13 січня 2022 року
м. Київ
справа № 826/1085/17
адміністративне провадження № К/990/505/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 у справі №826/1085/17 за позовом Державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
05.01.2022 до суду вп'яте надійшла касаційна скарга Державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія» (далі - скаржник, позивач, ДП «Українська залізнична швидкісна компанія»), направлена до суду поштою 29.12.2021.
При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
1. Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини другої вказаної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене 07.07.2021, повний його текст складено 12.07.2021, відповідно останнім днем його оскарження було 11.08.2021, проте касаційну скаргу направлено до суду поштою лише 29.12.2021, тобто з пропуском строку встановленого для цього.
ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» заявило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке вмотивоване тим, що ухвалою Верховного Суду від 16.11.2021 касаційну скаргу повернуто, а також роз'яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Суду. Копію цієї ухвали скаржник отримав 02.12.2021. Врахувавши зауваження Верховного Суду, касаційну скаргу подано повторно у новій редакції, а тому просить визнати поважними причини пропуску строку і поновити його.
Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів вважає їх неповажними з огляду на таке.
Судом встановлено, що вперше касаційну скаргу ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» у цій справі направлена засобами поштового зв'язку 11.08.2021, проте, Верховний Суд ухвалою від 16.08.2021 її повернув як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судового рішення у цій справі. Копію цієї ухвали скаржник отримав 18.08.2021.
Вдруге касаційну скаргу подано 18.08.2021, однак, ухвалою від 14.09.2021 Верховний Суд її повернув, визнавши недостатнім наведене скаржником обґрунтування зазначеної у касаційній скарзі підстави пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Копію цієї ухвали скаржник отримав 20.09.2021.
Наступні касаційні скарги у цій справі, які подавалися скаржником 23.09.2021, 03.11.2021, Верховний Суд повернув ухвалами від 05.10.2021, 16.11.2021 на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України. Копії зазначених ухвал скаржник отримав 16.10.2021, 02.12.2021 відповідно.
Вп'яте касаційну скаргу у цій справі подано 31.12.2021, тобто майже через місяць з дня отримання копії ухвали Верховного Суду від 16.11.2021 про повернення попередньо поданої касаційної скарги, проте, зміст якої є майже ідентичним касаційній скарзі яка подавалася, тобто так і не відповідає роз'ясненням, наданим Верховним Судом щодо обов'язкових умов, які повинні зазначатися у касаційній скарзі при оскарженні судових рішень на підставі частини четвертої статті 328 КАС України. Тому доводи скаржника про те, що ним враховано усі зауваження Верховного Суду не відповідають дійсності.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. При цьому, Верховний Суд скаржнику неодноразово надавав вичерпні роз'яснення щодо форми і змісту касаційної скарги, яким вона повинна відповідати в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Сукупність цих обставин свідчить про допущення позивачем необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України. Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків на касаційне оскарження і підстави, вказані у заяві про поновлення строку, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на наведене, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу повідомити суд про інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження.
2. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Скаржник посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України і зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи та не встановлення обставин, що мають істотне значення. Також у касаційній скарзі міститься цитування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що за змістом пункту 1 частини другої статті 353 КАС України доводи про не дослідження судом зібраних у справі доказів можуть бути прийнятними виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу, яких у вп'яте поданій касаційній скарзі так і не викладено.
Крім того, посилаючись у касаційній скарзі на те, що судами не досліджено зібрані у справі докази, неповно встановлено обставини справи та не встановлено обставини, що мають істотне значення, скаржник не зазначає ані які саме докази залишилися не дослідженими, ані які обставини залишилися не встановленими. Не зазначає і того, що це стало наслідком порушення саме судами норм процесуального права і яких саме. При цьому, обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту, у зв'язку з чим доводи про надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не можуть розцінюватися як неповне з'ясування судом обставин у справі.
Зміст наведеного скаржником обґрунтування не дає можливості встановити взаємозв'язку посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України із: нормою матеріального права, яка на переконання позивача неправильно застосована судами; висновком судів, який на переконання позивача суперечить висновкам Верховного Суду; висновком Верховного Суду щодо застосування цієї норми права та у якій постанові такий сформульовано. У цілому доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із наданою судами правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв'язку із наявними в матеріалах справи доказами, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду.
У цілому є підстави вважати, що за позицією скаржника, виключно наявність вироків відносно платника податків та/або його контрагентів; заперечень директорів та/або засновників платника податку та/або його контрагентів щодо їх участі у діяльності підприємств або у підписанні первинних документів може бути підставою для висновків про нереальність господарських операцій.
Однак, зазначаючи такі мотиви, скаржник не обґрунтовує, чому він вважає не застосовною у цій справі постанову Верховного Суду України від 27.03.2012 у справі № 21-737во10, у якій зазначено, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв'язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.
Відступу від цього висновку Велика Палата Верховного Суду не зробила, а Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду послідовно дотримується правової позиції, що документи мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції, щодо якої ці документи оформлені. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, документи не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку, незважаючи на наявність у них всіх формальних реквізитів відповідного документа, що передбачені чинним законодавством. Первинні документи є обов'язковим, але не виключним доказом здійснення господарських операцій. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи (постанови Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 2а-19379/11/2670, від 28.10.2019 у справі № 280/5058/18, від 26.02.2020 у справі № 826/1308/18, від 06.05.2020 у справі №640/4687/19.
Також усталеною є позиція Верховного Суду (зокрема, але не виключно, справа №826/7917/17), яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження в сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження доводу контролюючого органу про безтоварний (удаваний) характер господарської операції.
Доводи скаржника в частині висновків про декларування у складі інших операційних витрат "Курсових різниць" приведені не у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України і колегія суддів позбавлена можливості встановити взаємозв'язок незгоди позивача із висновками судів попередніх інстанцій в цій частині із посиланням у касаційній скарзі на неправильне застосування (не застосування) вимог частини другої статті 74, частини четвертої статті 78, частини шостої статті 78 КАС України.
Зазначене у сукупності свідчить про неврахування скаржником роз'яснень, наданих Верховним Судом в ухвалах, якими повернуті попередні чотири касаційні скарги. Зміст касаційної скарги в частині викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень не відповідає вимогам КАС України і є недостатнім для відкриття касаційного провадження.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
У зв'язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.
Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329-330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 у справі №826/1085/17 - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:
- вказати інші (поважні) причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень;
- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.
Роз'яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Роз'яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, в редакції Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко М.М. Яковенко