18 січня 2022 року
м. Київ
справа № 820/1984/17
касаційне провадження № К/9901/38278/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова ГУ ДФС у Харківській області (далі - Інспекція) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 (суддя Білова О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 (головуючий суддя - Дюкарєва С.В., судді - Жигилій С.П., Перцова Т.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Східної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова ГУ ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інспекції, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.11.2016 № 5245/1303/№ 5246/1303, № 5247/1303, № 5248/1303, № 5249/1303, № 5250/1303, № 5251/1303.
На обґрунтування зазначених позовних вимог з урахуванням пояснень ОСОБА_1 послався на те, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, був встановлений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2015, з огляду на що місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки, лише у 2015 році, у зв'язку з чим рішення Харківської міської ради від 21.01.2015 № 1793/15 та рішення Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області від 26.01.2015, якими з 01.01.2015 запроваджено, зокрема, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не підлягають застосуванню у 2015 році. Вказані обставини на думку позивача є підставою для скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень про визначення ОСОБА_1 податкових зобов'язань із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 15.08.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 15.11.2016 № 5245/1303/№ 5246/1303, № 5247/1303, № 5248/1303, № 5249/1303, № 5250/1303, № 5251/1303.
Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог мотивований посиланням на положення підпункту 12.3.4 статті 12 Податкового кодексу України, яким передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період), в іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом, тоді як Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VІІІ був прийнятий 28.12.2014, тобто після 15.07.2014, а податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, установлений в місті Харкові рішенням 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 21.01.2015 №1793/15 «Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 № 126/11 «Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України», а в смт Безлюдівка - рішенням Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області від 26.01.2015 на ХХХVII сесії VI, з огляду на що в силу положень підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України норми вказаних рішень підлягають застосуванню з метою оподаткування не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.
Інспекція оскаржила рішення судів першої апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 07.11.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: принцип стабільності, передбачений підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, застосовується у разі внесення змін до елементів податків та зборів, а не при встановленні нових податків; норма підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України є спеціальною, у зв'язку з чим податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, як обов'язковий місцевий податок, підлягає сплаті, виходячи з норм статті 266 Податкового кодексу України, починаючи з 01.01.2015, безвідносно прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку.
ОСОБА_1 не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.01.2022 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 18.01.2021.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 є власником об'єктів житлової нерухомості, розташованими за наступними адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_9 ; АДРЕСА_9 ; АДРЕСА_10 ; АДРЕСА_11 ; АДРЕСА_12 ; АДРЕСА_13 ; АДРЕСА_13 . Загальна житлова площа вказаних об'єктів житлової нерухомості складає 835,10 кв.м., що не заперечувалося представником позивача як в частині переліку об'єктів нерухомості, так і їх площі.
Рішенням 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 21.01.2015 №1793/15 «Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 № 126/11 «Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України» встановлено у 2015 році податок на майно, складовими якого є: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортний податок; плата за землю та затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у місті Харкові.
26.01.2015 Безлюдівською селищною радою Харківського району Харківської області на ХХХVII сесії VI скликання прийнято рішення про введення в дію на території Безлюдівської селищної ради податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з 01.01.2015 та встановлені ставки податку для об'єктів житлової нерухомості - у розмірі 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, - у розмірі 0,1 відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Інспекцією 30.06.2016 винесені податкові повідомлення-рішення за №№ 1028/1303-1042/1303, якими ОСОБА_1 були визначені суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки.
Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого рішенням від 07.10.2016 № 3176/К/20-40-10-01-14 скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, податкові повідомлення-рішення скасовані в частині.
З урахуванням процедури адміністративного оскарженні Інспекція 15.11.2016 прийняла податкові повідомлення-рішення: № 5245/1303, яким визначила ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік у розмірі 578,55 грн; № 5246/1303, яким визначила ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік у розмірі 721,06 грн; № 5247/1303, яким визначила ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік у розмірі 650,92 грн; № 5248/1303, яким визначила ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік у розмірі 1411,66 грн; № 5249/1303, яким визначила ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік у розмірі 1433,59 грн; № 5250/1303, яким визначила ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік у розмірі 123,43 грн; № 5251/1303, яким визначила ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік у розмірі 1372,90 грн.
З 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, згідно з яким, зокрема, статтю 266 Податкового кодексу України викладено в іншій редакції та введено новий вид податку - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з пунктом 3 статті 10 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
За приписами підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Разом з тим, відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Наведеною нормою передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Зазначена норма розрізняє період опублікування рішення ради, плановий період та наступний період, кожен з яких має самостійне правове значення та не може співпадати в часі.
Згідно з пунктом 2.1 статті 2 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.
Жодних змін до вищезазначених положень Податкового кодексу України внесено не було, дія зазначених положень на 2015 рік законодавцем не зупинялась, місцеві ради не звільнялись від обов'язку при встановленні нового виду місцевого податку дотримуватись вимог підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.
Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що місцеві ради мають вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
З огляду на неможливість збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом (у якому планується встановити місцевий податок) відповідно до норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, прийняті Харківською міською радою 21.01.2015 та Безлюдівською селищною радою Харківського району Харківської області 26.01.2015 рішення, якими встановлено в місті Харкові та в смт Безлюдівці новий податок на майно - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не могли бути застосовані в 2015 році, оскільки плановим періодом для застосування цих рішень є 2016 рік.
Наявність у Податковому кодексі України норм, які регулюють правила справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради, оскільки Верховна Рада України відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Податкового кодексу України лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Відповідно до підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Наведені положення Податкового кодексу України необхідно застосовувати з урахуванням норм Конституції України, які є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Так, за змістом статті 57 Основного Закону кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
При цьому статтею 64 Конституції України передбачено, що зазначене конституційне право громадянина не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.
За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність покладення контролюючим органом на позивача обов'язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 та ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 - без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова ГУ ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова