Справа № 166/606/21 Провадження №11-кп/802/88/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:в порядку КПК України Доповідач: ОСОБА_2
03 лютого 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференцзв'язку),
захисника обвинуваченого - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференцзв'язку),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Ратнівського районного суду Волинської області від 29 червня 2021 року,
Даною ухвалою суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 травня 2021 року за №12021035570000106, про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, закрито на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України. - у зв'язку з відмовою потерпілої ОСОБА_9 від обвинувачення.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив про те, що оскільки кримінальне провадження, розпочате на підставі заяви потерпілої щодо кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення, і потерпіла відмовилась від обвинувачення, то воно підлягає закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України.
Так, згідно ухвали суду ОСОБА_7 30 квітня 2021 року близько 18 год., знаходячись на подвір'ї будинку АДРЕСА_1 , під час раптово виниклого словесного конфлікту з ОСОБА_9 , усвідомлюючи значення та суспільний характер власних дій, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень, підійшов до потерпілої та умисно наніс їй один удар долонею правої руки і один удар долонею лівої руки по лівій і правій щоці. Після цього, ОСОБА_7 продовжуючи свої протиправні дії, вирвав у ОСОБА_9 з рук граблі і наніс їй один удар дерев'яним держаком по правій руці та один удар у праву частину обличчя, в ділянку правого ока, внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження у вигляді синців у ділянці правого ока та в ділянці правої верхньої кінцівки, які згідно п.2.3 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Не погодившись із таким судовим рішення прокурор подав на нього апеляційну скаргу в якій зазначає, що воно прийняте з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначає про те, що суд першої інстанції не звернув увагу на положення п.7 ч.1 ст.284 КПК України, де передбачено, що кримінальне провадження закривається у разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством. Відповідно до обвинувального акту обвинувачений ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, а саме в умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень своїй дружині ОСОБА_9 (потерпіла). При цьому, обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого визнано таку обставину, як вчинення злочину щодо подружжя. Тобто, ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, пов'язаного з домашнім насильством, ця обставина визнана обтяжуючою і він мав можливість захищатися від цього обвинувачення. Вважає, що за таких обставин кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 не може бути закрито на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України. Зважаючи на це, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Потерпіла ОСОБА_9 будучи належним чином повідомленою про час, дату та місце розгляду провадження, в судове засідання не з'явилась. При цьому, вона до суду подала письмову заяву в якій просить апеляційний розгляд проводити у її відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, який доповів суть ухвали та доводи апеляційної скарги, заслухавши доводи прокурора, яка апеляцію підтримала повністю з мотивів наведених у ній, обвинуваченого та його захисника, які скаргу заперечили та просили залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення, - без змін, апеляційний суд доходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Проте, оскаржуване судове рішення вказаній вимозі закону не відповідає.
Доводи апеляційної скарги прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є цілком обґрунтованими з врахуванням такого.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо злочину, пов'язаного з домашнім насильством.
Можливість закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення щодо злочину, пов'язаного з домашнім насильством при відмові потерпілого від обвинувачення була предметом розгляду об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Частиною 1 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) визначено, що Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права.
Частиною 6 статті 13 Закону № 1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
В апеляційній скарзі йдеться про те, що оскільки ОСОБА_7 щодо своєї дружини вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, тобто кримінальний проступок, пов'язаний з домашнім насильством, то відповідно до п.7 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження щодо нього не може бути закрито у зв'язку з відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Щодо вказаного питання об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду сформулювала висновки в постанові від 12 лютого 2020 року (справа №453/225/19, провадження №51-4000кмо19) згідно з якими злочином, пов'язаним із домашнім насильством, слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у ст.1 Закону № 2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частині статті) КК як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину. Встановлена у п.7 ч.1 ст.284 КПК заборона закриття кримінального провадження поширюється на осіб, які вчинили злочин, пов'язаний із домашнім насильством, за умови, що слідчі органи пред'явили особі таке обвинувачення і вона мала можливість захищатися від нього.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» 07 грудня 2017 року № 2229-VIII визначено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Одночасно згідно з п.17 ч.1 ст.1 вказаного Закону фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, а саме в умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .
З обвинувального акту у цьому кримінальному провадженні видно, що обвинувачений та потерпіла мають одне прізвище, проживають за однією адресою, за якою обвинувачений і вчинив інкримінований йому кримінальний проступок. Крім того, у цьому процесуальному документі слідчі органи також констатували наявність такої обставини, що обтяжує покарання, як вчинення кримінального правопорушення (проступку) щодо подружжя.
А тому, апеляційний суд вважає, що з огляду на викладене у ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" поняття "домашнє насильство" в обвинувальному акті були зазначені усі необхідні відомості для встановлення судом факту вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 кримінального проступку, пов'язаного з домашнім насильством, без виходу за межі висунутого обвинувачення.
Тобто, ОСОБА_7 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінального проступку, пов'язаного із домашнім насильством, і він мав можливість захищатися від нього.
За таких обставин відповідно до положень п.7 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 не може бути закрито у зв'язку з відмовою потерпілої ОСОБА_9 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, що фактично залишилося поза увагою суду першої інстанції.
З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції є такою, що не відповідає вимогам ст.370 КПК України, постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в розумінні ч.1 ст.412 КПК України, що перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, і відповідно до ч.1 ст.409, ст.415 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Під час нового судового розгляду необхідно усунути зазначені порушення кримінального процесуального закону, перевірити належним чином вищенаведені обставини, дати їм правильну юридичну оцінку та прийняти законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення в розумінні ст.370 КПК України.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 412, 415 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.
Ухвалу Ратнівського районного суду Волинської області від 29 червня 2021 року, якою кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 травня 2021 року за №12021035570000106, про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, закрито на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України, - у зв'язку з відмовою потерпілої ОСОБА_9 від обвинувачення, скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді