19 січня 2022 року
Київ
справа №200/5311/20-а
адміністративне провадження №К/9901/41597/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року
у справі №200/5311/20
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури
про визнання протиправними та скасування рішення і наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора та Донецької обласної прокуратури, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 316 кадрової комісії № 1 від 10 квітня 2020 року про неуспішне проходження атестації;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Донецької області № 389-к від 04 травня 2020 року про його звільнення з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань прокуратури Донецької області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру»;
- зобов'язати Прокуратуру Донецької області поновити його в органах прокуратури на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань прокуратури Донецької області з 05 травня 2020 року або на рівнозначній посаді в органах прокуратури України;
-стягнути з Прокуратури Донецької області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 05 травня 2020 року і до моменту фактичного поновлення на посаді; стягнути з Офісу Генерального прокурора та Прокуратури Донецької області на його користь компенсацію моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням, у розмірі 250000 гривень.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправним і скасовано рішення №316 кадрової комісії № 1 від 10 квітня 2020 року про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 - прокурором другого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань прокуратури Донецької області;
- визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Донецької області № 389-к від 04 травня 2020 року про звільнення позивача з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань прокуратури Донецької області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру»;
- поновлено позивача на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань прокуратури Донецької області або на рівнозначній посаді в органах прокуратури Донецької області з 05 травня 2020 року; - стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 143 460,66 грн. з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів; стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь позивача компенсацію моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.;
- стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь позивача компенсацію моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
15 листопада 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року у справі №200/5311/20.
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2021 року відмовлено Офісу Генерального прокурора в задоволенні його клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, визнавши зазначені в ньому причини пропуску строку неповажними, касаційну скаргу залишено без руху з підстав пропуску скаржником строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та запропоновано скаржнику повідомити Верховний Суд про інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження.
Надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (код 0102935324316) копія ухвали суду від 25 листопада 2021 року про залишення касаційної скарги без руху отримана скаржником 01 грудня 2021 року.
13 грудня 2021 року до суду касаційної інстанції надійшла заява скаржника про визнання поважними причин пропуску та поновлення строку на касаційне оскарження.
Обґрунтовуючи поважність пропуску строку на касаційне оскарження, відповідач, посилаючись на звернення із касаційної скаргою в передбачений нормами КАС України строк, зазначає, що касаційні скарги вдруге та втретє подано Офісом Генерального прокурора у найкоротші строки після їх повернення Верховним Судом, з урахуванням зауважень, висловлених судом касаційної інстанції, виходячи з конкретних фактичних обставин справи та умов застосування норм права.
Також скаржник зауважує, що повернення касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від представника скаржника, оскільки на момент подання вперше касаційної скарги (09 вересня 2021 року) був відсутній висновок Верховного Суду, а правові висновки суду касаційної інстанції з подібними правовідносинами сформовані лише після 21 вересня 2021 року.
Відповідно до частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
За наведених обставин, Суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, в зв'язку з чим такий строк слід поновити.
Таким чином, особою, що подала касаційну скаргу, були усунуті недоліки касаційної скарги, які були зазначені в ухвалі Верховного Суду від 30 листопада 2021 року, що дає змогу вирішити питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Підставою касаційного оскарження у даній справі скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме застосування судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24 вересня 2021 року у справі №160/6596/20, 29 вересня 2021 року у справі №440/2682/20, від 21 вересня 2021 року у справі №200/5038/20-а,
від 24 вересня 2021 року у справі №140/3790/19, від 24 вересня 2021 року у справі №280/4314/20, від 21 вересня 2021 року у справі і №160/6204/20 стосовно того, що:
а) підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1-4 пункту 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України №113-XI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон №113-XI), зокрема, і неуспішне проходження атестації і вказаний Закон не вимагає додаткової підстави для звільнення;
б) стосовно застосування пункту 6 розділу III Порядку проходження прокурорами атестації №221, пункту 8 розділу I додатку 1 Порядку №221 щодо застосування кадровою комісією дискреційних повноважень при ухваленні рішення про неуспішне проходження прокурором атестації у разі набрання меншої кількості балів, ніж було визначено під час складання іспиту на загальні здібності та навички;
в) стосовно застосування пункту 11, пункту 22 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-XI, пункту 7 розділу I Порядку №221, пункту 1 розділу V Порядку №221, пунктів 2. 12 Порядку №223 щодо визначення Генеральним прокурором порядку роботи кадрової комісії, реалізації цими комісіями своїх повноважень щодо організації проведення атестації, у тому числі алгоритму дій фіксації ситуацій, коли складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора;
г) стосовно безпідставності доводів про збій у роботі комп'ютерної техніки чи будь-якої іншої несправності під час складання іспиту, наявності права у позивача можливості фіксувати це у письмовому вигляді, робити примітки чи зауваження уповноваженим особам.
д) факти, передбачені у пунктах 1, 2,3,4 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-XI є самостійною та безумовною підставою для звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» навіть у разі відсутності ліквідації чи реорганізації органу прокуратури.
Отже, доводи, які викладені в матеріалах касаційної скарги, вказують на наявність обставин, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, що є підставою для відкриття касаційного провадження з метою перевірки обставин вказаних скаржником в касаційному порядку.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 330, 334, 340 КАС України в редакції Закону №2147-VІІІ,
1. Клопотання Офісу Генерального прокурора про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
2. Визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновити процесуальний строк.
3. Відкрити касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року у справі №200/5311/20.
4. Встановити десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття касаційного провадження для подання учасниками справи до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі, доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи та заперечень щодо поданих заяв та клопотань.
5. Витребувати з Донецького окружного адміністративного суду справу №200/5311/20.
6. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Л.О. Єресько
Ж.М. Мельник-Томенко ,
Судді Верховного Суду