Справа № 761/5550/21
Провадження № 2/761/6363/2021
21 грудня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Сіромашенко Н.В.,
при секретарі Бражніченко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державної казначейської служби України про повернення безпідставно стягнутих коштів, -
У лютому 2021 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява позивача, в якій остання просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з казначейського рахунку безпідставно стягнуту суму коштів з пенсії в межах виконавчого провадження №52968837 у розмірі 12934, 53 грн та стягнути з Державної казначейської служби України моральну шкоду, яка була завдана їй неправомірними діями Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у розмірі 50 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 14.02.2020 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відкрито виконавче провадження № 52968837 з виконання постанови державного виконавця від 27.12.2019 Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 328748,31 грн. Разом з цим, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/6474/20 від 24.04.2020 визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Городньої Г.Ю. від 27.12.2019 ВН № 52968837 про стягнення виконавчого збору. Проте,в межах виконавчого провадження №52968837 згідно постанови від 16.08.2018 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1 відбулось безпідставне стягнення з пенсії в розмірі 12934,53 грн, які позивач просить стягнути з Державної казначейської служби України на підставі ст. 1212 ЦК України.
Також позивачу діями виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) завдано моральних страждань, які полягають у тому, що позивач тривалий час, а саме з жовтня 2018 року, через протиправні дії виконавчої служби, особисті дзвінки державного виконавця з погрозами та зухвалими вимогами сплатити заборгованість зазнала душевних страждань, адже їй було відомо про виконання зобов'язань перед стягувачем. Стягнення з пенсії, враховуючи, що її розмір мінімальний, призвело до того, що вона постійно знаходилась у стані тривоги, страху, занепокоєння, стресу, розчарування та відчуття несправедливості до неї з боку органів державної влади. Завдану їй моральну шкоду позивач оцінює в 50 000,00 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2021 справа розподілена на суддю Сіромашенко Н.В.
Ухвалою суду від 12.02.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, які позивач усунув 02.03.2021.
Ухвалою суду від 09.03.2021 відкрито провадження у справі та справа призначена до розгляду в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.
30.08.2021 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву від Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), в якій відповідач просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що законодавством передбачений певний порядок повернення безпідставно отриманих грошових коштів державним чи місцевим бюджетом. Позивач не звертався з заявою про повернення коштів з бюджету до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ). Крім цього, позивачем до позовної заяви не додано жодних доказів на підтвердження завдання їй моральної шкоди.
30.08.2021 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву від Державної казначейської служби України, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову оскільки кошти, які просить стягнути позивач, є помилково стягнуті. Порядок повернення помилково стягнутих до бюджету коштів встановлений Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.
Проте, позивач не звертався з заявою про повернення безпідставно стягнутих коштів до органу казначейства.
Крім цього, набувачем сплаченого позивачем виконавчого збору у виконавчому провадженні є Державний бюджет України, а тому помилково сплачені суми виконавчого збору підлягають з Державного бюджету України відповідно до Порядку повернення коштів № 787, а не з Казначейства. Також з позовної заяви та доданих до неї документів не зрозуміло яка саме сума та на користь кого вона була стягнута. Також позивачем не обґрунтовано та не доведено, що діями Казначейства позивачу завдана моральна шкода.
В судове засідання позивач та її представник не з'явились, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовну заяву підтримали та просили її задовольнити.
Представник Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
Представник відповідача - Державної казначейської служби України в судове засідання не з'явився, просив розглядати справу за його відсутності.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали, встановив наступне.
Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2020, яке набрало законної сили 07.08.2020, задоволено позов ОСОБА_1 та визнано протиправною і скасовано постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Городньої Ганни Юріївни від 27 грудня 2019 року ВП №52968837 про стягнення виконавчого збору.
Вказаним рішенням встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року у справі №761/37968/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «КРИСТАЛБАНК» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №185-Ф/12/08 від 13 листопада 2013 року в сумі 3 287 483,06 грн. позов задоволено частково, зокрема, стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «КРИСТАЛБАНК» суму заборгованості за кредитним договором №185-Ф/12/08 від 13 листопада 2013 року в розмірі 3 287 483,06 грн.
На виконання вказаного рішення Шевченківським районним судом м. Києва 03 листопада 2016 року виданий виконавчий лист №761/37968/14-ц.
За заявою стягувача ПАТ «КРИСТАЛБАНК», зареєстрованою Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва 24 листопада 2016 року, на підставі виконавчого листа №761/37968/14-ц від 03 листопада 2016 року старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Городньою Ганною Юріївною відкрито виконавче провадження ВП №52968837, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 25 листопада 2016 року.
Згідно змісту даної постанови боржником визначено ОСОБА_1 , стягувачем ПАТ «КРИСТАЛБАНК».
Пунктом 3 резолютивної частини постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №52968837 від 25 листопада 2016 року постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 328748,31 грн.
Матеріали справи містять належним чином завірену копію заяви ПАТ «КРИСТАЛБАНК» від 04 січня 2018 року, адресовану Шевченківському районному відділу державної виконавчої служби м. Києва та зареєстровану останнім 04 січня 2018 року за №445, в якій стягувач просив заяву ПАТ «КРИСТАЛБАНК» про відкриття виконавчого провадження вважати не поданою, виконавчий лист №761/37968/14-ц від 03 листопада 2016 року повернути, виконавче провадження закрити та зняти арешти, накладені на підставі помилково пред'явленого виконавчого документу. Вказана заява обґрунтована тим, що між позичальником та банком на підставі протоколу про наміри від 03 листопада 2016 року досягнута домовленість про добровільне врегулювання питання щодо виконання судового рішення. Визначені протоколом про наміри умови були виконані боржником у повному обсязі і банк не має претензій щодо виконання рішення суду й не потребує захисту своїх прав шляхом примусового виконання рішень.
Заява ПАТ «КРИСТАЛБАНК» від 04 січня 2018 року до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва, зареєстрована останнім 04 січня 2018 року за №445, в матеріалах виконавчого провадження ВП №52968837 відсутня.
19 липня 2018 року стягувачем АТ «КРИСТАЛБАНК» на адресу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва знову подана заява, зареєстрована останнім 23 липня 2018 року за №22825, щодо повернення виконавчого листа №761/37968/14-ц від 03 листопада 2016 року.
Вказана заява у матеріалах виконавчого провадження ВП №52968837 відсутня.
16 серпня 2018 року у виконавчому провадженні №52968837 старшим державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого листа №761/37968/14-ц від 03 листопада 2016 року винесено постанову про розшук майна боржника, за якою оголошено в розшук майно боржника: Toyota RAV-4.
16 серпня 2018 року у виконавчому провадженні №52968837 старшим державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого листа №761/37968/14-ц від 03 листопада 2016 року винесено постанову про арешт коштів боржника, за якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках, перелік яких зазначено в даній постанові.
16 серпня 2018 року у виконавчому провадженні №52968837 старшим державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого листа №761/37968/14-ц від 03 листопада 2016 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, згідно якої ухвалено звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 .
Матеріали виконавчого провадження №52968837 містять розпорядження: №52968837 від 16 листопада 2018 року щодо перерахунку витрат виконавчого провадження; від 10 грудня 2018 року щодо перерахунку виконавчого збору; від 29 січня 2019 року щодо перерахунку виконавчого збору; від 12 березня 2019 року щодо перерахунку виконавчого збору; від 23 квітня 2019 року щодо перерахунку виконавчого збору; від 07 травня 2019 року щодо перерахунку виконавчого збору; від 25 червня 2019 року щодо перерахунку виконавчого збору; від 09 серпня 2019 року щодо перерахунку виконавчого збору; від 05 вересня 2019 року щодо перерахунку виконавчого збору; від 30 жовтня 2019 року щодо перерахунку виконавчого збору; від 22 листопада 2019 року щодо перерахунку виконавчого збору; від 13 лютого 2020 року щодо перерахунку виконавчого збору.
Державним виконавцем вчинялись виконавчі дії та відповідно до зазначених вище розпоряджень стягувались кошти виконавчого збору вже після подання стягувачем заяв 04 січня 2018 року та 19 липня 2018 року, якими стягувач просив повернути виконавчий документ, тобто необхідність у примусовому виконанні виконавчого листа №761/37968/14-ц відпала ще 04 січня 2018 року.
Заяви стягувача від 04 січня 2018 року та 19 липня 2018 року були належним чином зареєстровані Шевченківським РВ ДВС ГТУЮ у м. Києві, а відтак неналежне реагування державного виконавця на звернення стягувача не може бути підставою для покладання на боржника негативних зобов'язань у вигляді виконавчого збору.
04 грудня 2019 року стягувачем за виконавчим листом №761/37968/14-ц від 03 листопада 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Алмарк Україна», яке є правонаступником ПАТ (АТ) «КРИСТАЛБАНК» згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2019 року про заміну сторони виконавчого провадження, в черговий раз було подано заяву №04/12-19/04-21 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва про повернення виконавчого листа №761/37968/14-ц.
Постановою старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 13 лютого 2020 року у виконавчому провадженні №52968837 повернуто виконавчий документ стягувачу.
З матеріалів виконавчого провадження ВП №61270182 встановлено, що 27 грудня 2019 року старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Городньою Ганною Юріївною було винесено постанову ВП №52968837 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 328748,31 грн.
14 лютого 2020 року старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Городньою Ганною Юріївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61270182 на підставі постанови №52968837, виданої 27 грудня 2019 року Шевченківським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, про стягнення виконавчого збору у розмірі 328748,31 грн. з боржника ОСОБА_1 .
Положеннями ч. 4, 5 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зроблено висновок, що преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Таким чином, вказаним рішенням суду встановлено, відсутність підстав для стягнення виконавчого збору в сумі 328748,31 грн. з ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки Головного управління ПФУ в м. Києві №26 від 20.01.2021 за період з липня 2018 року по грудень 2020 року за виконавчим провадженням №52968837 здійснено відрахування з пенсії ОСОБА_1 на суму 12934,53 грн.
З листа Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві № 214183 від 11.12.2020, адресованого представнику позивача, вбачається, що 10.11.2020 Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки рішенням ОАС м. Києва від 24.04.2020 за № 640/6474/20 постанова про стягнення виконавчого збору за №52968837 від 27.12.2019 скасована. Також зазначено, що періодично на депозитний рахунок відділу надходили кошти, які стягувались із доходів боржника - ОСОБА_1 , які були розподілені та перераховані: витрати виконавчого провадження в сумі 472,35 грн, виконавчий збір перераховано в сумі 7668,11 грн, на користь боржника перераховано кошти в розмірі 4794,07 грн.
Статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Таким чином, повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету коштів здійснюється територіальним органом за поданням органу стягнення, яким у цьому спорі виступає Державна виконавча служба України.
Оскільки відповідно до наведених вище норм набувачем сплаченого боржником у виконавчому провадженні збору є Державний бюджет України, помилково або надмірно сплачені суми виконавчого збору підлягають стягненню саме з Державного бюджету України відповідно до Порядку повернення коштів, а не з Казначейства, як визначено позивачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.
Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі- Порядок).
Цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі).
Відповідно до пункту 5 Розділу 1 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Таким чином, територіальний орган Державної казначейської служби України є органом, який здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органу стягнення, яким у цьому спорі виступає виконавча служба.
Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Тому у разі, коли орган стягнення в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник вправі скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (повернення надміру сплаченої суми) з державного бюджету.
Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. При цьому в цивільному процесі відповідно до частини четвертої статті 58 ЦПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 року по справі № 910/23967/16.
Таким чином, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. При цьому позивачем в даній справі визначено відповідачами Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (дії якого призвели до стягнення коштів) та Державна казначейська служба України (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету) .
Відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства у резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.
При цьому необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, наведена вище норма не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.
Однак, позивачем, до матеріалів справи не надано жодного доказу, що остання зверталась до Державної казначейської служби України з заявами про повернення їй безпідставно стягнутих коштів до державного бюджету, відомості про оскарження бездіяльності виконавчої служби, щодо не повернення їй стягнутої суми виконавчого збору в матеріалах справи також відсутні.
Відповідно положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За правилами ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на зазначене, суд вважає що відсутні правові підстави для стягнення з Державної казначейської служби України сум виконавчого збору, оскільки останній є органом, на який законом покладено обов'язок повернення безпідставно отриманих коштів та, щодо чого існує спеціальний порядок, та не є тим суб'єктом який порушив права чи інтереси позивача. З цієї ж підстави не підлягають задоволенню і вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Крім цього, до матеріалів справи не надано безперечних доказів, з яких можливо встановити, яка саме сума виконавчого збору підлягає поверненню позивачці, оскільки надані на її підтвердження докази, суперечать заявленій сумі в позовній заяві; не надано доказів того, що сума, заявлена до стягнення, зарахована до Держбюджету.
Керуючись ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -
В задоволені позову ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державної казначейської служби України про повернення безпідставно стягнутих коштів відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: