Справа № 163/2968/21 Провадження № 33/802/155/22 Головуючий у 1 інстанції:Шеремета С. А.
Категорія:ч.6 ст.481 МК України Доповідач: Денісов В. П.
07 лютого 2022 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду - Денісов В.П.,
з участю представника Волинської митниці Держмитслужби - Пікалюка М.С.,
захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - адвоката Хомич О.В.,
розглянувши апеляційну скаргу в.о. заступника начальника Волинської митниці Держмитслужби О.Ткачука на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 23 грудня 2021 року щодо ОСОБА_1 ,
Даною постановою провадження у справі про порушення митних правил, передбаченого ч.6 ст.481 МК України, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрите на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно з протоколом про порушення митних правил від 10.12.2021 № 0859/20500/21, 21.09.2021 через митний пост «Устилуг» Волинської митниці ОСОБА_1 увіз автобус «SCANIA IRIZAR», номерний знак НОМЕР_1 , в режимі тимчасового ввезення до 11.10.2021, перевищив строк тимчасового ввезення цього транспортного засобу більше ніж на 30 діб, що виявлено 10.12.2021 у ході проведення аналітично-перевірочних заходів.
Митним органом дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.6 ст.481 МК України.
На вищевказану постанову Волинською митницею Держмитслужби подано апеляційну скаргу, у якій апелянт просить скасувати рішення судді та прийняти нове, яким визнати ОСОБА_1 винним у порушенні митних правил, передбачених ч.6 ст.481 МК України, та накласти на нього адміністративне стягнення у межах санкції даної статті.
Заслухавши у судовому засіданні пояснення представника митниці, який підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі та просив скасувати постанову і постановити нову, захисника, яка заперечила доводи апеляційної скарги і просила постанову судді залишити без змін, перевіривши доводи скарги та вивчивши матеріали справи, доходжу висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, через митний кордон України.
Згідно з нормами ст.489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На думку апеляційного суду, вказані вимоги закону при постановленні рішення суддею дотримані.
Висновки судді про відсутність у діях ОСОБА_1 складу порушення митних правил, передбаченого ч.6 ст.481 МК України, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються доказами, дослідженими судом.
Положення ст.103 МК України визначають, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Системний аналіз приписів статей 7 та 458 МК України вказує на те, що порушення митних правил вчиняються не тільки за наявності вини особи, а й з певною протиправною метою.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про відсутність доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у тому, що він, увізши транспортний засіб на митну територію України, перевищив строк його тимчасового ввезення більше ніж на 30 діб.
Відповідно до протоколу про порушення митних правил від 10.12.2021 № 0859/20500/21, у день перетину кордону 10.12.2021 водієм автобуса «SCANIA IRIZAR», номерний знак НОМЕР_1 , був ОСОБА_2 (а.с.2).
З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 не перебував в якості водія, а пасажира. ОСОБА_1 водієм не працює, а працює на посаді інженера. Вказаний факт останній ствердив і у своїх письмових поясненнях (а.с.48).
Крім того, згідно з модулями "Диспетчер зони митного контролю" та "Пасажирський пункт пропуску" АСМО "Інспектор", автобус неодноразово перетинав митний кордон, однак під керуванням ОСОБА_1 лише один раз 21.09.2021.
Тобто матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 , оскільки строк тимчасового ввезення автобуса зафіксований лише у відомчому програмному комплексі, доступу до якого ОСОБА_1 , як пасажир автобуса, не мав.
З огляду на наведене, апеляційний суд не вбачає у діях ОСОБА_1 умислу на вчинення вказаного порушення митних правил.
Відповідно до вимог ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічна позиція міститься і в рішенні Європейського Суду з прав людини «Авшар проти Туреччини», в якому Суд встановив стандарт доказування «поза розумним сумнівом». Таке доказування передбачає співіснування досить вагомих, чітких та узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій факту, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумних сумнівом.
Згідно практики Європейського Суду з прав людини, зокрема в рішенні «Надточій проти України» вказано, що положення Митного кодексу безпосередньо поширюються на всіх громадян, які перетинають кордон та регулюють їх поведінку шляхом застосування стягнень (штраф та конфіскація), які є як покаранням, так і стримуванням від порушення. Таким чином, митні правопорушення, які розглядаються, мають ознаки притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції.
Отже, на переконання суду апеляційної інстанції, дослідивши усі докази в справі, суддя дійшов обґрунтованого висновку, що докази вчинення ОСОБА_1 порушення митних правил, передбаченого ч.6 ст.481 МК України, відсутні, а тому на підставі п.1 ст.247 КУпАП, обґрунтовано та вмотивовано закрив провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, підстав для скасування постанови судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу в.о. заступника начальника Волинської митниці Держмитслужби О.Ткачука - залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 23 грудня 2021 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов