Провадження № 11-сс/803/225/22 Справа № 208/84/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
02 лютого 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 січня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської обл., громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України,-
за участю:
секретаря - ОСОБА_7 ,
прокурора - ОСОБА_8 , (в режимі відеоконференції)
захисника - ОСОБА_5 ,(в режимі відеоконференції)
підозрюваного - ОСОБА_6 ,-
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 січня 2022 року задоволено клопотання слідчого та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 05 березня 2022 року включно, без визначення застави у цьому провадженні, оскільки злочин у скоєні якого підозрюється ОСОБА_6 , вчинено із застосуванням насильства.
Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про існування обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 121 КК України, та врахувавши тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим, у виді позбавлення волі на строк до восьми років, особу підозрюваного, який не має офіційного місця роботи та соціальних зв'язків, має не зняту та не погашену в законному порядку судимість, та наявність у провадженні ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які об'єктивно існують, тому їх запобігання можливе лише шляхом обранням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливість застосуванням до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, захисник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання або домашнього арешту.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, захисник посилається на те, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, оскільки при її постановлені не в повному обсязі були дослідженні підстави для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Апелянт указує й на те, що стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки вони є надуманими та ґрунтуються лише на припущеннях. Захисник зазначає, що ОСОБА_6 хоч і притягувався до кримінальної відповідальності, однак ніколи не переховувався від органів досудового розслідування та суду, що виключає ризик його переховування. Разом з тим, указує, що свідки у цьому провадженні вже допитані органом досудового слідства, та вони брали участь у пред'явленні особи для впізнання, тому ризик впливу на свідків, є також необґрунтованим. Окрім того, апелянт звертає увагу на те, що сам ОСОБА_6 після вчиненого злочину, просив свою цивільну дружину викликати машину швидкої допомоги, після того, як зрозумів стан потерпілого, а також на те, що підозрюваний має намір працювати для відшкодування шкоди потерпілому. Разом з цим, судом наведені обставини безпідставно не взяті до уваги, тому, на думку захисника, ухвала слідчого судді підлягає скасування з постановленням нової про обрання щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Заслухавши суддю-доповідача, підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого, слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
Так, клопотанням слідчого та наданими до нього доказами підтверджується, що СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12022041160000017 від 06.01.2022 щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 121 КК України.
07 січня 2022 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Апеляційним судом встановлено, що слідчим суддею належним чином і в повній мірі дослідженні у сукупності наявні докази у провадженні, долучені до клопотання, які є достатньо вагомими на підтвердження обґрунтованості підозри й дають достатньо вагомі підстави зробити об'єктивний висновок, що ОСОБА_6 міг скоїти цей злочин.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також, у відповідності до ст. 178 КПК України, належним чином врахував, тяжкість злочину та покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним, у виді позбавлення волі на строк до восьми років, особу підозрюваного, який не має офіційного місця роботи та соціальних зв'язків, має не зняту та не погашену в законному порядку судимість та дійшов до обґрунтованого висновку про існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя об'єктивно і повно встановив, що доводи поданого клопотання є обґрунтованими, а ризики доведеними та такими, що об'єктивно існують, й для їх запобігання, необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що відповідає вимогам ст. 183 КПК України.
Ці висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів»
Суд апеляційної інстанції за результатами апеляційного розгляду дійшов висновку, що слідчим суддею правильно встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що застосування щодо підозрюванного альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у цьому випадку є неможливим, з огляду на положення ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки ОСОБА_6 інкримінується вчинення злочину з застосуванням насильства.
Твердження захисника в скарзі про те, що слідчий суддя не мотивував наявність та доведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та його висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, є необґрунтованими.
Також, апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків слідчого судді щодо застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Посилання захисника на те, що слідчим суддею не було досліджено підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу, суд апеляційної інстанції розцінює як безпідставні, оскільки вони повністю спростовуються доказами у провадженні, а тяжкість злочину та покарання, яке може бути призначено ОСОБА_6 , у разі визнання його винуватим, лише у виді реального позбавлення волі, дає підстави вважати, що саме запобіжний захід, пов'язаний з ізоляцією від суспільства в цьому випадку зможе попередити встановлені слідчим суддею ризики.
Твердження захисника про те, що свідки у цьому провадженні вже були допитані під час досудового розслідування, є безпідставним, оскільки, суд, відповідно до ст. ст. 23, 95 КПК України досліджує докази безпосередньо.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_6 просив свою цивільну дружину викликати машину швидкої допомоги для потерпілого та має намір працювати для відшкодування завданої шкоди не спростовують заявлених ризиків та не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами для подальшої належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення слідчого судді, яке зміні чи скасуванню з викладених в апеляційній скарзі мотивів не підлягає.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 січня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4