ф
20 січня 2022 року
Київ
справа №640/23556/19
адміністративне провадження №К/990/1475/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у справі № 640/23556/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення коштів,
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 1286ц від 29.10.2019 про звільнення позивача з посади прокурора відділу координації діяльності підрозділів Державного бюро розслідувань у сфері протидії злочинності та контролю виконання управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України;
- поновити позивача на посаді прокурора відділу координації діяльності підрозділів Державного бюро розслідувань у сфері протидії злочинності та контролю виконання управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
29 квітня 2021 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора Рябошапки Р.Г. від 29 жовтня 2019 року №1286ц.
Поновлено з 31 жовтня 2019 року позивача в Офісі Генерального прокурора на посаді прокурора відділу координації діяльності підрозділів Державного бюро розслідувань у сфері протидії злочинності та контролю виконання управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях або на рівнозначній посаді.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 жовтня 2019 року по 29 квітня 2021 року у розмірі 635033,92 грн.
06 грудня 2021 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2021 року, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення коштів - відмовлено повністю.
На зазначену постанову суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 11 січня 2022 року.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд вважає зазначити наступне.
У касаційній скарзі позивачем зазначено, що вона подана на підставі пунктів 1, 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції, у порушення частини 5 статті 242 КАС України, не врахував позицію Верховного Суду, не з'ясував, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці та не навели жодного доводу, чому перейменування юридичної особи ототожнена з процедурою ліквідації, реорганізації, скороченням штату.
Проте посилання заявника касаційної скарги на приписи статті 242 КАС не доводить визначення підстав касаційного оскарження та є неприйнятним.
При цьому, скаржник акцентує увагу на зазначених постановах Верховного Суду та не наводить обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у справах № 826/26823/15, №815/7055/16, № 815/3298/17 є подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також в касаційній скарзі позивачем зазначено, що вона подана на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Покликаючись на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги зазначає, що предметом спору є законність наказу Генерального прокурора України від 29 жовтня 2019 року № 1286ц, яким позивача звільнено з посади прокурора відділу Генеральної прокуратури України на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» (у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури) та керуючись підпунктом 1 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (неподання прокурором Генеральної прокуратури України у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію.)
Скаржником зазначено, що неправильне застосування норм матеріального права полягає в помилковому тлумаченні пунктів 10,19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113 - ІХ, порушення процесуального права - у недотриманні судами вимог статті 246,322 КАС України.
Позивач зазначив, що був позбавлений можливості подати заяву за іншою формою, ніж за тою, яку вимагав відповідач, форма якої містила протиправні вимоги: погодитись із своїм звільненням наперед, на майбутнє; надати згоду на використання щодо себе анонімної інформації, яка б не вимагала додаткового офіційного підтвердження, що суперечить статті 32 Конституції України, адже Законами № 113 та №1697-УІІ надання такої згоди з боку прокурора не передбачено.
Також скаржник доповнив, що законодавець міг би ввести окрему норму, яка передбачала б звільнення у зв'язку з неподанням відповідної заяви. Однак зробив посилання на підставу звільнення, що передбачена у вигляді ліквідації, реорганізації, скорочення.
У зв'язку із чим, позивач просить відступити від висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 24 вересня 2021 року у справі № 140/3790/19, від 29 вересня 2021 року у справі № 640/24727/19 та інші.
Враховуючи викладене, Суд вважає доведеним наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 329, 330, 334, 335, 338, 340 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у справі № 640/23556/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення коштів.
Витребувати із Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали справи №640/23556/19.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали - та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій і доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова
Судді Н.А. Данилевич
С.А. Уханенко