21 січня 2022 року Справа № 480/9304/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9304/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області, в якій просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Сумській області № Ф-21180-13У від 23.02.2021 про сплату боргу (недоїмки) ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску у сумі 4253 грн. 78 коп.
Свої вимоги мотивує тим, що 12 березня 2018 року він був зареєстрований як фізична особа - підприємець. З грудня 2019 до серпня 2020 року позивач сплатив єдиний внесок у повному обсязі, що підтверджується випискою АТ КБ «Приватбанк» з 01.01.2020 по 31.12.2020. З 17 серпня 2020 року він працює у Сумській філії Харківського національного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 25576037) та роботодавець сплачує за нього єдиний внесок, що підтверджується витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Оскільки в період, за який винесена оскаржувана вимога, єдиний внесок нараховував та сплачував за нього роботодавець в розмірі не менше мінімального, то це виключає обов'язок зі сплати у цей період єдиного внеску ним ще і як фізичною особою-підприємцем, яка не займалася такою діяльністю у відповідний період та не отримувала дохід від неї.
Таким чином, ГУ ДПС у Сумській області нараховано позивачу єдиний внесок за періоди сплати за нього страхувальником страхових внесків, що в свою чергу є подвійним нарахуванням позивачу як застрахованій особі єдиного внеску та суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску, передбаченій Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464- VI).
Ухвалою від 17.09.2021р. позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Того ж дня судом за клопотанням позивача винесено ухвалу про забезпечення позову, якою зупинено стягнення у виконавчому провадженні ВП№66306758 на підставі вимоги Головного управління Державної податкової служби у Сумській області від 23.02.2021р. №Ф-21180-13У про стягнення боргу (недоїмки) в розмірі 4253грн.78коп.
04.10.2021р. провадження у справі було відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що згідно з базами даних ГУ ДПС у Сумській області ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа - підприємець з 12.03.2018 та перебуває на спрощеній системі оподаткування, 3 група та відповідно зобов'язаний сплачувати єдиний соціальний внесок. Відповідно до КОР платника станом на 23.02.2021 рахується заборгованість по платежу «Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (код бюджетної класифікації 71040000) в сумі 4253,78 грн.
Згідно з АРМ «Податковий блок» в реєстрі страхувальника відсутня інформація, щодо наявності пільги у ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) по сплаті єдиного соціального внеску. Тому, позивач у зв'язку з наявністю його державної реєстрації фізичною особою-підприємцем згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, був зобов'язаний сплачувати в 2020 році єдиний внесок. Отже, контролюючим органом було автоматично сформовано та відповідно до норм чинного законодавства направлено на адресу ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу від 23.02.2021 р. № Ф-21180-13У.
Щодо сплати єдиного страхового внеску роботодавцем позивача представник відповідача зазначає, що відповідно до Закону України від 13 травня 2020 року № 592- IX «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників набирає чинності з 01.01.2021 року. Крім того, сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо). Тобто соціальне страхування є складовим елементом системи соціального захисту і контролюючий органом немає права вносити будь-які корективи в звітність платника з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Враховуючи викладене, представник ГУ ДПС у Сумській області у задоволенні позову просить відмовити.
Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
12 березня 2018 року ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа - підприємець та перебуває на обліку у ГУ ДПС у Сумській області на спрощеній системі оподаткування, 3 група.
З грудня 2019 до серпня 2020 року позивач сплатив єдиний внесок у повному обсязі, що підтверджується випискою АТ КБ «Приватбанк» з 01.01.2020 по 31.12.2020.
З 17 серпня 2020 року ОСОБА_1 працює у Сумській філії Харківського національного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 25576037) та роботодавець сплачує за нього єдиний внесок, що підтверджується витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд звертає увагу, що факт сплати ЄСВ у вказаний період Сумською філією Харківського національного університету внутрішніх справ відповідач не заперечує, а тому вказані обставини судом приймаються до уваги.
Натомість, представник відповідача у відзиві зазначив, що у позивача існує обов'язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати ЄСВ незалежно від обставин сплати його роботодавцем за працівника, оскільки позивач перебуває на обліку у відповідача як фізична особа-підприємець
Станом на 23.02.2021 по ІКП платника ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (код бюджетної класифікації 71040000) на загальну суму 4253,78 грн.
У зв'язку з чим, контролюючим органом було сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу від 23.02.2021 р. № Ф-21180-13У
Не погодившись із правомірністю вказаної вимоги, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з визначеннями, наведеними в п. п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до абзацу 3 частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 03.10.2017 р. N 2148-VIII)платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону №2464-VI).
Суд зазначає, що мета участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).
Платниками єдиного внеску є роботодавці та особи, які забезпечують себе працею самостійно (у т.ч. фізичні особи - підприємці).
В силу вимог статті 4 Закону №2464-VI роботодавців та фізичних осіб - підприємців визначено окремими платниками єдиного внеску.
Проте, слід врахувати різний статус цих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Так, у випадку з найманим працівником він є застрахованою особою, а роботодавець - страхувальником. У свою чергу, державна реєстрація фізичною особою індивідуальної підприємницької діяльності є формою самостійного забезпечення працею, а тому відповідна особа одночасно є і застрахованою особою і страхувальником.
В силу вимог Закону №2464-VI за найманого працівника єдиний внесок сплачує роботодавець; фізична особа - підприємець сплачує єдиний внесок самостійно.
Зазначені механізми передбачені з метою участі усіх без винятку працюючих осіб (у тому числі, і тих, що забезпечують себе працею самостійно) у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як зазначив відповідач, згідно з даними інформаційної системи Головного управління ДПС у Сумській області ФОП ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальну суму 4253,78 грн.
Зокрема, Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік», установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2020 по 31.08.2020р. - 4723,00 грн. (4723,00*22%=1039,06 грн. на місяць), з 01.09.2020р. по 31.12.2020р. - 5000,00 грн.(5000,00 *22%-1100,00 грн.), по-квартально : до 21.04.2020р. - за 1 квартал 2020р. - 2078,12 грн., до 20.07.2020р. - за 2 квартал 2020р. - 1039,06 грн., до 19.10.2020р. - за 3 квартал 2020р. - 3178,12 грн., до 19.01.2021р. - за 4 квартал 2020р. - 3300,00 грн.
За розрахунками контролюючого органу за 2020 рік позивачу необхідно було сплатити ЄВ у сумі 9595,30 грн., а сплачено тільки 5341,52 грн., тобто з урахуванням переплати ус сумі 146,22 грн. заборгованість по ЄВ склала 4253,78 грн
Слід відмітити, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є дохід особи від такої діяльності, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Відповідно до правового висновку, що сформульований у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Згідно з відомостями, що містяться в інтегрованій картці платника по ФОП ОСОБА_1 останньому відбулось нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі.
Разом з тим, як підтверджується матеріалами справи, позивач у період з 17 серпня 2020 року працює у Сумській філії Харківського національного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 25576037) та роботодавець сплачує за нього єдиний внесок, що підтверджується витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а тому саме з серпня 2020 року позивач перебуває у трудових відносинах і протягом всього періоду був застрахованою особою і єдиний внесок за нього сплачує роботодавець.
Таким чином, позивач є учасником системи загальнообов'язкового державного соціального страхування як найманий працівник, та як вже встановлено судом, саме на роботодавця покладено обов'язок щодо сплати єдиного внеску з його заробітної плати.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу і на те, що навіть за наявності реєстрації особи як фізичної особи-підприємця, яка господарську діяльність не здійснює і доходи не отримує, та яка одночасно перебуває у трудових відносинах, сплата нею єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування спричинить подвійну сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 440/2149/19.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, у зв'язку із відсутністю доказів на підтвердження здійснення позивачем підприємницької діяльності та отримання доходу, а також нарахуванням та сплатою роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску, суд вважає, що у останнього відсутній обов'язок щодо сплати єдиного соціального внеску як фізичною особою-підприємцем.
При цьому, доводи контролюючого органу в частині відмінності бази нарахування єдиного внеску як фізичній особі-підприємцю і як найманому працівнику не спростовують вищевикладеного та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимоги.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування позивачу єдиного внеску та відповідно, прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Відтак, вимога Головного управління ДПС у Сумській області від 23.02.2021 р. № Ф-21180-13У є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частинами 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, системно проаналізувавши норми законодавства з урахуванням встановлених обставин, оцінивши наявні докази у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області 908,00 грн. в рахунок відшкодування судового збору за подання позовної заяви та 681грн. за забезпечення позову, а всього 1589грн. судових витрат.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Сумській області № Ф-21180-13У від 23.02.2021 про сплату боргу (недоїмки) ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску у сумі 4253 грн. 78 коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 43995469) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн. та 681 (шістсот вісімдесят одна) грн. за забезпечення позову, а всього 1589 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. судових витрат.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Осіпова