20 січня 2022 року
Київ
справа №640/23330/19
адміністративне провадження №К/9901/47612/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Данилевич Н.А.,
суддів: Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року у справі № 640/23330/19 за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
28 грудня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 28 жовтня 2019 року №1233ц про його звільнення з 29 жовтня 2019 року з посади прокурора першого наглядового відділу за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України;
- зобов'язати Офіс Генерального прокурора поновити (призначити) його на рівнозначну посаду прокурора відділу або адміністративну посаду в Офісі Генерального прокурора;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 29 жовтня 2019 року;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення його на посаді та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за весь час вимушеного прогулу.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2021 року, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року, в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Предметом позовних вимог у справі, що розглядається був наказ про звільнення позивача з посади та з органів прокуратури через подання ним заяви про проходження атестації, яка не відповідала формі, встановленій у додатку 2 до Порядку №221.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Оскаржуючи вказані судові рішення, скаржник вказав на наявність підстав, викладених у пунктах 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник вказав, що судами попередніх інстанцій не були враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.11.2020 у справі №200/13482/19-а, де вказано, що саме неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», проте, позивачем було подано у встановлений строк заяву та висловлено намір пройти атестацію для переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі.
В касаційній скарзі скаржник, також, покликається на незастосування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у справі №815/1554/17.
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). 3міст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин i впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їx сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Разом з тим, Суд вказує, що спірні правовідносини регулювались зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» за № 113-IX від 19.09.2019, який набув чинності 25.09.2019.
Отже, правовідносини у справі №815/1554/17 не є тотожними (подібними) спірним правовідносинам у справі, що розглядається.
Оскаржуючи судові рішення позивач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме при здійсненні попередження позивача про звільнення (п.6 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»), розгляду заяви позивача вже після його звільнення (ч.2 ст.19 Конституції України), звільнення позивача під час непрацездатності (ч.3 ст.40 КЗпП України та п.п. 6 ,19 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №113 -ІХ).
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційну скаргу подано також на підставі пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу).
Скаржник вказує, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм правової оцінки.
Враховуючи викладене, Верховний Суд приходить до висновку, що обґрунтування скаржника наявності підстави для касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктами 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 329, 330, 334, 335, 338 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року у справі № 640/23330/19 за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Витребувати із Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 640/23330/19 за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали - та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій і доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В.Е. Мацедонська
С.А. Уханенко