Справа № 155/680/20 Провадження №11-кп/802/95/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115, ч.2 ст.194 КК УкраїниДоповідач: ОСОБА_2
03 лютого 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 червня 2021 року,
Даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Горохів Волинської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, не судимого, засуджено за:
- ч.4 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев'ять) років з конфіскацією всього належного йому майна на праві приватної власності;
- за п.6 ч.2 ст.115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років з конфіскацією всього належного йому майна на праві приватної власності;
- за ч.2 ст.194 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено до відбуття ОСОБА_7 13 (тринадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна на праві приватної власності.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 залишено до набрання вироком законної сили.
Строк тримання під вартою ОСОБА_7 ухвалено рахувати з 08.02.2020 року.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 в дохід держави 19395 (дев'ятнадцять тисяч триста дев'яносто п'ять) грн. 40 коп. судових витрат у справі за проведення відповідних експертиз.
Арешт майна, який накладений ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.02.2020 року, - скасовано.
У порядку ст.100 КПК України вирішено долю речових доказів.
Відповідно до вироку ОСОБА_7 визнаний винним і засуджений за те, що він 08 лютого 2020 року близько 04:00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи значення та суспільно небезпечний характер власних дій, з корисливих мотивів, проник до приміщення житлового будинку АДРЕСА_1 , де в приміщенні спальні, з метою заволодіння грошовими коштами, а також з метою умисного протиправного позбавлення життя іншої людини та усунення перешкоди для доступу до матеріальних цінностей, мотивами якого було бажання набути матеріальні блага, вчинив напад на власницю житла ОСОБА_9 , яка лежала на ліжку, зокрема, умисно наніс останній декілька ударів кулаками рук по обличчі та тулубу, здушив шию, чим спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді множинних синців обличчя, шиї та передньої поверхні грудної клітки у верхній її третині, лівого плеча та правої кисті; садна обличчя та шиї; крововиливи в м'які тканини шиї, навколо та між хрящами гортані, з набряком слизової гортані, обширного крововиливу в м'які тканини грудної клітки, у верхній третині передньої її поверхні; переломів хрящів гортані та під'язикової кістки. В подальшому, з шафи, яка знаходилась у вказаній кімнаті заволодів грошовими коштами у розмірі 2200 польських злотих, що в перерахунку до офіційного курсу валют становить 14014 грн. та 200 грн., чим спричинив матеріальну шкоду на загальну суму 14 214 грн.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №09 від 05.03.2020 року, виявлені на тілі трупа ОСОБА_9 ушкодження у вигляді зламу хрящів гортані та під'язикової кістки, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, або ж у своєму природному (клінічному) перебігу, через певні проміжки часу, без надання медичної допомоги, закінчуються, або можуть закінчитись смертю. Смерть потерпілої ОСОБА_9 наступила внаслідок здушення органів шиї тупим предметом, що супроводжувалось зламом хрящів гортані, під'язикової кістки та обширними крововиливами в зоні ушкоджень (основна причина смерті), що супроводжувалось вираженим набряком слизової гортані та ускладнилось гострою дихальною недостатністю (безпосередня причина смерті).
Крім того, ОСОБА_7 08 лютого 2020 року близько 04:00 год., після вчинення розбійного нападу та умисного вбивства ОСОБА_9 , скоєного з корисливих мотивів, продовжуючи свої протиправні дії, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у житловому будинку АДРЕСА_1 , умисно, керуючись метою пошкодження чужого майна, шляхом підпалу та з метою приховування вчинення вказаних кримінальних правопорушень, усвідомлюючи протиправність своєї поведінки та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, використовуючи сірники, підпалив одяг, який знаходився в шафі, що була розташована навпроти нижньої спинки ліжка у приміщенні спальні, де знаходився труп ОСОБА_9 , чим вчинив підпал вказаного будинку, в результаті чого пошкодив його, заподіявши матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_10 на загальну суму 87 087 грн.
Таким чином, ОСОБА_7 скоїв кримінальні правопорушення, передбачені п.6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.2 ст.194 КК України, тобто вчинив напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаний з проникненням в житло та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, вчинив вбивство - умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, а також умисно пошкодив майно шляхом підпалу.
Не погоджуючись із вироком суду обвинувачений ОСОБА_7 оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає його необґрунтованим, незаконним та надто суворим. Вказує про неправильну кваліфікацію його дій, оскільки він у приміщення будинку потерпілої незаконно не проникав через те, що він у ньому проживав, а також будь-якого наміру на заволодіння чужими грошовими коштами чи майном у нього не було. Не заперечує того, що наніс потерпілій кілька ударів по обличчю, але наміру позбавляти її життя не мав, оскільки і сам не зрозумів як це сталось. Що стосується підпалу, то вказує про те, що він діяв у шоковому стані та не усвідомлював, що робить. Також просить суд взяти до уваги його юний вік, для якого 13 років позбавлення волі є надто суворим покаранням. Він усвідомив, що вчинив непоправне, і про це шкодує і буде шкодувати усе своє життя. Просить також врахувати і те, що він жодного разу не притягувався до кримінальної відповідальності.
Посилаючи на викладене, просить скасувати оскаржуваний вирок та ухвалити більш м'яке судове рішення щодо нього.
Заслухавши суддю-доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу в повному обсязі, прокурора, який вважав скаргу безпідставною, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, правильність кваліфікації його дій за вказаною статтею, в апеляційній скарзі обвинуваченого не оскаржуються, а тому суд апеляційної інстанції не перевіряє законності та обґрунтованості судового рішення в цій частині.
Отже, предметом розгляду у цьому провадженні є питання доведеності вини ОСОБА_7 і законності його засудження за ч.4 ст.187 КК України (напад з метою заволодіння чужим майно (розбій), поєднаний з проникненням в житло, і заподіянням тяжких тілесних ушкоджень), та за п.6 ч.2 ст.115 КК України (умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (вбивство), з корисливих мотивів).
Так, сторона захисту стверджує про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.4 ст.187 КК України кваліфіковано неправильно та зайво, оскільки у нього умислу або мети на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаного з проникненням в житло, і заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, як про це зазначено в обвинувальному акті та оскаржуваному вироку, не було, і він такий не вчиняв. При цьому, така кваліфікуюча ознака як "проникнення" в даному провадженні взагалі відсутня у зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_7 мав вільний доступ до житла, так як проживав разом із загиблою ОСОБА_9 у її будинку.
Крім того, сторона захисту не заперечуючи вчинення ОСОБА_7 умисного вбивства іншої людини - ОСОБА_9 за обставин, викладених у вироку, не погоджується з кваліфікацією його дій щодо корисливого мотиву, оскільки у нього будь-якого умислу чи мети на заволодіння грошовими коштами чи іншим майном, не було. Вважає, що дії обвинуваченого неправильно кваліфіковано за п.6 ч.2 ст.115 КК України, так як вони фактично підпадають під кваліфікацію за ч.1 ст.115 КК України.
Проте, колегія суддів апеляційного суду зазначені доводи сторони захисту вважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального і кримінального процесуального законів.
Апеляційний суд надаючи правову оцінку вироку в оскаржуваній його частині зазначає наступне.
З об'єктивної сторони розбій, відповідно до положень ст.187 КК України, є нападом з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою спричинення такого насильства. При цьому, частини 3 та 4 цієї статті передбачають й інші кваліфікуючі ознаки такі як "проникнення у житло" та "заподіяння тяжких тілесних ушкоджень".
З суб'єктивної сторони розбій передбачає прямий умисел. Обов'язковими суб'єктивними ознаками розбою є корисливий мотив та корислива мета, з якими здійснюється напад.
Інтелектуальні ознаки прямого умислу полягають в усвідомленні суспільно небезпечного характеру свого діяння та передбаченні його суспільно небезпечних наслідків. При цьому, визначення змісту і спрямованості прямого умислу потребує ретельного з'ясування мотиву і мети вчинення злочину, які визначаються факультативними ознаками суб'єктивної сторони в умисному складі злочину. Мотив злочину - це обумовлене певними потребами чи інтересами, усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає у неї вчинити злочин, а мета злочину - уявлення особи про бажаний наслідок його суспільно небезпечного діяння.
У кожному конкретному випадку вчинення злочину необхідний всебічний аналіз усіх обставин виникнення і формування умислу.
Питання про спрямованість умислу необхідно вирішувати виходячи із сукупності усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, їх наслідок, припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому також є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Крім того, вбивство з корисливих мотивів має місце тоді, коли винний позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв'язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб (заволодіти грошима, коштовностями, майном тощо), одержати чи зберегти майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов'язків (одержати спадщину, позбавитися боргу, звільнитися від платежу тощо) або досягти іншої матеріальної вигоди. При такому вбивстві корисливі мотиви повинні виникнути до вчинення злочину.
У разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу, дії винного кваліфікуються за п.6 ч.2 ст.115 КК України та ч.4 ст.187 КК України, тобто така кваліфікація діяння особи, як "ідеальна сукупність злочинів", можлива лише у разі, коли доведено, що умисел спочатку був направлений на вчинення розбою, під час якого вчиняється вбивство.
За правилами ст.94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює докази за критеріями належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження апеляційний суд встановив, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаного з проникненням в житло, і заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, та умисного протиправне заподіяння смерті іншій людині (вбивство), з корисливих мотивів, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими під час судового розгляду доказами, оціненими відповідно до положень ст.94 КПК України.
Зокрема, суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу та мети вчинення розбою ОСОБА_7 , а також корисливого мотиву при вчиненні ним вбивства, та на підтвердження його винуватості обґрунтовано послався на них у вироку.
Так, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину визнав частково. Надав покази про те, що після закінчення святкування дня народження в м.Горохів, де він вживав спиртні напої, вирішив поїхати до бабусі ОСОБА_9 в с.Холонів, куди добирався на таксі, за яке у зв'язку з відсутністю коштів, розрахувався павербанком. Прибувши на місце, за допомогою ножа, який взяв у літній кухні домогосподарства, відімкнув клямку вхідних дверей із середини, проник у будинок і пішов у кімнату, де зберігалися кошти, та у якій мешкала бабуся ОСОБА_9 (загибла). Проте, в цей час вона дивилась телевізор, а побачивши його, зробила зауваження щодо пізнього приходу у зв'язку з чим між ними виник словесний конфлікт, в ході якого він її штовхнув від чого вона впала. Після цього, він накинувся на неї та почав душити руками за шию, помістив до ротової порожнини "кляп" із рукава кофти аби не було чути її криків. Здушував до того часу поки вона перестала подавати ознаки життя. В подальшому, переніс тіло на ліжко, забрав із шафи грошові кошти (польські злоті) та за допомогою сірників підпалив речі, що знаходилися у шафі з метою приховання слідів злочину. Після того втік та вирішив переховуватися. Спочатку перебував у своїх знайомих у м.Горохів, де попросив товариша обміняти 800 польських злотих, а потім поїхав у м.Луцьк, де вдруге в обміннику біля ТЦ "Слон" здійснив обмін валюти, яка залишилась та вирішив поїхати у м.Київ, однак по дорозі був затриманий працівниками поліції.
Також суд першої інстанції врахував та проаналізував показання допитаних свідків у кримінальному провадженні.
Так, свідок ОСОБА_11 суду показав, що обвинувачений являється його прийомним сином, якого охарактеризував його як проблемного. Повідомив, що він (свідок) був очевидцем сварки між обвинуваченим ОСОБА_7 та загиблою ОСОБА_9 незадовго до смерті останньої, з приводу того, що перший хотів взяти гроші, які друга зберігала на встановлення пам'ятника, для нібито операції свого друга. Обвинуваченому було відомо, що в неї зберігаються грошові кошти. Додав, що загибла ОСОБА_9 утримувала обвинуваченого та відносилася до нього краще ніж до рідних онуків. 07.02.2020 року він (свідок) перебуваючи на заробітках в Республіці Польща розмовляв із загиблою по телефону, і вона будь-яких ознак занепокоєння не висловлювала. При цьому, з телефонної розмови йому стало відомо, що обвинувачений тривалий час, її не навідував. У зв'язку з цим, він (свідок) зателефонував до обвинуваченого та попросив відвідати бабусю ОСОБА_9 , на що той погодився зробити це через декілька днів. 08.02.2020 року наміру повертатись додому обвинувачений не мав. Про вбивство та підпал будинку обвинуваченим, йому стало відомо 08.02.2020 року.
Свідок ОСОБА_12 окрім іншого, дав показання про те, що 08.02.2020 року він таксував у м.Горохів в нічну пору доби (точної години не пам'ятає) та підвозив обвинуваченого в с.Холонів, де останній з ним розрахувався павербанком в якості застави, оскільки у нього не було грошових кошів. При цьому, гроші за поїздку зобов'язався повернути на наступний день.
Свідок ОСОБА_13 в суді першої інстанції підтвердив той факт, що обвинувачений 07.02.2020 року ввечері відпочивав у кафе "Беладжіо", що у м.Горохів, який вранці 08.02.2020 року прийшов до їх місця проживання. Було помітно, що ОСОБА_7 перебував у схвильованому стані. На прохання обвинуваченого, він (свідок) здійснив обмін 800 польських злотих номіналом 8 купюр по 100, які йому передав перший, та повернув їх.
Свідок ОСОБА_14 надав показання про те, що він працює на посаді касира у фінкомпації "ДСД", і його робоче місце розташоване на першому поверсі ТЦ "Слон" в м.Луцьку. 08.02.2020 року перебуваючи на робочому місці здійснював обмін валюти, в той же час серед операцій по обміну була така як - 1400 польських злотих на суму 8820 грн. невідомою особою, однак рис обличчя чи особливих ознак не пригадує.
Свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 окрім іншого, надали покази про те, що вони проводили ліквідацію пожежі будинку за адресою: АДРЕСА_1 , осередком якої було місце між шафою та ліжком у кімнаті в якій і виявлено тіло (труп) особи жіночої статі із "кляпом" у роті.
Надано судом першої інстанції також відповідну оцінку і показанням потерпілої ОСОБА_10 , яка суду показала, що вона являється дочкою загиблої ОСОБА_9 , а обвинувачений ОСОБА_7 , - був прийомним сином її покійної сестри, та протягом тривалого часу проживав в домогосподарстві її матері ОСОБА_9 . Про вбивство останньої та підпал будинку їй стало відомо від працівників поліції. Очевидцем вказаних подій вона не була, а тому будь-які подробиці щодо обставин вчинення злочину їй не відомі.
Крім того, місцевий суд ретельно дослідив та оцінив у сукупності з іншими наявними у провадженні доказами, й письмові докази.
Так, висновком судово-психіатричної експертизи №69 від 28.02.2020 року стверджується, що обвинувачений ОСОБА_7 в період вчинення злочинів міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. При цьому перебував у стані простого алкогольного сп'яніння.
Протокол пред'явлення особи для впізнання із доданими фото-таблицями від 08.02.2020 року підтверджує той факт, що свідок ОСОБА_12 (таксист) вказав на обвинуваченого ОСОБА_7 як на особу, яку 08.02.20 підвозив з м.Горохів в с.Холонів.
З протоколу слідчого експерименту із доданими фото-таблицями від 26.02.2020 року вбачається, що підозрюваний ОСОБА_7 на місцевості продемонстрував механізм нанесення тілесних ушкоджень загиблій ОСОБА_9 , як він саме здійснював удавлення її шиї, вказав час удавлення, свої дії у вигляді поміщення рукава кофти до ротової порожнини загиблої, її переміщення із підлоги на ліжко після того, як вона перестала подавати ознаки життя, звідки ним були забрані грошові кошти, а також як та в якому місці здійснив підпал будинку.
Протоколом огляду трупа із доданими фото-таблицями від 08.02.2020 року стверджено, що на тілі загиблої ОСОБА_9 наявні тілесні ушкодження, синці та садна, а також термічні опіки. Окрім ушкоджень, у ротовій порожнині ОСОБА_9 міститься рукав светра.
Відповідно до висновку експерта №09 від 05.03.2020 року, на тілі загиблої ОСОБА_9 виявлено тілесні ушкодження у вигляді множинних синців обличчя, шиї та передньої поверхні грудної клітки у верхній її третині, лівого плеча та правої кисті; садна обличчя та шиї; крововиливи в м'які тканини шиї, навколо та між хрящами гортані, з набряком слизової гортані, обширного крововиливу в м'які тканини грудної клітки, у верхній третині передньої її поверхні; переломів хрящів гортані і під'язикової кістки. Крім того, виявлено ділянки шкірних покривів з обвугленим та відшарованим її поверхневим шаром, що свідчить про те, що висока температура діяла на тіло посмертно. Смерть настала внаслідок здушення органів шиї тупим предметом, що супроводжувалося зламом хрящів гортані, під'язикової кістки. Вищевказані тілесні ушкодження могли утворитися від ударів рукою, ногою або іншими подібними їм до травмуючої площі поверхнями. Смерть настала за 10 год. до експертизи тіла та перебуває у причинному зв'язку із зламом під'язикової кістки та гортані.
При цьому, апеляційний суд вважає, що такі докази були отримані в законний спосіб, тобто у порядку передбаченому чинним законодавством.
Інші письмові докази, які, як вбачається з вироку детально досліджувались судом першої інстанції, апеляційний суд зазначати не вважає за необхідне, оскільки ними підтверджено підпал будинку, його огляд після цього, причини виникнення та осередок пожежі, вартість відновлювального ремонту будинку після пожежі, факт обміну грошових коштів в обміннику у м.Луцьку, факт затримання обвинуваченого та наявності у нього під час цього грошових коштів, тобто ті обставини, які не оспорюються стороною захисту, і жодним чином не стосуються тих апеляційних доводів, які оспорюються та підлягають перевірці в порядку ч.1 ст.404 КПК України.
Отже, з досліджених матеріалів кримінального провадження встановлено наступне.
Незадовго до смерті ОСОБА_9 , в обвинуваченого із загиблою, як показав свідок ОСОБА_11 , був конфлікт з приводу грошових коштів, які вона йому не давала. Будь-яких обґрунтованих підстав ставити під сумнівів правдивість показань цього свідка у суду не виникає, а тому судом вони і були взяті як належний доказ у провадженні.
Відсутність в обвинуваченого коштів безпосередньо перед вчиненням злочину підтвердив свідок ОСОБА_12 , який підвозив першого до місця проживання, де і вчинено злочини. Крім того, сам обвинувачений не заперечив такої обставини.
Обвинувачений перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в темну пору доби (04 год. ночі) проник в будинок шляхом відкриття клямки так званого замка дверей зсередини стороннім предметом (ніж), який перед цим взяв у літній кухні домогосподарства, а не будь-яким іншим способом, який могла бачити загибла ОСОБА_9 .
Встановлено і механізм та порядок протиправних діянь обвинуваченого в приміщенні житлового будинку після проникнення, де він умисно штовхнув потерпілу і коли остання впала, продовжив наносити їй удари в область обличчя, шиї, грудної клітки, лівого плеча та правої кисті, а на завершення своїй дій здушив шию потерпілої закривши ротову порожнину стороннім предметом "кляпом" та утримував до того часу поки вона не перестала подавати ознаки життя. Відповідно до показань обвинуваченого шию він здушував десь 2хв., а ротову порожнину закрив стороннім предметом аби вона не кричала. Після цього, обвинувачений тіло ОСОБА_9 перемістив з підлоги на ліжко.
Забравши грошові кошти, які знаходились у цій же кімнаті в шафі, про що, як він пояснив був обізнаний, та підпаливши одяг в шафі кімнати, залишив будинок.
Грошові кошти (польські злоті), які ним були віднайдені та забрані, використовував на власний розсуд. Спочатку частину коштів обміняв йому товариш на його прохання в м.Горохів, а іншу він особисто у м.Луцьк.
З показань обвинуваченого встановлено, що він намагався залишити територію Волинської області з метою уникнення відповідальності, однак був затриманий працівниками поліції.
На переконання колегії суддів вищевказані обставини (попередній конфлікт обвинуваченого із загиблою з приводу коштів, алкогольний стан обвинуваченого, який фактично певною мірою впливав на його психічне ставлення як до вчиненого діяння та і до його наслідку, що формувало мотив та мету злочину, відсутність у нього коштів, час, механізм та таємність потрапляння до будинку, нанесення ряду ударів у тому числі в область шиї ліктем, мета закриття порожнини рота стороннім предметом, час та механізм удушення шиї, відшукування та привласнення грошових коштів, переміщення трупа в інше місце - з підлоги на ліжко, мета підпалу будинку, поведінка обвинуваченого після вчинення злочинів - намагання залишення території області) у своїй сукупності, свідчать про наявність в діях ОСОБА_7 прямого умислу на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із проникненням в житло, із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, під час якого і було вчинено вбивство, з корисливих мотивів.
Враховуючи наведене, можна прийти цілком обґрунтованого висновку, що умисел обвинуваченого спочатку був направлений на вчинення розбою, під час якого він вчинив вбивство, а тому ставити під сумнів правильність висновків суду першої інстанції щодо кваліфікації дій ОСОБА_7 за п.6 ч.2 ст.115 КК України та ч.4 ст.187 КК України, апеляційний суд не вбачає, оскільки в його діях присутня так звана "Ідеальна сукупність злочинів".
Правильність такої кваліфікації органом досудового розслідування та висновків суду першої інстанції підтверджується і відсутністю добровільної відмови обвинуваченого від заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами вже після смерті ОСОБА_9 та вчинення підпалу будинку після їх віднайдення, витратою частини коштів після злочину для задоволення власних потреб, що беззаперечно стверджується належними та допустимими доказами у провадженні та визнається ОСОБА_7 , за винятком мети вчинення ним злочину.
Що стосуються доводів сторони захисту про відсутність у ОСОБА_7 корисливого мотиву на вчинення умисного вбивства, і як наслідок помилковість кваліфікації його дій ще й за ч.4 ст.187 КК України, то колегія апеляційного суду вважає, що вони не ґрунтуються на вимогах кримінального закону та суперечать роз'ясненням, наведеним у постанові ПВСУ від 07.03.2003 року №2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи".
За положеннями п.6 ч.2 ст.115 КК України та відповідно до роз'яснень вказаної постанови ПВСУ, вчинене з корисливих мотивів умисне вбивство кваліфікується у разі, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв'язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб або досягти іншої матеріальної вигоди. При цьому немає значення, коли виник корисливий мотив - до початку чи під час вчинення злочину. У разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу дії винного кваліфікуються за п.6 ч.2 ст.115 КК України і статтею, якою передбачено відповідальність злочинне заволодіння майном (ч.4 ст.187 ККУ)
Як вбачається із встановлених судом першої інстанції фактичних обставин провадження, саме під час вчинення розбійного нападу на ОСОБА_9 (у зв'язку із намаганням потерпілою чинити опір у тому числі шляхом криків, які намагався ОСОБА_7 подолати спочатку шляхом закриття роту стороннім предметом) в обвинуваченого виник умисел на вбивство.
Отже, апеляційний суд вважає, що мотивом позбавлення життя ОСОБА_9 , який виник під час розбійного нападу, а не після нього, було бажання обвинуваченого отримати матеріальні блага для себе (грошові кошти).
Тому, у цьому випадку дії ОСОБА_7 охоплюються диспозиціями ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115 КК України (як ідеальна сукупність злочинів), а доводи сторони захисту про протилежне апеляційний суд вважає як такі, що вказують на уникнення від відповідальності шляхом перекваліфікації його дій та відповідно можливості полегшення покарання за вчинене.
При цьому, апеляційні доводи щодо відсутності в діях обвинуваченого такої кваліфікуючої ознаки як "проникнення" при кваліфікації його дій за ч.4 ст.187 КК України з посиланням на те, що він проживав у будинку разом із загиблою, апеляційний суд вважає неспроможними у зв'язку з врахуванням встановлених судом часу, способу, обставин та мети потрапляння в будинок в сукупності з іншими обставинами. На переконання колегії суддів в даному випадку обвинувачений до будинку потрапляв саме з метою незаконного заволодіння чужим майном, а тому така кваліфікуюча ознака як "проникнення" в даному провадженні наявна.
Беручи до уваги викладене колегія суддів вважає, що вищенаведені та усі інші доводи сторони захисту, не спростовують висновків місцевого суду та не дають жодних підстав для скасування або зміни вироку в оскаржуваній його частині, оскільки спростовуються сукупністю досліджених судом доказів, які при цьому, були предметом дослідження судом першої інстанції, і їм була надана відповідна юридична оцінка.
Щодо міри призначеного обвинуваченому покарання апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно із пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
У відповідності до вимог ст.65 КК України, суд, призначаючи покарання, повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання з тим, щоб особі за вчинений нею злочин, було призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Дані вимоги Закону були повністю дотримані судом першої інстанції.
Як убачається із вироку суду, призначаючи обвинуваченому покарання, місцевий суд з достатньою повнотою врахував характер і ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та дані про його особу.
Обставин, які пом'якшують покарання, судом не встановлено, а до обтяжуючих покарання обставин, суд правильно відніс - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, місцевий суд призначаючи покарання врахував, що відповідно до положень ст.12 КК України, вчинені ним кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115. ч.2 ст.194 КК України, відносяться до категорії умисних тяжких та особливо тяжких, які вчинені з корисливих мотивів та призвели до загибелі людини, дані про його особу, який хоча і має постійне місце проживання, де характеризується задовільно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не судимий, однак вину визнав частково, у вчиненому не розкаявся.
Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дотримуючись вимог ст.ст.50, 65 КК України обґрунтовано дійшов висновку про призначення обвинуваченому покарання в межах санкцій: ч.4 ст.187 КК України - у виді позбавлення волі строком на 9 років з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна; п.6 ч.2 ст.115 КК України - у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна; ч.2 ст.194 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 років, та на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначив до відбуття 13 (тринадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна.
Призначене покарання на думку апеляційного суду, повністю відповідає принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 , попередження вчинення ним нових злочинів, і не є надто суворим, як про це зазначено в апеляційній скарзі обвинуваченого.
Будь-яких порушень кримінального або кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом встановлено не було.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не вбачає законних підстав для скасування оскаржуваного вироку з мотивів, наведених в апеляційній скарзі сторони захисту.
Таким чином, апеляційну скаргу обвинуваченого слід залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.06.2021 року щодо ОСОБА_7 , - без змін.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 376, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 червня 2021 року щодо нього, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, - в той самий строк з дня отримання копії судового рішення.
Головуючий
Судді