про відмову у відкритті касаційного провадження
13 січня 2022 року
м. Київ
справа № 640/20138/21
провадження № К/990/1031/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2021 у справі № 640/20138/21 за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче об'єднання «Ромсат» про стягнення добровільно несплаченої суми штрафних санкцій,
Головне управління Держпродспоживслужби в місті Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче об'єднання «Ромсат» про стягнення добровільно несплаченої суми штрафних санкцій у розмірі 51000,00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2021 позовну заяву залишено без руху з огляду на несплату позивачем судового збору.
Оскільки, станом на 25.08.2021 позивачем недоліки позовної заяви не усунуто, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва в задоволенні заяви Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві про продовження процесуального строку для оплати судового збору або відстрочення сплати судового збору - відмовлено, а позовну заяву повернуто позивачу.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2021 апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві - залишено без руху, оскільки при поданні апеляційної скарги апелянтом не подано документ про сплату судового збору.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2021 продовжено Головному управлінню Держпродспоживслужби в місті Києві строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2021 - на десять днів з моменту отримання копії даної ухвали.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2021 у задоволенні клопотання Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві про продовження строків для усунення недоліків апеляційної скарги - відмовлено. Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2021 про повернення позовної заяви у справі №640/20138/21 - повернуто апелянту.
Вважаючи означену ухвалу такою, що постановлена з порушенням вимог процесуального закону, Головне управління Держпродспоживслужби в місті Києві оскаржило її в касаційному порядку.
Надаючи оцінку висновкам суду апеляційної інстанції та аргументам касаційної скарги з погляду їхньої обґрунтованості, Верховний Суд керується такими мотивами.
Повертаючи апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві, суд апеляційної інстанції взяв до уваги те, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2021 апеляційну скаргу залишено без руху через невідповідність апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України, ухвалою від 22.11.2021 продовжено Головному управлінню Держпродспоживслужби в місті Києві строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а у встановлений суддею-доповідачем строк особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула її недоліки.
За змістом пункту 1 частини п'ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з вимогами частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За правилом пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, в установлений судом строк, вона повертається позивачеві.
Зважаючи на викладене Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав неусунення недоліків скарги, слушно застосував положення пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 298 КАС України, правильне їхнє застосовування є очевидним, а аргументи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Одночасно треба наголосити, що коли бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не може бути підставою для відстрочення чи звільнення від сплати судового збору.
Верховний Суд також підкреслює, що особа, яка утримується за кошт Державного бюджету України, має повноваження в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, а тому обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та браком в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є підставою для звільнення від сплати судового збору чи відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення за результатами розгляду справи.
До того ж колегія суддів звертає увагу на те, що у статті 129 Конституції України та статті 8 КАС України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, що є одним зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожній стороні має бути надана розумна можливість викладати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, як порівняти з опонентом.
Тому беручи до уваги зміст приписів статті 44 КАС України Верховний Суд доходить висновку, що позивач, який діє як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, та, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема стосовно форми та змісту апеляційної скарги, задля чого, як особа, зацікавлена у її поданні, мусить вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Натомість брак у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а повернення судом апеляційної скарги з мотивів несплати судового збору є передбаченим законом процесуальним заходом, що вживається в разі неналежного виконання заявником своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. З цього випливає, що позивач, який є суб'єктом владних повноважень і діє від імені держави, не може та не має намагатись отримати переваги від фінансових труднощів, які виникають в його діяльності, способом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, зокрема й щодо сплати судового збору.
Отже, як фізичних та юридичних осіб, так і органи державної влади, що утримуються коштом Державного бюджету України, поставлено законом у рівні умови стосовно обов'язку сплачувати судовий збір, тому вибіркове надання судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу у спосіб звільнення від сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», призведе до порушення вказаного вище конституційного принципу, що є неприпустимим у правовій державі.
Зважаючи на наведене та беручи до уваги, що суд апеляційної інстанції під час розв'язання питання про взяття до провадження апеляційної скарги надав правильну оцінку матеріалам апеляційної скарги з погляду дотримання скаржником вимог КАС України щодо форми та змісту відповідних процесуальних документів, аргументи касаційної скарги стосовно цих питань не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом положень частини другої цієї самої статті у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія зазначеної норми поширюється, з-поміж іншого, на ухвали суду апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України, і до цього переліку також належить й ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
З огляду на викладене, а також беручи до уваги той факт, що зміст оскарженої ухвали свідчить про правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись положеннями статей 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2021 у справі № 640/20138/21.
2. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя Н.В. Коваленко
Суддя В.М. Кравчук