Провадження № 22-ц/803/1500/22 Справа № 206/132/21 Суддя у 1-й інстанції - Румянцев О.П. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.
26 січня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Лаченкової О.В.
суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.
при секретарі - Кравченко Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 21 липня 2021 року
по справі за заявою представника позивача ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Тараса Володимировича та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
В січні 2021 року до Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 21 липня 2021 року надійшов позов ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Тараса Володимировича та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Заочним рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 13 липня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Тараса Володимировича та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 22 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Тарасом Володимировичем, зареєстрований в реєстрі за №4690, про стягнення заборгованості, що виникла за кредитним договором №02013512833 від 26 липня 2018 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Простофінанс» та ОСОБА_1 .
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1294 грн. 80 коп.
19 липня 2021 року до Самарського районного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення, в якій просила ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Т.В. та ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10850,00 грн.
Ухвалою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 21 липня 2021 року у прийнятті додаткового рішення за заявою представника позивача ОСОБА_2 про стягнення судових витрат на правничу допомогу по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Тараса Володимировича та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 на ухвалу Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 21 липня 2021 року, ОСОБА_1 просить ухвалу Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 21 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути солідарно з Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Т.В. та ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 10850,00 грн. Стягнути з відповідачів судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 21 липня 2021 року.
Відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 21 липня 2021 року від учасників справи до апеляційного суду не надходили.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 22 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В., зареєстрований в реєстрі за №4690, про стягнення заборгованості, що виникла за кредитним договором №02013512833 від 26 липня 2018 року, укладеним між ТОВ «Простофінанс» та ОСОБА_1 . Стягнуто в рівних частках з Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Т.В. та ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1294 грн. 80 коп.
19 липня 2021 року до Самарського районного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Т.В. та ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10850,00 грн.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача ОСОБА_2 надано суду: копію договору про надання правової допомоги №97 від 16.12.2020, копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги №97 від 16.12.2020, копію акту здачі-приймання наданих послуг від 16.07.2021, копії розписок на загальну суму 10850 грн.
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)
3) Розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
За змістом ч.1 п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
В судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Наведене правове обґрунтування надає можливість суду ефективно захистити порушені права заявника, забезпечити реалізацію принципу цивільного судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, але у порядку, передбаченому законом.
Відмовляючи у прийнятті додаткового рішення за заявою представника позивача ОСОБА_2 про стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсутні докази сплати зазначених ОСОБА_2 витрат.
Надані представником позивача копії розписок на отримання нею коштів в рахунок оплати її послуг, як адвоката на загальну суму 10850 грн., не оформлені у встановленому законом порядку та не є доказами фактичної сплати вказаних витрат.
Заявлена сума витрат на правничу допомогу не підтверджена відповідними доказами щодо обсягу надання послуг і виконання робіт, їх вартості, витраченого адвокатом часу на надання послуг, відсутні квитанції про оплату наданих послуг, тому заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про стягнення понесених нею витрат на правову допомогу не підлягає задоволенню.
Розрахунковий документ - це документ встановленої форм та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Вказаний висновок суду кореспондується з позицією колегії суддів Верховного суду, викладені у постанові від 26.02.2020 по справі № 127/21552/17.
Доводи апеляційної скарги, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанція, довідка тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
На цьому наголосив Верховний Суд, зробивши висновок у справі №280/5176/20.
Матеріали справи містять копії розписок, а оригінали не надано, а суд ставить під сумнів відповідність поданої їх копії.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з'ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 21 липня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя О.В.Лаченкова
Судді В.С.Городнича
М.Ю.Петешенкова