Провадження № 11-сс/803/65/22 Справа № 215/7776/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
02 лютого 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора Криворізької північної окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 листопада 2021 року про про обрання запобіжного заходу щодо
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_7 ,
прокурора - ОСОБА_5 , (в режимі відеоконференції),
захисника - ОСОБА_8 , (в режимі відеоконференції),
підозрюваного - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 листопада 2021 року клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було задоволено частково та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя, врахувавши обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, у виді позбавлення волі строком до 12 років, особу підозрюваного, який неодружений, непрацюючий, раніше судимий, дійшов висновку, що ризик, визначений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як на цей час має непогашену судимість за ч. 1 ст. 263 КК України, є об'єктивно існуючим. Разом з тим, слідчий суддя, вважав ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування або суду, не доведеним, та з огляду на характеризуючі дані щодо підозрюваного, стан його здоров"я, те, що він хворіє на онкозахворювання, проживає зі своєю бабусею, дійшов до переконання про можливість застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор просив ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 . Обґрунтовуючи заявлені вимоги прокурор посилається на те, що ухвала є незаконною та підлягає скасуванню, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що підозра є обґрунтованою, що підтверджується сукупністю зібраних у провадженні доказами. Звертає увагу на те, що слідчим суддею не надано належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого загрожує покарання у виді позбавлення волі до 12 років, а також, на переконання прокурора, суд не врахував особу підозрюваного, який офіційно не працює, не має законного джерела доходу та засобів для існування, будь-яких соціальних зв'язків, та щодо якого є обвинувальний вирок від 18.10.2021 за ст. 263 КК України. За таких обставин, на думку прокурора, ОСОБА_6 , усвідомлюючи невідворотність кримінальної відповідальності, може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що є підставою для застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому ухвала підлягає скасуванню.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу, підозрюваного та його захисника, які просили залишити без задоволення скаргу прокурора, перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Частиною першою статті 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
За змістом ч. 1 ст. 196 КПК України в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зазначає відомості про: кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа; обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу; посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; запобіжний захід, який застосовується.
Так, відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. ст. 177, 178 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо слідчий доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Апеляційний суд вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею при розгляді клопотання органу досудового розслідування про обрання запобіжного заходу підозрюваному дотримано.
Так, наявними матеріалами підтверджено, що СВ ВП № 5 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12021041730000817 від 22.10.2021 щодо ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 307 КК України.
В межах цього кримінального провадження ОСОБА_6 повідомлено 24.11.2021 про підозру за ч. 3 ст. 307 КК України, за ознаками незаконного придбання та зберігання з метою збуту, особливо небезпечного наркотичного засобу у особливо великих розмірах.
Слідчий СВ ВП № 5 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, за погодженням із прокурором, звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , за наслідками розгляду якого постановлено оскаржувану ухвалу.
Апеляційним переглядом встановлено, що слідчий суддя при розгляді клопотання, у відповідності до ст. 194 КПК України, правильно прийшов до висновку про обґрунтованість підозри, про яку повідомлено ОСОБА_6 та об'єктивне існування ризику вчинення підозрюваним іншого кримінальне правопорушення, однак стороною обвинувачення не доведено існування ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Разом з тим, слідчий суддя встановив, що підозрюваний що ОСОБА_6 хворіє на онкозахворювання, про що свідчать долучені до матеріалів провадження медичні документи, проживає зі своєю бабусею, тобто має міцні соціальні зв'язки, характеризується задовільно.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді стосовно того, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки клопотання слідчого, погоджене з прокурором, не містить доказів виняткових обставин, які б свідчили про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Що стосується посилання прокурора на те, що 18.10.2021 був постановлений обвинувальний вирок щодо ОСОБА_6 за ст. 263 КК України, то ці обставини хоча і мають місце, однак не доводять необхідність застосування виключного запобіжного заходу у цьому провадженні.
Окрім того, поведінка підозрюваного після застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, з огляду на те, що органом досудового розслідування та прокурором не було зафіксовано порушень підозрюваним процесуальних обов'язків та доказів з цього приводу до апеляційної скарги додано не було, на думку апеляційного суду, свідчать про відсутність у ОСОБА_10 мети переховування від органу досудового розслідування та суду. Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі сторони обвинувачення, є недоведеними та містять припущення прокурора стосовно можливої поведінки підозрюваного.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, в повній мірі врахував вимоги ст. 194 КПК України та за відсутністю доведених обставин, які б слугували підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовано частково задовольнив клопотання слідчого.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 у цьому провадженні вже скеровано до суду першої інстанції.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу, з мотивів наведених вище, без задоволення, а ухвалу слідчого судді, без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Криворізької північної окружної прокуратури ОСОБА_5 , залишити без задоволення.
Ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 листопада 2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_6 , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4