27 січня 2022 року
м. Київ
справа № 580/5904/20
адміністративне провадження № К/9901/45914/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року у справі №580/5904/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії,
13 грудня 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області направило до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року у справі №580/5904/20.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року визнано неповажними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження та залишено касаційну скаргу без руху. Надано заявникові десятиденний строк із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом направлення до суду касаційної інстанції заяви про поновлення строку на подачу касаційної скарги в якій вказати інші підстави для поновлення строку та надання відповідних доказів на обґрунтування заяви та надання документа про сплату судового збору.
На виконання вимог указаної ухвали суду касаційної інстанції скаржником подано платіжне доручення про сплату судового збору та клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на касаційне провадження та його поновлення.
Розглянувши вказане клопотання, Суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з огляду на таке.
Згідно з частиною третьої статті 2 цього КАС України основними засобами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку скаржник вказує, що строк на касаційне оскарження пропущено з огляду на поважні причини, а саме через велике навантаження у другому півріччі 2021 року на відділ представництва інтересів в судах та інших органах юридичного управління.
Проаналізувавши вказане клопотання, суд касаційної інстанції прийшов до наступних висновків.
Згідно з конвертом, доданим до касаційної скарги, копія оскаржуваної постанови направлена апеляційним судом на адресу відповідача 27.09.2021, та вручена останньому 30.09.2021, що підтверджується трекингом поштового відправлення №0102934225152.
Згідно статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Як зазначалося вище, положеннями частини другої статті 44 КАС України закріплено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, положеннями процесуального закону учасників справи зобов'язано діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку касаційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалах Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №810/4224/17 від 16 жовтня 2019 року № №808/1937/17.
Як зазначено в пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини "Устименко проти України" (№32053/13), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).
З огляду на вказане, Суд дійшов висновку про те, що при належному добросовісному відношенні касатор не був позбавлений можливості подати касаційну скаргу в межах строку звернення до суду касаційної інстанції, проте, таким правом не скористався.
Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд приходить до висновків, що наведене в клопотанні скаржника не може бути підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
На підставі викладеного, керуючись статтями 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року у справі №580/5904/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії.
Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.Л. Мороз А.Ю. Бучик А.І. Рибачук