ф
19 січня 2022 року
м. Київ
справа № 440/1953/20
адміністративне провадження № К/990/413/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Ханової Р.Ф., Блажівської Н.Є.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Полтавській області на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021 у справі № 440/1953/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021.
Додатковою постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021 стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Полтавській області.
Не погодившись із додатковою постановою суду апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Полтавській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу відмовити повністю.
При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено види судових витрат. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Отже, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).
У таких випадках суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов'язані із вимогами адміністративного позову, але в обов'язковому порядку мають бути вирішені судом.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 КАС України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2481,00 гривні (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-IX).
Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 248100,00 грн, відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що скаржник звертається до Суду з матеріальною вимогою, предметом позову є визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 10.03.2020 № Ф-35874-17 на суму 18276,84 грн.
За таких обставин, з огляду на положення пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу подано но судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 238, 333, 359 КАС України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021 у справі № 440/1953/20 відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіІ.А. Гончарова Р.Ф. Ханова Н.Є. Блажівська