 3443/5; зобов'язано Головне територіальне управління юстиції у місті Києві та Міністерство юстиції України вчинити дії, спрямовані на поновлення ОСОБА_1 у відомостях Єдиного реєстру нотаріусів, надати доступ до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної мережі Міністерства юстиції України для вчинення дій та виконання нотаріальних обов'язків, передбачених Законом України «Про нотаріат». В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2018 року залишено без змін.
5. Постановою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року у справі № 826/3746/17, справу направлено на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
6. Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що під час нового розгляду справи належить з'ясувати наявність факту вчинення позивачем саме неодноразового порушення чинного законодавства та встановити, чи завдали такі порушення шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян, а також перевірити - які саме порушення, виявлені під час перевірки, були усунуті ОСОБА_1 та чи усунуті вони у строк, що був наданий позивачу відповідно до наказу Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 06 червня 2016 року № 1730/8. Також дослідити порушення, які не були усунуті позивачем та підстави їх не усунення.
ІІІ. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції і мотиви його ухвалення (новий розгляд)
7. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення від 24 листопада 2016 року № 2 та наказу від 01 грудня 2016 року № 3443/5, зобов'язання вчинити дії, спрямовані на поновлення ОСОБА_1 в відомостях Єдиного реєстру нотаріусів, надати доступ до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної мережі Міністерства юстиції України скасовано та прийнято нову постанову в цій частині: визнано протиправним та скасовано рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 24 листопада 2016 року № 2 про анулювання свідоцтва від 29 січня 2013 року № 8965 про право на зайняття нотаріальною діяльністю відносно приватного нотаріуса ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_1 » від 01 грудня 2016 року № 3443/5; зобов'язано Головне територіальне управління юстиції у місті Києві та Міністерство юстиції України вчинити дії, спрямовані на поновлення ОСОБА_1 в відомостях Єдиного реєстру нотаріусів, надати доступ до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної мережі Міністерства юстиції України для вчинення дій та виконання нотаріальних обов'язків, передбачених Законом України «Про нотаріат». В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2018 року залишено без змін.
8. Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції виходив з того, що приймаючи рішення про анулювання приватному нотаріусу ОСОБА_1 свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, Міністерство юстиції України та Вища кваліфікаційна комісія нотаріату не перевірили та не встановили наявності такої обов'язкової умови, як завдання шкоди інтересам відповідних осіб, у зв'язку з чим рішення від 24 листопада 2016 року № 2 та наказ від 01 грудня 2016 року № 3443/5 не можуть вважатися законними та підлягають скасуванню.
IV. Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись із постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Міністерство юстиції України подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
10. Скаржник у касаційній скарзі посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Касатор посилається на те, що Шостим апеляційним адміністративним судом в повному обсязі досліджені всі обставини справи, підтверджено, що перевірка проводилася відповідно до норм чинного законодавства та вказано про дійсні порушення позивача, однак, у зв'язку з тим, що Верховним Судом у справі № 826/3746/17 та у справі № 826/7176/17 зазначено про необхідність дослідження питання про встановлення шкоди інтересам держави, підприємства, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій, про яку не зазначено в оскаржуваному позивачем рішенні Комісії, судом апеляційної інстанції прийнято постанову про задоволення позову. Разом з тим, касатор посилається на постанову Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 811/591/18 в аналогічних правовідносинах, яка за своїм висновком є протилежною до вказаних постанов Верховного Суду у справах № 826/3746/17 та № 826/7176/17. Отже, на думку касатора, існує різна практика Верховного Суду щодо застосування підпункту «е» пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про нотаріат», у зв'язку з чим існує необхідність застосування пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
11. Касатор вважає, що підпункт «е» пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про нотаріат» містить дві не пов'язані між собою підстави, відповідно до яких головним територіальним управлінням юстиції вноситься подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Так, при неодноразовому порушенні законодавства не береться до уваги, чи дії нотаріуса призвели до шкоди інтересам держави, підприємства, установ, організацій, громадян. У даному випадку йде мова про повторювані порушення, які свідчать про постійне неналежне виконання нотаріусом своїх обов'язків.
V. Позиція інших учасників справи
12. ОСОБА_1 , Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Міністерстві юстиції України правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу не скористалися.
VI. Рух справи у суді касаційної інстанції
13. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Кашпур О.В., Данилевич Н.А., Радишевської О.Р. ухвалою від 01 квітня 2020 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
14. Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2022 року справу призначено до розгляду у попереднє судове засіданні за наявними у справі матеріалами на 20 січня 2022 року.
VІI. Стислий виклад обставин, установлених судом апеляційної інстанції
15. Як установлено судом апеляційної інстанції, відповідно до свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 8965 від 29 січня 2013 року ОСОБА_1 зареєстрував приватну нотаріальну діяльність по Луганському міському нотаріальному округу.
16. Згідно з реєстраційним посвідченням № 1545 від 31 серпня 2015 року позивач здійснює приватну нотаріальну діяльність у Київському міському нотаріальному окрузі.
17. До Міністерства юстиції України надійшов лист Служби безпеки України від 19 квітня 2016 року щодо незаконного доступу нотаріусів до єдиних та державних реєстрів Міністерства юстиції України з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей.
18. Міністерство юстиції України листом від 19 травня 2016 року № 3938/13/32-16 направило Головному територіальному управлінню юстиції у м. Києві доручення щодо проведення позапланової цільової перевірки організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил ведення нотаріального діловодства, у ході якої виконавцю доручено звернути увагу на можливе вчинення нотаріальних дій щодо об'єктів нерухомого майна, розташованих на непідконтрольній території та доступу іншими особами до єдиних та державних реєстрів Міністерства юстиції України з використанням логіна, пароля та ключа електронного цифрового підпису.
19. Наказом Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 20 травня 2016 року № 1694/8, до якого були внесені зміни наказом від 23 травня 2016 року № 1703/8) було призначено проведення позапланової комплексної перевірки організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1 за період з 31 серпня 2015 року по день перевірки включно.
20. За результатами перевірки Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві було складено довідку від 30 травня 2016 року, у якій зазначено про відсутність порушень вимог закону щодо використання логіна, пароля та ЕЦП. Разом з тим, в ході перевірки були виявлені порушення вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальний дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальний дій), Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5 (далі - Правила ведення нотаріального діловодства), Порядку ведення Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, що затверджений накази Міністерства юстиції України від 04 листопада 2009 року № 2053/5, Положення про Єдиний реєстр довіреностей, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 28 грудня 2006 року № 111/5.
21. Наказом Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 06 червня 2016 року № 1730/8 позивача було зобов'язано усунути порушення та помилки, виявлені комісією, у тритижневий строк з дня отримання наказу та письмово повідомити про вжиті заходи.
22. Одночасно наказом від 06 червня 2016 року № 360/6 позивача було зобов'язано пройти навчання в Інституті права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України у період з 04 по 08 липня 2016 року та тимчасово зупинено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса ОСОБА_1 на час проходження навчання з 04 по 15 липня 2016 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 291 Закону України «Про нотаріат».
23. Заяву-повідомлення про хід виконання рекомендацій щодо покращення стану нотаріальної діяльності та довідку про усунення недоліків, виявлених у ході позапланової комплексної перевірки організації нотаріальної діяльності, позивач надав до Міністерства юстиції України 03 серпня 2016 року. У вказаних документах повідомлялося про часткове усунення недоліків, виявлених за результатами перевірки. Також позивачем надано свідоцтво про підвищення кваліфікації, яке видано приватному нотаріусу ОСОБА_1 про те, що він підвищив кваліфікацію шляхом участі в семінарі з питань нотаріату та успішно склав залік в Інституті права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України.
24. Комісія, що утворена Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві, провела перевірку стану усунення недоліків, виявлених у ході позапланової комплексної перевірки, за результатами якої склала довідку від 12 липня 2016 року.
25. Наказом Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 20 липня 2016 року № 452/6 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 291 Закону України «Про нотаріат» з 25 липня 2016 року було тимчасово зупинено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса ОСОБА_1 до вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
26. Одночасно Головне територіальне управління юстиції у м. Києві направило до Міністерства юстиції України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю від 29 січня 2013 року № 8965.
27. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 24 листопада 2016 року № 2 було анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю з посиланням на пп. «е» п. 2 ч. 1 с;т. 12 Закону України «Про нотаріат».
28. Міністерство юстиції України на підставі зазначеного рішення прийняло наказ від 01 грудня 2016 року № 3443/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_1 ».
29. Наказом Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 19 грудня 2016 року № 866/6 було вирішено припинити нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 з 19 грудня 2016 року.
30. Не погоджуючись із поданням Головного територіального управління юстиції у м. Києві, рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 24 листопада 2016 року № 2 та наказом Міністерства юстиції України від 01 грудня 2016 року № 3443/5, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.
VІIІ.ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
31. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)
Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку
Кодекс адміністративного судочинства України (у чинній редакції)
Частина друга статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з п. «е» частини 2 статті 12 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року № 3425-XII (далі - Закону № 3425-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, у випадках: неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян.
33. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
34. Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі стало посилання Міністерства юстиції України на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні).
35. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що необхідними та обов'язковими умовами для анулювання позивачу свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю є не лише встановлення неодноразового порушення вимог чинного законодавства на підставі приписів ч. 4 ст. 55 Закону України «Про нотаріат», а й завдання шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій.
36. Касатор не погоджуючись з таким висновком суду апеляційної інстанції посилається на те, що при анулюванні свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю у випадку неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій не потрібно досліджувати чи призвели такі порушення до завдання шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян.
37. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово висловлював позицію щодо застосування п. «е» частини 2 статті 12 Закону № 3425-XII при анулюванні Міністерством юстиції України за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю у випадках неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій.
38. Зокрема, при направленні цієї справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, у постанові від 20 грудня 2019 року, Верховний Суд послався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі № 826/7176/17 та вказав на те, що аналіз змісту підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 3425-XII дає підстави для висновку, що законодавець для застосування до нотаріуса стягнення, визначеного цією правовою нормою визначає дві передумови, а саме: 1) неодноразове порушення нотаріусом чинного законодавства або 2) грубе порушення закону.
39. Обов'язковою ознакою при цьому є завдання шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій, яка має бути встановлена органом, що вирішує питання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, як у випадку вчинення нотаріусом неодноразового порушення чинного законодавства, так і у разі грубого порушення закону.
40. Також аналогічний висновок щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах висловлено у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 826/7176/17, від 20 грудня 2019 року № 826/3746/17, від 29 квітня 2020 року у справі №817/800/17, від 25 червня 2020 року № 2340/5084/18, 05 жовтня 2020 року № 140/1382/19, від 21 квітня 2021 року в справ № 640/7645/20.
41. Ураховуючи висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2019 року в цій справі, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові у розглядуваній справі дійшов висновку про те, що, приймаючи рішення про анулювання приватному нотаріусу ОСОБА_1 свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, Міністерство юстиції України та Вища кваліфікаційна комісія нотаріату не перевірили та не встановили наявності такої обов'язкової умови як завдання шкоди інтересам відповідних осіб, у зв'язку з чим рішення від 24 листопада 2016 року № 2 та наказ від 01 грудня 2016 року № 3443/5 не можуть вважатися законними та підлягають скасуванню.
42. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен вмотивовано обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
43. Надаючи правову оцінку доводам Міністерства юстиції України, наведеним у касаційній скарзі, Верховний Суд звертає увагу на те, що зміст скарги не дає підстав для висновку, що скаржник навів належне обґрунтування необхідності відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у цій справі.
44. Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 811/591/18, у якій на його думку, суд дійшов протилежної позиції щодо застосування підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 3425-XII ніж у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у цій справі, колегія суддів Верховного Суду вважає безпідставним, оскільки у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 811/591/18 суд не досліджував питання необхідності встановлення органом, що вирішує питання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, завдання шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян, у випадку неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій.
45. Також скаржник не наводить інших прикладів судових рішень, ухвалених після прийняття Верховним Судом вказаної постанови від 20 грудня 2019 року у цій справі, у яких по іншому застосовуються норми права у подібних правовідносинах.
46. Сама по собі незгода Міністерства юстиції України. із позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не може бути підставою для відступлення від усталеної судової практики.
47. Доводи касаційної скарги свідчать про власне тлумачення скаржником норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та вказують на наявність у нього власного бачення щодо результату вирішення цієї справи.
48. Відтак, Верховний Суд не вбачає наявності підстав для відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у цій справі.
49. Доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду.
50. Ураховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови і погоджується із висновками суду апеляційної інстанції у цій справі.
51. За таких обставин, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
IХ. Судові витрати
52. Ураховуючи результат касаційного розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року в справі № 826/3746/17 залишити без змін.
3. Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: Н. А. Данилевич
О. Р. Радишевська