19 січня 2022 року
м. Київ
справа № 320/3470/20
адміністративне провадження № К/9901/37321/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року
у справі №320/3470/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Київській області
про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
18 жовтня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі №320/3470/20.
Ухвалою Верховного Суду 04 листопада 2021 року відмовлено в задоволені клопотання про визнання причин пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновлення такого строку, а касаційну скаргу залишено без руху з підстав пропуску строку на касаційне оскарження.
Запропоновано скаржнику підтвердити поважність пропуску строку на касаційне оскарження з моменту отримання ухвали Верховного Суду від 20 вересня 2021 року про повернення втретє поданої касаційної скарги (28 вересня 2021 року) до подання касаційної скарги учетверте (13 жовтня 2021 року.
Надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (штрихкод повідомлення №0102935075880) копія ухвали суду від 04 листопада 2021 року про залишення касаційної скарги без руху отримана скаржником 16 листопада 2021 року.
29 листопада 2021 року до суду касаційної інстанції надійшло клопотання скаржника про усунення недоліків касаційної скарги та поновлення строку на касаційне оскарження.
Обґрунтовуючи поважність пропуску на касаційне оскарження у клопотанні, яке надійшло до Суду 29 листопада 2021 року, позивач зазначає, що в період з 27 вересня 2021 року по 11 жовтня 2021 року перебував на самоізоляції у зв'язку із захворюванням близького родича COVID-19.
Крім цього підставою для поновлення пропущеного строку скаржник зазначає набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби COVID-19» №731-ІХ від 18 червня 2020 року, у якомі зазначено, що суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, спровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Аналізуючи наведені позивачем причини пропуску строку на касаційне оскарження, Верховний Суд наголошує, що пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених скаржником у відповідній заяві (клопотанні) підстав пропуску такого строку, Суд дійде висновку про їх поважність.
Судом при перевірці наведених скаржником підстав пропуску вказаного строку враховується, що поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з касаційною скаргою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин, незалежних від позивача, унеможливила звернення до Суду з касаційною скаргою.
Суд звертає увагу скаржника на те, що зазначені ним в клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, яке надійшло 29 листопада 2021 року, підстави не можуть бути визнані поважними, оскільки вони не підтверджують наявності непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному оскарженню судового рішення, а значний проміжок часу з моменту отримання скаржником відповідної ухвали суду касаційної інстанції про повернення поданою ним касаційної скарги до подання її вчергове до суду касаційної інстанції, вказує на відсутність процесуальної зацікавленості позивача у касаційному перегляді судових рішень у даній справі.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Водночас, доводи скаржника щодо хвороби близького родича та перебування позивача на самоізоляції, не можуть бути розцінені Судом як поважними чи як непереборними обставинами для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки не підтверджені відповідними доказами.
При цьому Верховний Суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 затверджено Порядок проведення протиепідемічних заходів, пов'язаних із самоізоляцією осіб (далі - Порядок).
Згідно з підпунктом 1 пункту третього Порядку особами, які потребують самоізоляції, є особи, які мали контакт з пацієнтом з підтвердженим випадком COVID-19, крім осіб, які під час виконання службових обов'язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування.
Відповідно до пункту шостого Порядку строк самоізоляції для осіб, які мали контакт з хворим на COVID-19, крім осіб, які під час виконання службових обов'язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування, з моменту контакту з хворим становить 14 днів.
Згідно пункту четвертого Порядку з метою протидії поширенню COVID-19 використовується відповідна система.
Згідно з пунктом восьмим Порядку у разі призначення зобов'язання щодо самоізоляції до системи вноситься інформація про: прізвище, ім'я, по батькові особи; стать; дату народження; визначене особою місце самоізоляції (у разі ненадання особою відомостей про місце самоізоляції місцем самоізоляції вважається зареєстроване місце проживання особи); зареєстроване місце проживання особи; засоби зв'язку (номер телефону); місце роботи, навчання, дитячий заклад та їх адреси; можливість забезпечувати піклування за особою; стан здоров'я (зокрема про перебіг симптомів COVID-19, результати досліджень за методом полімеразної ланцюгової реакції, чи госпіталізовано пацієнта); контактних осіб (за наявності); строк самоізоляції.
Разом з цим, Верховний Суд критично оцінює аргументи позивача про те, що він перебував на самоізоляції, оскільки на підтвердження цього не подала жодних належних доказів, які відповідають Порядку щодо дотримання режиму самоізоляції.
Також аргументи скаржника щодо перебування на самоізоляції не заслуговують на увагу, оскільки є формальними та на підтвердження цього скаржником не надано жодних доказів (зокрема, звернення позивача та близьких родичів до закладів охорони здоров'я з приводу зазначених ним обставин, довідка сімейного лікаря, результати ПЛР-тестування її або членів її родини, тощо), тобто скаржником не наведено аргументів щодо об'єктивної неможливості подання касаційної скарги в зазначений Верховним Судом період (з 28 вересня 2021 року до 13 жовтня 2021 року) та не надано жодних доказів на підтвердження пропуску строку на касаційне оскарження через обставини, які зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином (контакт з особами, у яких на підставі тесту імуноферментного аналізу встановлено наявність антитіл COVID-19, перебування на лікуванні, тощо).
Таким чином, обставини, наведені позивачем в обґрунтування підстав пропуску строку на касаційне оскарження, не можуть розцінюватися як поважні, оскільки не створювали істотних перешкод чи труднощів для своєчасного звернення скаржника до Суду із касаційною скаргою.
Інших доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень позивачем не зазначено і не надано.
При вирішенні питання поважності причин пропуску строку звернення до Суду із позовом Суд, також, ураховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Таким чином, оскільки скаржником належним чином не підтверджено поважність причин пропуску строку касаційного оскарження судового рішення з моменту отримання ухвали Верховного Суду від 20 вересня 2021 року про повернення втретє поданої касаційної скарги (28 вересня 2021 року) до подання касаційної скарги учетверте (13 жовтня 2021 року, Суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстав пропуску такого строку поважними, а отже в задоволені клопотання від 29 листопада 2021 року слід відмовити.
Станом на день постановлення цієї ухвали на виконання ухвали Верховного Суду від 04 листопада 2021 року, будь-яких інших заяв чи клопотань від скаржника до суду не надходило.
Тому, є всі підстави вважати, що встановлений судом строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчено, проте виявлені недоліки скаржником не усунуто.
Згідно пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 3, 8, 44, 77, 121, 329, 333 КАС України, Суд-
1. В задоволені клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження відмовити.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі №320/3470/20.
3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Л.О. Єресько
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду