Провадження № 11-кп/803/427/22 Справа № 185/10488/16-к Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
02 лютого 2022 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 , ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської обласної прокуратури, апеляційну скаргу прокурора Донецької обласної прокуратури на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2021 року про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22016050000000187 відносно:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Покровськ (раніше Красноармійськ) Донецької області, громадянина України, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, -
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2021 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 258-3 КК України було повернуто прокурору, у зв'язку із його невідповідністю вимогам КПК України.
Так, суд встановив, що ст. 291 КПК України визначає вичерпний перелік відомостей, які повинні міститься в обвинувальному акті.
При цьому такий перелік відомостей повинен бути перевірений судом у підготовчому судовому засіданні з точки зору можливості призначення судового розгляду.
Відповідно до п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості щодо викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Проте, в обвинувальному акті відносно ОСОБА_9 наявний лише виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність без фактичного формулювання обвинувачення, яке висунуто саме обвинуваченому ОСОБА_9 .
Така неконкретність обвинувачення, на думку суду першої інстанції, перешкоджає як обвинуваченому, так і його захиснику реалізації передбаченого ст. 42 КПК України права знати, у вчиненні якого саме кримінального правопорушення особу обвинувачують.
Разом з тим, суд в своїй ухвалі зазначив, що в матеріалах провадження відсутні підтвердження про виклик обвинуваченого для проведення слідчих дій та опублікування виклику ОСОБА_9 як на офіційному сайті СБ України так і шляхом опублікування оголошення в газеті «Урядовий кур'єр».
Постановляючи ухвалу про повернення, суд також, приймав до уваги ухвалу колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2017 року, якою ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2017 року, якою обвинувальний акт відносно ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, про повернення прокурору для усунення недоліків, залишено без змін.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В своїх апеляційних скаргах прокурори просять скасувати ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2021 року про повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_9 , за ч. 1 ст. 258-3 КК України та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, мотивуючи такі вимоги тим, що обвинувальний акт повністю відповідає вимогам КПК України і підстав для його повернення в суду першої інстанції не було.
Так, прокурор зазначає, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні проведено в порядку спеціального досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25.11.2016. Однак, Павлоградським міськрайонним судом проігноровано вимоги абз. 8 п. 20-1 Розділу XI Перехідних положень КПК України, відповідно до яких кримінальні провадження, у яких здійснювалось спеціальне досудове розслідування і обвинувшіьні акти направлені до суду до спливу строку, передбаченого абз. 1 нього пункту, розглядаються з урахуванням правил спеціального судового провадження та особливостей, передбачених цим пунктом. Тож, судом безпідставно та явно умисно проігноровано вимоги п. 20-1 Розділу XI Перехідних положень КПК України щодо підстав здійснення судового розгляду за відсутності обвинуваченого.
Щодо всіх об'єктивних зауважень до обвинувального акту, викладених в ухвалі апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2017 року, то вони прокурором були усунені та у січні 2018 року обвинувальний акт повторно спрямовано на розгляд до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Також, прокурори звертають увагу, що 05 травня 2020 року колегією суддів Павлоградського міськрайонного суду у вказаному кримінальному провадженні вже було проведено підготовче судове засідання, за результатами якого кримінальне провадження стосовно ОСОБА_9 зупинено, а обвинуваченого оголошено у розшук.
Підтвердженням того, що обвинувачений ОСОБА_9 знав або повинен був знати про розпочате про нього кримінальне провадження, на думку прокурора, свідчать повістки про виклик підозрюваного, спрямовані як до отримання вищевказаної ухвали, так і після її отримання. При цьому повістки про виклик під час здійснення спеціального досудового розслідування надіслано відповідно до вимог ст. 297-5 КПК України, Оскільки ОСОБА_9 на виклики до слідчого не з'явився, копії обвинувального акту та реєстру відповідно до вимог КПК України вручено його захиснику.
Повна інформація щодо викликів ОСОБА_9 вкладена у Реєстрі на 7-8 аркушах, що також залишено судом поза увагою.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурори в судовому засіданні апеляційні скарги підтримали та просили їх задовольнити з підстав та мотивів, викладених в них.
Захисник в судовому засіданні проти задоволення апеляційних скарг заперечував, посилався на їх безпідставність та необґрунтованість, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді доповідача, думку та пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи в межах поданих апеляційних скарг, обговоривши їх доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги, подані стороною обвинувачення, підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, в підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам Кодексу. Отже, повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому і таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити наступні відомості: найменування кримінального провадження та його номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частину статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); та місце його складення та затвердження.
Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав самостійно.
Тобто, після отримання обвинувального акту суд зобов'язаний перевірити його на відповідність вимогам ст. 291 КПК України, з'ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття одного з рішень, передбачених ч. 3 ст. 314 КПК України, та вирішити питання, пов'язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду. Завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.
Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі.
Статтею 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Нормами ч. 1 ст. 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Колегія суддів приходить до висновку, що вищевказаних норм закону сторона обвинувачення при складенні обвинувального акту відносно ОСОБА_9 дотрималась в повному обсязі, в процесуальному документі вказано всі відомості, відповідно до положень ст. 291 КПК України, і підстав для його повернення в суду першої інстанції не було.
Так, відповідно до змісту повернутого прокурору обвинувального акту вбачається, що в ньому повністю відображено всі відомості щодо учасників кримінального провадження, їх анкетні дані, а також, відображено повний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_9 , тобто, слідчим при складанні даного процесуального документу було зазначено конкретний опис поведінки обвинуваченого, спосіб в який вирішено вчинити кримінальне правопорушення, мотив його злочинної діяльності, його кінцеву мету і вину у формі прямого умислу.
Також, викладено формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність, факт вчинення якого прокурор вважає доведеним. Таким чином, складаючи обвинувальний акт, прокурором було в повному обсязі дотримано вимоги положень ст. 291 КПК України.
Щодо висновків суду першої інстанції про те, що в обвинувальному акті наявний лише виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність без фактичного формулювання обвинувачення, яке висунуто саме обвинуваченому ОСОБА_9 , то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, передбачених нормами КПК України на стадії підготовчого судового засідання. Тобто, суд фактично надав оцінку доведеності обвинувачення, сформульованому в обвинувальному акті прокурором, що має досліджуватись і встановлюватись судом під час безпосередньо здійснення судового провадження, а не на стадії підготовчого судового засідання.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вийшовши за межі своїх повноважень на стадії підготовчого судового засідання, надав фактичну оцінку доведеності обвинувачення, що не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального законодавства, не є підставою для повернення обвинувального акту в розумінні положень ст. 314 КПК України. Процесуальний документ відносно ОСОБА_9 складений за результатами досудового розслідування, на думку колегії суддів, повністю відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Разом з тим, суд в своїй ухвалі зазначив, що в матеріалах провадження відсутні підтвердження про виклик обвинуваченого для проведення слідчих дій та опублікування виклику ОСОБА_9 як на офіційному сайті СБ України так і шляхом опублікування оголошення в газеті «Урядовий кур'єр».
Проте, підтвердженням того, що обвинувачений ОСОБА_9 знав або повинен був знати про розпочате про нього кримінальне провадження, свідчать повістки про виклик підозрюваного, спрямовані як до отримання вищевказаної ухвали, так і після її отримання. При цьому повістки про виклик під час здійснення спеціального досудового розслідування надіслано відповідно до вимог ст. 297-5 КПК України. Оскільки ОСОБА_9 на виклики до слідчого не з'явився, копії обвинувального акту та реєстру відповідно до вимог КПК України вручено його захиснику. Повна інформація щодо викликів ОСОБА_9 вкладена у Реєстрі на 7-8 аркушах, що також залишено судом поза увагою.
Як наслідок, жодних порушень, які б заважали або унеможливили реалізацію ОСОБА_9 своїх процесуальних прав та обов'язків органом досудового розслідування не допущено.
Більш того, 05 травня 2020 року колегією суддів Павлоградського міськрайонного суду у вказаному кримінальному провадженні вже було проведено підготовче судове засідання, за результатами якого кримінальне провадження стосовно ОСОБА_9 зупинено, обвинуваченого оголошено у розшук.
Таким чином, постановляючи ухвалу про повернення обвинувального акту прокурору, судом допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що згідно ст. ст. 412, 413 КПК України потягли за собою ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення та відповідно до ст. 409 КПК України є підставою для скасування судового рішення.
А тому, на підставі викладеного та керуючись положеннями ст. ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, апеляційний суд -
Апеляційні скарги прокурора Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської обласної прокуратури та прокурора Донецької обласної прокуратури - задовольнити.
Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2021 року про повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_9 , за ч. 1 ст. 258-3 КК України - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді Дніпровського
апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4