Провадження № 22-ц/803/2262/22 Справа № 215/2518/21 Головуючий у першій інстанції: Камбул М. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
25 січня 2022 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,
при секретарі Кравченку Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Приватного акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 липня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, -
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ПрАТ «ЦГЗК» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві. Вказує, що він пропрацював з 21.04.2004 по 22.01.2021 на різних посадах на підприємстві відповідача ПрАТ «ЦГЗК: заступник начальника підземної добувної дільниці, начальник підземної добувної дільниці, які характеризуються перевищенням граничного допустимого рівня шкідливих факторів виробничого середовища. 22.02.2018 йому було встановлено професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легенів першої стадії), група «А». Легенева недостатність першого ступеня. Крім того, по факту професійного захворювання було проведено розслідування комісією, створеною на підприємстві, про що був складений акт розслідування професійного захворювання від 02.04.2018, в якому вказано, що позивач, працюючи на підприємстві відповідача в підземних умовах шахти імені Орджонікідзе начальником підземної добувної дільниці, забезпечував безперебійну і технічно правильну експлуатацію гірничошахтного устаткування. При цьому, внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, підпав під вплив підвищених параметрів аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, а саме пил з вмістом кристалічного кремію діоксину (SіО2) від 10% до 70% в повітрі робочої зони в 1,2 рази перевищує ГДК (2,4 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3). Довідкою МСЕК від 24.05.2018, йому первинно було встановлено 10 % втрати професійної працездатності. При повторному огляді, 25.03.2021 йому встановлено безстроково 60% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково. За висновком МСЕК він потребує забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення, санаторно-курортного лікування. У зв'язку з захворюванням у нього було порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно виникають складнощі, у зв'язку з загальною слабкістю, втомою, болями. Також зазначає, що не може повернутися до повноцінного образу життя, відчуває фізичні страждання, фізичну біль, обумовлену важкістю самопочуття та особливостями лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному стані. Тому, позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я у розмірі 200000,00 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб.
Рішенням Тернівського міського суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 липня 2021 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 180000,00 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір у розмірі 1800,00 грн. на користь держави; в іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ПрАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про зміну оскаржуваного рішення в частині визначеного розміру відшкодування моральної шкоди, шляхом зменшення з 180000,00 до 120000,00 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «ЦГЗК», працював за спеціальностями: заступник начальника підземної добувної дільниці, начальник підземної добувної дільниці, диспетчер виробничого відділу загально-шахтного персоналу, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 12-16)
Відповідно до п. 13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 02 квітня 2018 року, умови праці начальника дільниці підземної добувної дільниці №1 шахти імені Орджонікідзе ПрАТ «ЦГЗК» ОСОБА_1 відносяться: за концентрацією аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони до 3 класу 1 ступеню шкідливості; загальна оцінка - до 3 класу 1 ступня шкідливості (а.с. 5-7).
Відповідно до п.п. 16, 17, 18, 19 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 02 квітня 2018 року, ОСОБА_1 працюючи на підприємстві відповідача в підземних умовах шахти імені Орджонікідзе начальником підземної добувної дільниці, забезпечував безперебійну і технічно правильну експлуатацію гірничошахтного устаткування. При цьому, внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, підпав під вплив підвищених параметрів аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони.
Причиною виникнення хронічного захворювання є пил з вмістом кристалічного кремію діоксину (SіО2) від 10% до 70% в повітрі робочої зони в 1,2 рази перевищує ГДК (2,4 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3) (а.с. 5-7).
Довідкою МСЕК серії 12 ААА №050211 від 24.05.2018 позивачу при первинному огляді встановлено 10% втрати професійної працездатності (а.с. 9).
Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААА №059608 від 25.03.2021 позивачу при повторному огляді встановлено з 15.03.2021 безстроково третю групу інвалідності та 60 % втрати професійної працездатності по ХОЗЛ, за висновком якої він потребує: санаторно-курортного лікування, забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення (а.с. 8)
Згідно медичного висновку №486 від 25.02.2021 Українського науково-дослідного інституту промислової медицини встановлено діагноз ОСОБА_1 та виявлено професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої та підвищена до третьої стадії (пиловий бронхіт третьої стадії, емфізема легенів третьої стадії), група «С». Легенева недостатність третього ступеня, хронічне легеневе серце, НК першої стадії, що також підтверджується п. 14 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 03.07.2020 (а.с. 5-7, 10).
Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно ст.237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Відповідно до ч. 1 ст. 168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснення, що відповідно до статті 237-1КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що позивач зазнав ушкоджень здоров'я, пов'язаних з виконанням ним трудових обов'язків в шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача, у зв'язку з чим отримав 60% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково; враховуючи роз'яснення наведені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, - місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральну шкоду, яка спричинена втратою здоров'я, отриманням професійного захворювання під час перебування у трудових стосунках з відповідачем, у розмірі 180000,00 грн., оскільки визначений з урахуванням вимог справедливості, співмірності та розумності.
Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги ПрАТ «ЦГЗК» про те, що у рішенні судом не наведено жодних мотивів, які б свідчили про обґрунтованість стягнутої судом суми моральної шкоди в розмірі 180000,00 грн., оскільки суд першої інстанції з урахуванням того, що позивачу встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 60% та третю групу інвалідності безстроково, що свідчить про неможливість відновлення попереднього фізичного стану та безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача, визначив розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 180000,00 грн., що є розумним, виваженим і справедливим.
Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною професійного захворювання безпідставні та суперечать вищевикладеному, оскільки згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від (отруєння) 02 квітня 2018 року причиною професійного захворювання позивача є пил з вмістом кристалічного кремнію діоксину (SіО2) від 10% до 70% в повітрі робочої зони в 1,2 рази перевищує ГДК (2,4 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3).
При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги ч. 2 ст.153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку, у зв'язку із чим, доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині, колегія суддів не бере до уваги.
Проте, доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким внесено зміни до п.п.164.2.14 та статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, норма набрала чинності з 23 травня 2020 року, заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Відповідно до Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві” внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).
До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві”, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України).
Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи - платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
У зв'язку з вищевикладеним, оскільки станом на 01 січня 2021 року розмір мінімальної заробітної плати становить 6000,00 грн., а сума стягнутої моральної шкоди в розмірі 180000,00 грн. перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати (6000*4=24000,00 грн.),(на час слухання справи судом першої інстанції), колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що розмір моральної шкоди необхідно стягнути з урахуванням утримання з нього обов'язкових податків і зборів.
Твердження апелянта про стягнення у аналогічних справах моральної шкоди у іншому розмірі не заслуговують на увагу, враховуючи, що місцевим судом при ухваленні оскаржуваного судового рішення належним чином встановлені фактичні обставини справи, надано належної правової оцінки представленим доказам, у їх сукупності.
Доводи апелянта про неможливість розгляду даної цивільної справи до набрання законної сили судовим рішення у цивільній справі за №212/8741/18 є безпідставними. У вказаний цивільній справі 25 листопада 2021 року ухвалено рішення, яким в задоволення позовних вимог Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, Українського НДІ промислової медицини про визнання незаконним та скасування санітарно-гігієнічної характеристики №322/4.6-7 від 17.08.2017 року про умови праці, висновку ЛЕК від 22.02.2018 року, протоколу №304 про наявність професійного характеру захворювання та акту форми П-4 про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 02.04.2018 року стосовно ОСОБА_1 - відмовлено у повному обсязі; відповідно до змісту Єдиного державного реєстру судових рішень, апеляційне провадження за апеляційною скаргою на вказане рішення місцевого суду у цивільній справі за №212/8741/18 не відкрите. Більше того, враховуючи предмет спору у цивільній справі №212/8741/18, процесуальні перешкоди для розгляду цивільної справи щодо стягнення моральної шкоди - відсутні.
Згідно ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі і прийняти постанову про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 8) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-7 частини першої цієї статті.
Суд апеляційної інстанції не має процесуальних повноважень для скасування рішення з направленням справи до суду першої інстанції на повторний розгляд. А тому, вимоги апеляційної скарги про направлення справи до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на повторний розгляд є безпідставними.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” - задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 липня 2021 року - змінити, виключити в другому абзаці резолютивної частини: «без утримання податку з доходів фізичних осіб».
В іншій частині рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 липня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді І.А. Єлізаренко
О.В. Свистунова