14 січня 2022 року
м. Київ
справа № 360/2257/21
адміністративне провадження № К/990/360/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанської міської ради Луганської області, міського голови м.Рубіжне Хортіва Сергія Івановича про визнання протиправними дій, визнання незаконними та скасування рішень,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Рубіжанської міської ради Луганської області, міського голови м.Рубіжне Хортіва С. І., в якому, уточнивши позовні вимоги, просив: визнати незаконними дії міського голови м.Рубіжне Хортіва С. І. щодо щодо надання ним пропозиції на адресу Рубіжанської міської ради Луганської області восьмого скликання стосовно громадян України про затвердження на посаду першого заступника міського голови Конова Д.В. та затвердження на посаду заступника міського голови Савченка О.О. ; визнати незаконними та скасувати рішення Рубіжанської міської ради Луганської області восьмого скликання від 02 грудня 2020 року № 2/8 та № 2/11.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року, в позові відмовлено.
30 грудня 2021 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року. Заявник,пославшись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права просить скасувати оскаржені судові рішення та задовольнити позов.
Предметом спору у цій справі є правомірність дій міського голови та рішення міської ради про затвердження запропонованих ним кандидатур на посади заступників міської ради.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.
За приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зокрема, зазначив, що подає касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, проте таке посилання не знайшло свого відображення у тексті касаційної скарги.
Водночас, заявником зазначено про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховеного Суду у справ №№826/15560/15, 826/22842/15, 187/687/16-а (2-а/0187/7/16), 160/8046/18 щодо застосування приписів статтей 9, 80, частини третьої статті 77 КАС України.
Проте заявником касаційної скарги не викладено у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій зазначених ним норм права, а також не наведено аргументів подібності правовідносин у справі, рішення у якій ним оскаржуються до правовідносин у справах, у яких Верховним Судом сформовано висновки щодо застосування цих норм права.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на процедуру призначення на посади в органах місцевого самоврядування та формальних посилань на неповне з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а позивач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
Отже, пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, ОСОБА_1 не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до пункту 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Проста констатація самого факту наявності або відсутності висновку у постанові Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах не є достатньою підставою для обґрунтування касаційної скарги, оскільки вимагає визначення норми права, щодо якої наявний або відсутній висновок Верховного Суду та викладення обґрунтувань неправильного застосування/ не застосування цієї норми права.
Тому, лише загальні посилання на відсутність висновку Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанської міської ради Луганської області, міського голови м.Рубіжне Хортіва Сергія Івановича про визнання протиправними дій, визнання незаконними та скасування рішень повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Уханенко