20 січня 2022 року
Київ
справа №420/7645/19
адміністративне провадження №К/9901/40884/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року
у справі №420/7645/19
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора
про визнання протиправним, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітку, визнання протиправними дій,-
ОСОБА_1 звернувся в Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України, в якому заявив наступні вимоги:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України №1424ц від 12 листопада 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України;
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтриманні публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України або рівнозначній посаді в органах прокуратури України з 15 листопада 2019 року;
- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 15 листопада 2019 року і до моменту фактичного поновлення на роботі;
- визнати протиправними дії Генеральної прокуратури України щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 20 листопада 2019 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України №1424ц від 12 листопада 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України. Також суд першої інстанції поновив позивача на вказаній посаді начальника з 15 листопада 2020 року та стягнув з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 15 листопада 2019 року по 15 березня 2021 року у сумі 830225,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог суд відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року змінено, виклавши абзац 4 резолютивної частини рішення наступним чином:
"Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 18 листопада 2019 року по 15 березня 2021 року в розмірі 827 725,08 грн.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року залишено без змін.
10 листопада 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року у справі №420/7645/19.
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2021 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав пропуску скаржником строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та запропоновано скаржнику повідомити Верховний Суд про поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження.
Надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (код 0102935324979) копія ухвали суду від 30 листопада 2021 року про залишення касаційної скарги без руху отримана скаржником 09 грудня 2021 року.
13 грудня 2021 року до суду касаційної інстанції надійшло клопотання скаржника про визнання поважними причин пропуску та поновлення строку на касаційне оскарження.
Обгрунтовуючи поважність пропуску строку на касаційне оскарження та підтверджуючи їх відповідними доказами, позивач зазначає, що на його письмове звернення отримано відповідь від ТОВ «Спецкур'єр», у якій було повідомлено, що затримка відправлення сталася у зв'язку з помилковим направленням даного відправлення в місто Дніпро по необачності їх співробітника. Крім того, у цій відповіді також зазначено, що у Єдиному реєстрі операторів поштового зв'язку знаходяться відомості стосовно ТОВ «Спецкур'єр» під номером 7, що свідчить про наявність права здійснювати доставку кореспонденції.
Зазначені обставини підтверджені доданими до клопотання документами, зокрема клопотання містить відповідь ТОВ «Спецкур'єр» із зазначенням належних атрибутів офіційного документа (підпису директора ТОВ «Спецкур'єр», відтиску печатки цього підприємства поштового зв'язку, ідентифікаційні дані оператору поштового зв'язку, код ЄДРПОУ) та даними Єдиного реєстрі операторів поштового зв'язку.
Відповідно до вимог частини другої статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
За наведених обставин, Суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, в зв'язку з чим такий строк слід поновити.
Таким чином, особою, що подала касаційну скаргу, були усунуті недоліки касаційної скарги, які були зазначені в ухвалі Верховного Суду від 30 листопада 2021 року, що дає змогу вирішити питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Підставою касаційного оскарження у даній справі скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме застосування судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі №817/860/16, від 28 лютого 2018 року у справі №817/280/16, від 03 жовтня 2019 року у справі №826/10460/16, від 21 лютого 2020 року у справі №822/2196/16, від 05 вересня 2019 року у справі №806/446/16 щодо: поновлення позивача на посаді, аналогічній тій, з якої його звільнено, і яка існує на дату поновлення; питання стосовно зміни назви структурного підрозділу та посади, а не посадових обов'язків та функціонального призначення структурного підрозділу як такого; питання ототожнювання поновлення працівника на попередній посаді із процедурою призначення на посаду з огляду на правильне застосування положень статті 235 КЗпП України у взаємозв'язку із вимогами Законів України «Про прокуратуру», «Про оплату праці».
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 330, 334, 340 КАС України в редакції Закону №2147-VІІІ,
1. Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
2. Визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновити процесуальний строк.
3. Відкрити касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року у справі №420/7645/19.
4. Встановити десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття касаційного провадження для подання учасниками справи до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі, доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи та заперечень щодо поданих заяв та клопотань.
5. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко
В.М. Соколов ,
Судді Верховного Суду