Провадження № 22-ц/803/1417/22 Справа № 176/629/21 Головуючий у першій інстанції: Кучма В. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
25 січня 2022 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Свистунової О.В.,
при секретарі Кравченку Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Дніпропетровськгаз” на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Дніпропетровськгаз” про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У квітні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Дніпропетровськгаз” про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги представник позивача обґрунтував тим, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу», а саме використовує природний газ з метою приготування їжі, за об'єктом споживання - квартири АДРЕСА_1 . Розподіл природного газу ОСОБА_1 здійснює АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», що є правонаступником ПАТ «Дніпропетровськгаз», відповідно до «Типового договору розподілу природного газу», затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2498 від 30.09.2015, фактом згоди приєднання до якого, відповідно до п.1.3 цього Договору, був сплачений рахунок Оператора ГРМ та споживання природного газу. Нарахування позивачці об'ємів спожитого газу здійснювались згідно норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 23.03.2016 року №203 та роздрібної ціни на природний газ, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758, по формулі 7.1 куб. м на одну зареєстровану особу. Надалі відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.2017 №609 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», норму споживання природного газу населенню у разі відсутності газових лічильників для плити газової було змінено з 7.1 куб. м на 5.4 куб м людино-місяць. Враховуючи, що за об'єктам споживання зареєстрована та проживає лише позивачка, то розрахунок спожитого об'єму газу здійснювався відповідно до норм споживання на одну особу, тобто 7.1 куб. м та 5.4 куб. м відповідно. 02.12.2020 р. позивач звернулась до АТ «Дніпропетровськгаз» з заявою про встановлення у її квартирі індивідуального лічильника природного газу, однак їй було відмовлено у зв'язку із тим, що на будинку АДРЕСА_2 встановлено загальнобудинковий вузол обліку природного газу на виконання Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Дніпропетровськгаз» на 2016-2025 роки. Дату встановлення загальнобудинкового лічильника газу відповідач не повідомив, зі слів сусідів останній було встановлено приблизно в 2018 році. Позивач вважає дії ПАТ «Дніпропетровськгаз» щодо встановлення загальнобудинкового приладу обліку замість індивідуального незаконними та такими, що порушують Закон України «Про захист прав споживачів», що змусило її звернутись до суду з цим позовом. Тому позивач просила визнати дії Публічного акціонерного товариства “Дніпропетровськгаз” щодо монтажу загальнобудинкового вузла обліку природного газу на фасадному газопроводі зовнішньої стіни будинку АДРЕСА_2 , з метою комерційного обліку та нараховані за ним об'єми природного газу; зобов'язати Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Дніпропетровськгаз” у відповідності до вимог Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу”, Кодексу ГРС встановити по об'єкту побутового споживача ОСОБА_1 - квартирі АДРЕСА_1 , комерційний вузол обліку природного газу.
Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2021 року позов задоволено частково; зобов'язано Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» за власні кошти встановити по об'єкту побутового споживача ОСОБА_1 - квартирі АДРЕСА_1 , індивідуальний комерційний вузол обліку природного газу; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; стягнуто з Акціонерного товариства «Оператора газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» код ЄДРПОУ 03340920, що розташоване за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, 2 на користь держави судові витрати в сумі 908,00 грн.
В апеляційній скарзі АТ “Оператор газорозподільної системи “Дніпропетровськгаз”, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення в частині задоволеної позовної вимоги та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення в оскаржуваній частині, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №51206717 від 29.12.2015 (а.с.13)
Позивач є побутовим споживачем природного газу відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу», а саме споживає газ з метою приготування їжі, за об'єктом споживання - квартира АДРЕСА_1 .
Розподіл природного газу споживачці ОСОБА_1 здійснює АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», що є правонаступником ПАТ «Дніпропетровськгаз» відповідно до «Типового договору розподілу природного газу», затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2498 від 30.09.2015, фактом згоди приєднання до якого відповідно до п.1.3 цього Договору, був сплачений рахунок Оператора ГРМ та споживання природного газу.
10 грудня 2020 року за вих.№490-Лв-15841-1220 ПАТ «Дніпропетровськгаз» надано відповідь на звернення ОСОБА_1 , яким було відмовлено у встановленні індивідуального лічильника газу у зв'язку з встановленням на будинку АДРЕСА_2 загальнобудинкового вузла обліку природного газу на виконання Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ “Дніпропетровськгаз” на 2016-2025 роки (а.с.12).
Згідно вищезазначеного листа, підставою для встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу на буд. АДРЕСА_2 , є план розвитку газорозподільної системи ПАТ «Дніпропетровськгаз» на 2016-2025 роки, згідно якого не передбачено встановлення будинкових вузлів обліку природного газу. За адресою: АДРЕСА_2 встановлено будинковий ВОГ. Усі квартири цього будинку вважаються забезпеченими комерційним обліком газу.
Відповідно до акту №409 приймання в експлуатацію об'єктів системи газопостачання від 31.03.2017 року в будинку АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 вересня 2016 року було встановлено загальнобудинковий вузол обліку природного газу, який було прийнято в промислову експлуатацію 31 березня 2017 року (а.с. 43).
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. Як передбачено ст. 21 цього ж Закону, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.
Відповідно до п.п.3,4,7 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; норми споживання комунальних послуг (далі - норми споживання) - кількісні показники споживання комунальних послуг, які використовуються для розрахунків за спожиті комунальні послуги у випадках, передбачених законодавством; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Як передбачено ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках, суб'єктами цього Закону є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.
Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС Оператор ГРМ - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Відповідно до положень п.1 глави 5 розділу ІІІ Кодексу межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між оператором газорозподільних систем та споживачем (суміжним суб'єктом ринку природного газу) визначається в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невід'ємною частиною договору розподілу природного газу (або у передбачених цим Кодексом випадках технічній угоді про умови приймання-передачі газу ГРМ).
Пунктом 2 глави 5 розділу ІІІ Кодексу встановлено, що межа балансової належності визначається за ознаками права власності на газові мережі чи окремі її елементи. Межа експлуатаційної відповідальності встановлюється на межі балансової належності, але за домовленістю сторін може не збігатися з межею балансової належності, про що має бути зазначено в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.
З метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання здійснюється приладовий облік природного газу (частина перша статті 18 Закону України «Про ринок природного газу»).
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
Позивач є споживачем природного газу, а відповідач - оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.
Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 Типового договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
ОСОБА_1 приєднався до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживає природний газ та сплачує рахунки за спожитий природний газ.
Права та обов'язки споживача чітко визначені Типовим договором постачання природного газу споживачам, а саме Розділом IV. «Ціна, порядок обліку та оплати природного газу», Розділом V. «Права та обов'язки споживача» та Розділом VІ. «Права і обов'язки постачальника». Права та обов'язки для всіх споживачів є ідентичними.
У пункті 1.4 Типового договору вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: «споживач» - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об'єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про ринок природного газу» та Кодексі ГРС.
Відповідно до п.5.2. Типового договору та п.1 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРС (Порядок комерційного обліку газу по об'єктах побутових споживачів (населення), визначення фактичного об'єму споживання (розподілу/постачання) природного газу по об'єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника газу, визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом ГРС та цим Договором.
У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
У частині першій статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно Постанови НКРЕКП від 24.03.2016 №391 (зі змінами, внесеними Постановою №2344 від 22.12.2016 р.) було затверджено план розвитку газорозподільної системи ПАТ «Дніпропетровськгаз» на 2016-2025 роки та джерела його фінансування, відповідно до якого передбачено встановлення у 2016-2017 роках 1854 будинкових ВОГ з обсягом фінансування 50644,00 грн. за рахунок витрат на встановлення будинкових лічильників газу населенню, які закладені в тариф на розподіл природного газу.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що позивач є споживачем природного газу, а відповідач АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» - оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням в необхідних об'ємах (обсягах); приймаючи до уваги, що позивач сплачувала за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних; враховуючи, що позивачка висловила волевиявлення на встановлення індивідуального лічильника газу, - колегія приходить до висновку, що місцевий суд правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про зобов'язання відповідача за власні кошти встановити позивачу індивідуальний комерційний вузол обліку природного газу.
Відмова відповідача встановити індивідуальний лічильник позивачу суперечить вимогам законодавства, порушує права позивача. З урахуванням вимог статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 2 Закон України “Про житлово-комунальні послуги” волевиявлення позивача на встановлення індивідуального лічильника газу не може бути порушеним.
Аналогічний висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 212/7239/17 (провадження №61-22891св19).
Доводи апеляційної скарги, що ст. 6 Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу” в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин, не містила обов'язку з встановлення саме індивідуальних лічильників газу, а тому в цьому випадку має місце неправильне застосування норм матеріального права, - є безпідставними та спростовуються вищенаведеними встановленими судом обставинами та нормами права, які вірно застосовані.
Задоволення вимог позивача буде відповідати державній політиці у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивача з отримання послуги по газопостачанню; встановлення позивачу індивідуального лічильника забезпечить оплату ним саме того об'єму газу, який ним спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства, як справедливість.
Вирішуючи питання про те, за чий рахунок повинно проводитися фінансування робіт з оснащення лічильниками газу, суд першої інстанції правильно керувався частиною першою статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», згідно з якою фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме на відповідача покладений обов'язок встановлення лічильників газу, саме відповідач повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов'язку на споживачів є неправомірним. Разом з тим, відповідач не вживав жодних заходів для фінансування таких робіт за рахунок будь-якого бюджету.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Колегія наголошує, що, згідно змісту апеляційної скарги, рішення місцевого суду у даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог в апеляційному порядку не оскаржується, тому рішення суду першої інстанції у вказаній частині не переглядається.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, колегія приходить до висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення місцевого суду в оскаржуваній частині - без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Дніпропетровськгаз” - залишити без задоволення.
Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2021 року - в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді М.Ю. Петешенкова
О.В. Свистунова