ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6657/18
провадження № 2/753/1046/21
"04" червня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О., секретар судового засідання Кримчук Я. Р.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - Муха О. О. ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
представник відповідача - Рибитва О. А. ,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо»,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києвів порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна та боргів подружжя,
І. Стислий виклад позицій учасників справи.
У квітні 2014 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі також - ОСОБА_3 , відповідач) про поділ майна подружжя.
Позов обґрунтований такими обставинами. З 10 квітня 2000 року ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 та має від нього двох синів: повнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За час перебування в шлюбі сторони, як подружжя, придбали дві квартири, а саме: двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 1 500 000 грн, та двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 360 000 грн, які зареєстровані за відповідачем. Також подружжя придбало п'ять автомобілів, а саме: VOLVO, модель XC-90, 2007 року випуску, вартістю 430 000 грн,NISSAN, модель NAVARA, 2007 року випуску, вартістю 270 000 грн, який відповідач продав 04.04.2018 без її дозволу, FIAT, модель DOBLO CARGO FURGONE, 2012 року випуску, вартістю 230 000 грн, RENAULT, модель MASTER, 2008 року випуску, вартістю 213 000 грн та MERCEDES-BENZ, модель SPRINTER 209 CDI, 2007 року випуску, вартістю 326 000 грн, які зареєстровані за відповідачем. Загальна вартість майна становить 3 329 000 грн. Під час шлюбу відповідач заснував ТОВ «Екобудсистем», а також став приватним підприємцем. Він успішно займався бізнесом, а позивачка займалася домашнім господарством та виховувала дітей. У березні 2018 року відповідач залишив сім'ю заради іншої жінки та кардинально змінив своє ставлення до неї та дітей. Він перестав давати гроші на утримання молодшого сина, в якого захворювання кишківника і який потребує постійного догляду. Кошти, отримані від використання спільного майна, вкладав у сумнівний бізнес, без її дозволу взяв кредит у банку в сумі 586 820 грн, виносив речі з дому, погрожував їй з дітьми виселенням. Оскільки відповідач не дбає про матеріальне забезпечення сім'ї, ухиляється від утримання малолітньої дитини, яке за її підрахунками становить близько 10 000 грн на місяць, бере кредити без її згоди, використовує спільне майно одноособово та не в інтересах сім'ї, а виключно в своїх бізнесових, і вона не має майнових претензій щодо поділу спільного бізнесу, позивачка, з урахуванням зави про зменшення позовних вимог, просила відійти від рівності часток подружжя при поділі майна, виділивши їй майна на суму 1 826 000 грн, та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_3 , автомобіль марки VOLVO, модель XC-90, 2007 року випуску, автомобіль марки FIAT, модель DOBLO CARGO FURGONE, 2012 року випуску, автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель SPRINTER 209 CDI, 2007 року випуску, та на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 . Відповідачу просить виділити майна на загальну суму 963 000 грн, а саме: автомобіль марки RENAULT, модель MASTER, 2008 року випуску, та 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 . У подальшому позивачка дізналася про наявність у відповідача коштів на банківських рахунках, а тому також просила виділити ї та визнати за нею право власності на 1/2 частину коштів, що знаходяться на банківських рахунках в АТ «АЛЬФА-БАНК», АТ «УКРСИББАНК» та ПАТ КБ «ПриватБанк».
Відповідач ОСОБА_3 вимоги первісного позову не визнав та пред'явив зустрічний позов. Вказував, що після припинення фактичних шлюбних відносин відповідачка продала без його згоди автомобіль NISSAN, модель NOTE, 2013 року випуску, який також був спільною сумісною власністю. Він у свою чергу продав автомобіль NISSAN, модель NAVARA, 2007 року випуску. Вартість цих автомобілів має бути врахована при поділі спільного майна подружжя, двох квартир та шести автомобілів, яке він оцінив у 2 877 260 грн. Крім того, поділу також підлягають кредити, взяті на його ім'я в АКБ «ТАС-Комерцбанк» для придбання квартири АДРЕСА_4 , та на потреби сім'ї, взятий в ПАТ «КБ «Приват банк». З урахуванням того, що відповідачка усе своє життя не працювала та не приносила в сім'ю жодного доходу, що вона користується меблями та побутовою технікою, які залишились у квартирі АДРЕСА_4 , вартістю 250 000 грн, позивач просив поділити майно та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_3 , на 9/100 частку квартири АДРЕСА_4 , автомобіль марки RENAULT, модель MASTER, 2008 року випуску, автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель SPRINTER 209 CDI, 2007 року випуску, автомобіль марки VOLVO, модель XC-90, 2007 року випуску, автомобіль марки FIAT, модель DOBLO CARGO FURGONE, 2012 року випуску. За відповідачкою просив визнати право власності на 91/100 частину квартири АДРЕСА_4 , а банківський кредит за кредитним договором № 2614/1107/71-010 від 19 листопада 2017 року, укладений між ним та АКБ «ТАС-Комерцбанк», - визнати спільним боргом.
У відзиві на зустрічну позовну заяву позивачка ОСОБА_1 заперечувала придбання спірного майна за кредитні кошти та вказувала на намагання відповідача залишити її та малолітнього сина без житла.
ІІ. Рух справи, процесуальні дії суду та заяви (клопотання) учасників справи.
?Ухвалою суду від 13 квітня 2018 року задоволено заяву позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову (т. 1, а. с. 95-96).
?Ухвалою суду від 17 травня 2018 року відкрито загальне позовне провадження та призначено справу до розгляд у підготовчому засіданні на 09 серпня 2018 року о 12:00 год. (т. 1, а. с. 100-101).
?30 жовтня 2018 року від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору (т. 1, а. с. 123-162).
?13 лютого 2019 року від позивачки ОСОБА_1 надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (т. 1, а. с. 200-205) та про витребування доказів у відповідача (т. 1, а. с. 206-207).
?14 серпня 2019 року від представника відповідача ОСОБА_3 , адвоката Рибитви О. А., надійшло клопотання про приєднання доказів (т. 2, а. с. 8-17).
?15 серпня 2019 року від представника позивачки ОСОБА_1 , адвоката Мухи О. О., надійшло заява про забезпечення позову (т. 2, а. с. 18-35) та про забезпечення доказів (т. 2, а. с. 36- 50).
?23 серпня 2019 року від позивачки ОСОБА_7 до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (т. 2, а. с. 57-69).
?29 серпня 2019 року від позивачки ОСОБА_7 до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (т. 2, а. с.70-77) та про відстрочення сплати судового збору (т. 2, а. с.78-80).
?Ухвалою суду від 30 серпня 2019 року задоволено заяву позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову (т. 2, а. с.81-82).
?Ухвалою суду від 04 вересня 2019 року розстрочено позивачці сплату судового збору (т. 2, а. с. 92).
?Ухвалою суду від 04 вересня 2019 року підготовче засідання закрито та призначено справу до розгляду по суті на 28 січня 2020 року на 14:00 год. (т. 2, а. с. 93-94).
?30 квітня 2021 року від ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-кредо» надійшла заява про залучення до участі в справі (т. 3, а. с. 24-49).
?04 червня 2021 року від представника позивачки ОСОБА_1 , адвоката Мухи О. О., надійшла заява про залишення зустрічного позову ОСОБА_3 без розгляду (т. 3, а. с. 52-55), про долучення до матеріалів справи доказів (т. 3, а. с. 56-63), та заперечення проти заяви ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-кредо» про залучення товариства як третьої особи (т. 3, а. с. 64-67).
?Ухвалою суду від 04 червня 2021 року судом відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про залишення зустрічного позову без розгляду та залучено до участі у справі правонаступника банку (т. 3, а. с. 81-83). У судовому засіданні суд долучив докази до матеріалів справи, надав слово в дебатах сторонам та видалився до нарадчої кімнати, після виходу з якої оголосив вступну та резолютивну частину рішення (т. 3, а. с. 85-87).
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, норми права і мотиви їх застосування.
10 квітня 2000 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб (т. 1 а.с. 11).
У шлюбі народилося двоє синів: малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а. с. 16) та повнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка ОСОБА_1 є домогосподаркою, а відповідач ОСОБА_3 з 10.06.2009 зареєстрований приватним підприємцем (т. 1, а. с. 41-47) та з 04.06.2014 та є засновником та директором ТОВ «Екобудсистем» (т. 1, а. с. 32-40).
Сторони визнають, що в лютого 2018 року шлюбні відносини між ними припинені, а з початку березня 2018 року вони проживають окремо за різними адресами, спільного господарства не ведуть, спільного бюджету не мають. Позивачка ОСОБА_1 разом із дітьми проживає за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 18-21). Відповідач ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_5 .
Сторони визнають, що наразі на розгляді в Дарницькому районному суді м. Києва перебуває справа про розірвання між ними шлюбу (т. 1, а. с. 212).
У період шлюбу сторони набули у власність таке нерухоме та рухоме майно, а саме:
?29 серпня 2005 року - двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 37,5 кв. м., житловою площею 23,9 кв. м., реєстраційний номер майна: 11874443. Власником квартири є ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 23, 27-30). Підставою виникнення права власності є мирова угода, затверджена ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 29 червня 2005 року по справі 2-858/05, (т. 1, а. с. 25-26). Відповідно до звіту з незалежної оцінки майна від 22 травня 2019 року ринкова вартість цієї квартири становить 302 590 грн (т. 1, а. с. 241- 242);
?19 листопада 2007 року - двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 53,9 кв. м. Власником квартири є ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 24). Квартира придбана на підставі договору купівлі-продажу квартири, запис у реєстрі № кдз-7619, за кредитні кошти, отримані ОСОБА_3 від АКБ «ТАС-Комерцбанк» на підставі кредитного договору № 2614/1107/71-010 від 19 листопада 2007 року (т. 1, а. с. 223-231). Відповідно до звіту з незалежної оцінки майна від 22 травня 2019 року ринкова вартість цієї квартири становить 1 378 170 грн (т. 1, а. с. 243-244);
?03 липня 2012 року - автомобіль марки FIAT, модель DOBLO CARGO FURGONE, 2012 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 . Автомобіль зареєстрований за ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 218). Відповідно до звіту з незалежної оцінки майна від 22 травня 2019 року ринкова вартість цього автомобіля становить 133 520 грн (т. 1, а. с. 237-238);
?16 травня 2008 року - автомобіль марки NISSAN NAVARA (ідентифікатор (VIN): НОМЕР_4 ), 2007 року випуску, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 . Автомобіль зареєстрований за ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 220). Відповідно до звіту з незалежної оцінки майна від 22 травня 2019 року ринкова вартість цього автомобіля становить 261 240 грн (т. 1, а. с. 235-236);
?02 березня 2011 року - автомобіль марки VOLVO, модель XC-90, 2007 року випуску, колір червоний, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_7 , реєстраційний номер НОМЕР_8 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 . Автомобіль зареєстрований за ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 221). Відповідно до звіту з незалежної оцінки майна від 22 травня 2019 року ринкова вартість цього автомобіля становить 270 350 грн (т. 1, а. с. 239-240);
?28 квітня 2011 року - автомобіль марки RENAULT, модель MASTER, 2008 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_10 , реєстраційний номер НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12 . Автомобіль зареєстрований за ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 219). Відповідно до звіту з незалежної оцінки майна від 22 травня 2019 року ринкова вартість цього автомобіля становить 108 330 грн (т. 1, а. с. 245-246);
?27 липня 2013 року - автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель SPRINTER 209 CDI, 2007 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_13 , реєстраційний номер НОМЕР_14 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_15 . Автомобіль зареєстрований за ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 222). Відповідно до звіту з незалежної оцінки майна від 22 травня 2019 року ринкова вартість цього автомобіля становить 235 060 грн (т. 1, а. с. 247-248);
?11 жовтня 2013 року - автомобіль NISSAN Note E11E (ідентифікатор (VIN): НОМЕР_16 ), який був зареєстрований за позивачкою ОСОБА_1 (т. 2, а. с. 14). Відповідно до звіту з незалежної оцінки майна від 22 травня 2019 року ринкова вартість цього автомобіля становить 188 000 грн (т. 1, а. с. 233-234).
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст. 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно з статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини 2 статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
За приписами частини 1 статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Випадки, коли набуте за час шлюбу майно є особистою приватною власністю дружини чи чоловіка, встановлені статтею 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини 1 зазначеної норми особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.
Сторони не оспорюють належність до спільного майна подружжя заявлених до поділу двох квартир та шести транспортних засобів. Оскільки це майно було придбане протягом перебування в зареєстрованому шлюбі, воно є спільним майном подружжя та підлягає поділу в рівних частках.
Сторони визнають, що кожен із них після припинення фактичних шлюбних відносин відчужив по автомобілю та використав кошти у власних інтересах. Так, позивачка продала автомобіль марки NISSAN Note E11E (ідентифікатор (VIN): НОМЕР_16 ), вартістю 188 000 грн, а відповідач - автомобіль марки NISSAN NAVARA (ідентифікатор (VIN): НОМЕР_4 ), вартістю 261 240 грн.
З системного аналізу норм сімейного законодавства, які регулюють майнові права подружжя, положень процесуального закону щодо обов'язку доказування обставин, на які сторони посилаються як підставу своїх вимог і заперечень, та правових позицій Верховного Суду України, сформульованих у справах щодо поділу майна подружжя, можна зробити висновок, що поділу в натурі підлягає лише майно (грошові кошти), яке є в наявності на момент такого поділу, тобто існує як об'єкт матеріального світу, а у разі відчуження об'єкту права спільної сумісної власності одним з подружжя його вартість повинна враховуватись при поділі шляхом стягнення відповідної компенсації за умови, якщо другий з подружжя доведе, що таке майно було відчужене проти його волі і не в інтересах сім'ї.
Наведене означає, що у разі відчуження майна (грошових коштів) у період зареєстрованого шлюбу наявність згоди другого з подружжя на відчуження спільного майна презюмується, а тягар доказування відсутності такої згоди та використання майна всупереч інтересам сім'ї покладається на сторону, яка це оспорює.
Отже, кошти від продажу автомобілів NISSAN Note E11E та NISSAN NAVARA є спільним майном подружжя та мають бути враховані при поділі спільного майна.
Незалежна оцінка майна, що підлягає поділу, яка була подана відповідачем, виконана суб'єктом оціночної діяльності, за вірною методологією, з дотриманням вимог нормативно-законодавчих документів, зокрема, Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, Національного стандарту № 1 «Про оцінку майна і майнових прав». Жодних доказів на її спростування позивачкою не надано, а тому суд покладає відомості про вартість майна в обґрунтування рішення як об'єктивний доказ.
Отже, поділу підлягає майно на загальну суму 2 877 260 грн (302 590 грн + 1 378 170 грн + 133 520 грн + 270 350 грн + 108 330 грн + 235 060 грн + 188 000 грн + 261 240 грн).
За правилом, встановленим частиною 1 статті 70 СК України, при поділі майна частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним контрактом.
Суду не надано доказів наявності між сторонами домовленості або шлюбного договору, які б визначали нерівність їх часток у спільному сумісному майні подружжя, а тому слід виходити з того, що частки подружжя у праві спільної сумісної власності на майно є рівними.
Оскільки сторони не домовилися про поділ майна за взаємною згодою, даний спір повинен вирішуватися судом.
За приписами частини 1 та 2 статті 71 СК України визначено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Статтею 72 СК України передбачено, що в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Сторони наполягали на збільшенні частки кожного із них про поділі спільного майна. Однак, з огляду на положення статті 72 СК України та досліджені докази суд не вбачає підстав для відступлення від презумпції рівності часток подружжя з огляду на таке.
Так, посилання позивачки ОСОБА_1 на те, що відповідач ОСОБА_3 викрав у неї гроші на утримання сина ОСОБА_6 та його комп'ютер, а також її особисті гроші, золоті прикраси та цінні речі не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Отже, лише вирок суду, який набрав законної сили, може свідчити при доведеність вини особи у вчиненні кримінального правопорушення. Талон-повідомлення про кримінальне правопорушення (т. 2, а. с. 203) не є доказом доведеності вини особи, а лише фіксує факт прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення чи іншу подію. Внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (т. 2, а. с. 206-207) також не доводить вину відповідача, а лише свідчить про початок здійснення досудового розслідування за даною заявою. Стороною позивачки не доведено належними та допустимими доказами по справі, що відповідач ОСОБА_3 приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, чи витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Також суд не вбачає підстав для збільшення частки позивачки ОСОБА_1 у зв'язку із наявною заборгованістю відповідача ОСОБА_3 перед позивачкою по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_6 (т. 2 а. с. 201-202, т. 3, а. с. 59-61) та визнання його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП (т. 3, а. с. 5-11), оскільки належним способом захисту порушеного права позивачки у даному випадку є стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів. Хронічне захворювання сина ОСОБА_6 (т. 1, а. с. 55-62) та необхідність, за порадою лікарів, відвідувати спортивні гуртки (т. 1, а. с. 63-65) також не є підставою для відступу від рівності часток подружжя, оскільки витрати на лікування сина та зайняття спортом є додатковими витратами та можуть бути стягнуті з відповідача за рішенням суду. Посилання позивачки на недостатній розмір аліментів у сумі 5 000 грн на місяць також не є підставою для збільшення її частки при поділі спільного майна, оскільки у даному випадку належним способом захисту є вимоги про зміну розміру аліментів на утримання сина.
Травма коліна, отримана позивачкою (т. 1, а. с. 66-70, т. 2, а. с. 80), та наявність у відповідача у власності іншого нерухомого майна теж не є підставою, передбаченою статтею 72 СК України, для збільшення її частки при поділі спільного майна подружжя.
Посилання відповідача ОСОБА_3 на необхідність зменшення частики позивачки у спільному майні, оскільки вона тривалий час ніде не працювала, не приносила доходу в сім'ю, не дбала про матеріальне забезпечення сім'ї спростовуються положенням статті 60 СК України, яка проголошує презумпцію права спільної сумісної власності подружжя незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Отже, з урахуванням вартості спільного майна на суму 2 877 260 грн, кожній стороні необхідно виділити половину майна на суму 1 438 630 грн.
Дві квартири підлягають поділу порівну, по 1/2 кожному, що відповідає сумі (302 590 грн +1 378 170 грн) / 2 = 840 380 грн.
Позовні вимоги обох сторін співпадають в частині залишення за відповідачем автомобіля марки RENAULT, модель MASTER, 2008 року випуску, вартістю 108 330 грн, а тому не підлягають доказуванню відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України.
Враховуючи вартість інших автомобілів те здійснення відповідачем підприємницької діяльності, суд вважає за можливе виділити відповідачу у власність автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель SPRINTER 209 CDI, 2007 року випуску, вартістю 235 060 грн, а позивачці - автомобіль марки FIAT, модель DOBLO CARGO FURGONE, 2012 року випуску, вартістю 133 520 грн, та автомобіль марки VOLVO, модель XC-90, 2007 року випуску, вартістю 270 250 грн.
Крім того, позивачка має компенсувати відповідачеві половину вартості проданого нею автомобіля марки NISSAN Note E11E, вартістю 188 000 грн, тобто 94 000 грн, а відповідач має компенсувати позивачці половину вартості проданого ним автомобіля марки NISSAN NAVARA, вартістю 261 240 грн, тобто 130 620 грн. Після проведення взаєморозрахунків, з урахуванням різниці вартості часток, з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути кошти в сумі 6 380 грн. (130 620 - (30 240 (різниця вартості часток) + 94 000))
Отже, позивачці виділено майна на суму: 840 380 грн (вартість нерухомого майна) + 133 520 грн (автомобіль марки FIAT) + 270 250 грн (автомобіль марки VOLVO) НОМЕР_17 (проданий автомобіль марки NISSAN Note E11E) = 1 432 250 грн
Відповідачу виділено майна на суму: 840 380 грн (вартість нерухомого майна) + 108 330 грн (автомобіль марки RENAULT) + 235 060 грн (автомобіль марки MERCEDES-BENZ) + 261 240 грн (проданий автомобіль марки NISSAN NAVARA) = 1 445 010 грн.
Позивачці виділено майна на загальну суму 1 432 250 грн при її частці у майні 1 438 630 грн. Різниця в сумі 6 380 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, і є різницею вартості проданих сторонами авто після взаємозаліку.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що 19 листопада 2007 року відповідач ОСОБА_3 за кредитним договором № 2614/1107/71-010 взяв в АКБ «ТАС-Комерцбанк» кошти в сумі 130 000 доларів США на строк по 18 листопада 2036 року під 11,9 % річних з метою придбання за договором купівлі-продажу квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 53,9 кв. м. (т. 1, а. с. 223- 231).
Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 53,9 кв. м. була придбана 19 листопада 2007 року за договором купівлі-продажу, запис у реєстрі № кдз-7619, та передана банку в іпотеку з метою забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору (т. 3, а. с. 37-39).
Відповідно до частини 3 статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Також частиною 4 статті 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Отже, грошові кошти, отримані одним з подружжя за кредитним договором, укладеним в інтересах сім'ї, слід вважати спільними коштами подружжя.
У постанові від 27 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Кредитний договір - це цивільно-правовий документ, який визначає взаємні юридичні права і обов'язки та економічну відповідальність банку і клієнта (позичальника) з приводу проведення кредитної операції.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Для укладення кредитного договору, за яким позичальником виступає один з подружжя, отримання згоди другого з подружжя не потрібне, оскільки цей правочин не стосується спільного майна подружжя, а той з подружжя, хто позичає кошти, не розпоряджається спільним майном подружжя, він стає учасником зобов'язальних правовідносин.
Отже, борг за кредитним договором одного з подружжя ділиться між колишнім подружжям за таких умов: кредитний договір укладений під час шлюбу; кредитний договір укладений в інтересах сім'ї; одержаний кредит використаний в інтересах сім'ї, а не у власних, не пов'язаних із сім'єю, інтересах одного з подружжя.
Правам на спільну сумісну власність на квартиру кореспондує боргове зобов'язання - повернення грошової суми, що позичалася на придбання цієї квартири. Аналогічна правова позиція вкладена у постанові ВС від 02.04.2020 у справі № 638/17330/16-ц.
Оскільки кредитні кошти були використані під час шлюбу для придбання квартири, в якій проживало подружжя до припинення відносин, тобто в інтересах сім'ї, відповідальність за кредитним договором № 2614/1107/71-010 від 19 листопада 2017 року, укладеним АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником є «Фінансова компанія Інвест-Кредо», т. 3, а. с. 40-47) та відповідачем ОСОБА_3 , є спільним боргом позивачки та відповідача.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання за нею права власності на 1/2 частину грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, відкритих на ім'я відповідача в АТ «Альфа-банк», АТ «Укрсиббанк», ПАТ КБ «ПриватБанк», то вони також не підлягають задоволенню, оскільки, по-перше, відповідач користувався цими рахунками у період, коли сторони вже не проживали разом та не мали спільного бюджету, тобто ці кошти є його особистим майно, а по-друге, кошти на рахунках відсутні (т. 2, а. с. 109-171, 179-194).
Жодних інших, належних та допустимих доказів наявності у відповідача до моменту припинення сторонами шлюбних відносин грошових коштів (заощаджень) стороною позивача суду не надано.
За загальним правилом, встановленим статтями 12, 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 76 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За змістом норм статей 77, 78, 79, 80, 89 ЦПК України докази повинні відповідати критеріям належності, допустимості і об'єктивності, а в своїй сукупності - також достатності, для підтвердження наявності або відсутності обставин справи, які відносяться до предмета доказування.
Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).
З огляду на викладене вище позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню шляхом поділу спільного майна подружжя в рівних частках зі стягненням з відповідача на користь позивачки компенсації вартості проданих авто та визнанням боргу ОСОБА_3 спільним боргом колишнього подружжя.
ІV. Розподіл судових витрат між сторонами.
За правилами, встановленими статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Загальний розмір заявлених позивачкою позовних вимог становив 1 630 605 грн (302 590 + 689 085 + 270 250 + 133 520 + 235 060). У зв'язку з розглядом цієї справи вона понесла такі витрати на сплату судового збору, а саме: 5 286 грн (т. 1 а. с. 75), 4 320 грн (т. 2, а. с. 196), та на надання адвокатом правової допомоги в сумі 4 500 грн (т. 1, а. с. 74), а разом - 14 106 грн
Позивачці виділено у власність майна на суму 1 438 630 грн, що становить 88 % від суми заявлених позовних вимог (1 438 630 Х100 % / 1 630 605 = 88 %), тому суд покладає на відповідача судові витрати в сумі 12 413,28 грн (14 106 Х 88%).
Загальний розмір заявлених відповідачем позовних вимог становив 1 173 885,30 грн (302 590 +124 035,30 +108 330 +235 060 +270 350 +133 520) та вимоги про визнання богу спільним боргом. У зв'язку з розглядом цієї справи він поніс витрати зі сплати судового збору в сумі 9 605 грн (т. 1, а. с. 210).
Відповідачеві виділено майна на суму 1 438 630 грн, тому витрати зі сплати судового збору несе повністю відповідач.
Отже, за результатами заліку взаємних вимог суд покладає на відповідача судові витрати позивачки в сумі 2 808,28 грн. (12 413,28 - 9 605).
На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_18 ) право власності на:
?Ѕ частину квартири загальною площею 54 кв.м., житловою площею 29,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.11.2007, запис у реєстрі № кдз-7619;
?Ѕ частину квартири загальною площею 37,5 кв.м., житловою площею 23,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 29.06.2005, справа № 2-858/05, реєстраційний номер майна: 11874443.
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_18 ):
?автомобіль марки FIAT, модель DOBLO CARGO FURGONE, 2012 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_19 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_20 , вартістю 133 520 гривень з одночасним припиненням права власності на зазначений автомобіль у ОСОБА_3 ;
?автомобіль марки VOLVO, модель XC-90, 2007 року випуску, колір червоний, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_7 , реєстраційний номер НОМЕР_8 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 , вартістю 270 350 гривень, з одночасним припиненням права власності на зазначений автомобіль у ОСОБА_3 .
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_21 ) право власності на:
?Ѕ частину квартири загальною площею 54 кв.м., житловою площею 29,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.11.2007, запис у реєстрі № кдз-7619;
?Ѕ частину квартири загальною площею 37,5 кв.м., житловою площею 23,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 29.06.2005, справа № 2-858/05, реєстраційний номер майна: 11874443:
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_21 ):
?автомобіль марки RENAULT, модель MASTER, 2008 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_10 , реєстраційний номер НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12 , вартістю 108 330 гривень;
?автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель SPRINTER 209 CDI, 2007 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_13 , реєстраційний номер НОМЕР_14 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_15 , вартістю 235 060 гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_21 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_18 ) грошову компенсацію різниці вартості часток відчужених сторонами не в інтересах сім'ї автомобілів NISSAN Note E11E (ідентифікатор (VIN): НОМЕР_16 ) та ОСОБА_8 (ідентифікатор (VIN): НОМЕР_4 ), в сумі 6 380 гривень та судові витрати в сумі 2 808 гривень 28 копійок, а усього 9 188 гривень 28 копійок.
Визнати борг ОСОБА_3 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» (ідентифікаційний код юридичної особи: 39761587) за кредитним договором № 2614/1107/71-010 від 19 листопада 2017 року, укладеним між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_3 ,спільним боргом ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя: