20 січня 2022 року
м. Київ
справа № 340/1442/19
адміністративне провадження № К/9901/23379/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Кіровоградський облавтодор Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень,
ДП «Кіровоградський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - Підприємство) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ ДФС у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 25.10.2018 року в частині: №0002631304 - грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням в розмірі 84 800 грн, штрафних санкцій в розмірі 525 514,40 грн та №0002641304 - грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням в розмірі 7 000 грн, штрафних санкцій в розмірі 30 625,58 грн.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року, з урахуванням ухвал Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року та 10 квітня 2020 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Кіровоградській області від 25.10.2018 року №0002631304 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 482 896,82 грн, з яких 84 800 грн податкове зобов'язання, 398 896,82 грн штрафна санкція; №0002641304 в частині збільшення грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 35 335,21 грн, з яких 7 000 грн податкове зобов'язання, 28 335,21 грн штрафна санкція. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Кіровоградській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів скасувати, а в задоволенні позову відмовити.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що відповідачем оскаржуються рішення судів першої та апеляційної інстанцій лише в частині задоволених позовних вимог, а в іншій частині судові рішення учасниками справи не оскаржуються, колегія суддів касаційного суду переглядає їх лише в цій частині.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 10.09.2018 року по 05.10.2018 року посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку філії «Олександрівський райавтодор» ДП «Кіровоградський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а також правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2016 року по 30.06.2018 року, в результаті чого складено акт №52/11-28-14-11/26177440 від 12.10.2018 року, де зафіксовані порушення, зокрема:
- п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.п.176.2 ст.176 ПК України в частині неперерахування до бюджету податку на доходи з фізичних осіб в сумі 591 270,30 грн, у зв'язку з чим нараховано пеню в сумі 168 481,16 грн;
- п.16-1 підрозділу 10 розділу XX «Інші перехідні положення», п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 ПК України в частині неперерахування до бюджету військового збору в сумі 16 161,47 грн, у зв'язку з чим нараховано пеню в сумі 9 464,67 грн.
Судом встановлено, що на підставі висновків акту перевірки 25.10.208 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №0002631304, яким філії «Олександрівський райавтодор» ДП «Кіровоградський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» за порушення п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 ПК України та на підставі п.127.1 ст.127 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1 285 265,86 грн, з яких: 591 270,30 грн - за податковим зобов'язанням, 525 514,40 грн - за штрафними санкціями, 168 481,16 грн - пеня;
- №0002641304, яким філії «Олександрівський райавтодор» ДП «Кіровоградський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» за порушення п.16-1 підрозділу 10 розділу XX «Інші перехідні положення», п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 ПК України та на підставі п.127.1 ст.127 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на 52 151,50 грн, з яких: 16 161,47 грн - за податковим зобов'язанням, 30 625,58 грн - за штрафними санкціями, 5 364,45 грн - пеня.
В результаті оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень до ДФС України, вони залишені без змін.
Крім того, судами встановлено, що за даними інтегрованих карток платника податків з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) за перевіряємий період підприємством перераховано до бюджету 2 257 263,99 грн.
Згідно акту перевірки за даними підприємства та за даними перевірки підприємство має кредиторську заборгованість в сумі 708 555,71 грн, куди входить і ПДФО на суму 117 285,41 грн по якій термін сплати не настав, таким чином, сума не перерахованого податку на доходи фізичних осіб складає 591 270,30 грн, та станом на 30.06.2016 року заборгованість по заробітній платі відсутня.
Крім того, за перевіряємий період сума утриманого військового збору становить 198 980,59 грн, сума перерахованого військового збору становить 189 086,18 грн, сума утриманого, але не перерахованого військового збору становить 9 894,41 грн, але відповідно даних головної книги підприємства сума нарахованого військового збору за перевіряємий період становить 198 995,15 грн.
За даними Інтегрованих карток платника податків з військового збору за перевіряємий період підприємством перераховано до бюджету 190 383,26 грн.
За даними перевірки підприємство має кредиторську заборгованість з військового збору в сумі 25 626,14 грн, куди входить і ПДФО на суму 9 464,7 грн, по якій термін сплати не настав, у зв'язку із чим сума неперерахованого військового збору складає 16 161,47 грн.
Таким чином, перевіркою встановлено, що позивачем порушено п.п.168.1.2. п.168.1 ст.168, п.п.176.2 ст.176 ПК України в частині неперерахування до бюджету ПДФО на суму 59 127,30 грн та військового збору на суму 16 161,47 грн.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що нарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору здійснювалося одночасно з нарахуванням заробітної плати працівникам філії, але перевіркою встановлено, що філією «Олександрівський райавтодор», як податковим агентом, хоча у утримувалися податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, але не сплачувалися до бюджету своєчасно, та суми податку, що сплачувалися, зараховувалися відповідачем в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, Верховний Суд виходить з такого.
Пунктом 127.1 ст.127 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу
Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого п.169.4 ст.169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.
Таким чином, встановлено, що стаття 127 ПК України застосовується у разі, якщо платником податків не нараховано, неутримано та/або несплачено (неперераховано) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.
Висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, також викладено в рішенні Верховного Суду України від 22.03.2016 року (справа №813/6774/13-а) та у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 року (справа №820/11382/15), в якому зазначено, що положення статті 126 ПК щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.
Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК.
Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, нарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору здійснювалося позивачем одночасно з нарахуванням заробітної плати працівникам філій, у зв'язку з чим застосування відповідачем ст.127 ПК України є помилковим, оскільки перевіркою порушень щодо нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору не встановлено.
При цьому, не є спірним та не заперечується позивачем, що впродовж періоду, який перевірявся, він допустив несвоєчасну сплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Відповідальність за порушення правил своєчасності сплати (перерахування) податків встановлена ст.126 ПК України.
Зокрема, п.126.1. ст.126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених п.126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
У разі порушення платником податків строку сплати до бюджету узгодженого грошового зобов'язання, передбаченого абзацом другим п.п.222.1.2 п.222.1 ст.222 цього Кодексу, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 відсотків суми такого грошового зобов'язання (п.126.2. ст.126 ПК України).
У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) фізичній особі податкове/податкові повідомлення-рішення з податку на майно у строки, встановлені відповідними нормами цього Кодексу, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання (п.126.3. ст.126 ПК України).
Отже, несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання, допущена протягом строків, передбачених ПК України, тягне за собою відповідальність згідно із ст.126 вказаного Кодексу. При цьому, розмір санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач застосував до позивача штрафні санкції у підвищеному розмірі 75%, що є можливим за умови встановлення контролюючим органом аналогічного порушення протягом 1095 днів вдруге, втретє та більше, але відповідачем не доведено необхідність застосування такого розміру санкцій, оскільки встановлено, що повторність порушення відсутня, так як постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.10.2017 року у справі №П/811/620/17, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2018 року, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення №0003851115 та №0003831115 від 04.11.2016 року, зокрема, в частині застосування штрафних санкцій, накладених на підставі п.127.1 ст.127 ПК України.
Вказиними судовими рішеннями встановлено, що платник не вчиняв порушення, передбаченого ст.127 ПК України, а саме виплати доходу на користь платника податків без попередньої або одночасної сплати нарахованого та утриманого з цих доходів податку, що унеможливлює притягнення його до відповідальності, передбаченої вказаною нормою.
З урахуванням встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що в межах даної справи оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі яких суди встановили обставини у справі, відповідає правилам оцінки доказів, зокрема правилам оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.
Встановлення або визнання доведеними обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів, відповідно до частини другої ст.341 КАС України, знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.
В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Доводи, які містяться у касаційній скарзі, правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та обставин справи не спростовують.
Відповідно до частини третьої ст.343 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає..
Головуючий суддя О.В.Білоус
Судді Н.Є.Блажівська
І.Л.Желтобрюх