Справа № 646/531/21
№ провадження 1-кп/646/259/2022
07.02.2022 м.Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого- ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8
представника потерпілої ОСОБА_9
перекладача ОСОБА_10
розглянувши в судовому засіданні у м. Харкові, матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220060001442 від 06 вересня 2020 року, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення- злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,-
В провадження Червонозаводського районного суду міста Харкова знаходиться кримінальне провадження за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220060001442 від 06 вересня 2020 року, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення- злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання прокурор посилався на наявність ризиків, передбачених п.1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що на цей час наявні вагомі підстави вважати, що ОСОБА_4 , може переховуватися від суду - оскільки останнього було затримано поза межами міста Харкова та Харківської області на території м. Бахмут, Донецької області, що свідчить про те, ще ОСОБА_4 переховувався від органів досудового розслідування з метою уникнення затримання та, в подальшому, кримінальної відповідальності за вчинений злочин. Також вказаний ризик обґрунтовується тим, що обвинувачений громадянин іншої держави, а саме - Республіки Азербайджан, що може спонукати його покинути межі України, та переховуватися на території вказаної держави. Крім того, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні оскільки з більшістю з них знайомий особисто, знає їх анкетні дані. Крім того, ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки згідно довідки про судимість, ОСОБА_4 неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, в тому числі за скоєння злочинів проти життя та здоров'я особи та корисливих злочинів. Враховуючи вищевикладене, вищенаведені факти доводять обставини, передбачені ч.1 ст. 194 КПК України, які свідчать про:наявність обґрунтованої підозри/обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може вчинити дії, передбачені п.п.1-5 ч.1 ст. 177 КПК України, недостатність застосування до ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, які на цей час не зменшились.
Захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 просити відмовити у задоволенні клопотання прокурора у зв'язку з його необґрунтованістю.
Обвинувачений підтримав думку захисників.
Представник потерпілої та потерпіла підтримали думку прокурора.
Суд, розглянувши клопотання прокурора, вислухавши думку учасників судового провадження, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21.12.2021 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 19.02.2021 року.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Судом встановлено, що продовжують існувати ризики передбачені ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на свідків провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, який є особливо тяжким злочином, та за яке може бути призначено покарання до 15 років позбавлення волі.
Однак, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину проти життя, на думку суду, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
За таких обставин, посилання захисників на необґрунтованість клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є безпідставним, оскільки ризики які були підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не зменшились, а існування ризиків в тому числі і втечі від правоохоронних органів та суду об'єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні, а саме те, що обвинувачений є громадянином іншої держави та був затриманий поза межами міста Харкова та Харківської області на території м.Бахмут, Донецької області. Крім того, як вбачається із матеріалів судового провадження, обвинувачений вчинив інкримінований злочин в період іспитового строку за вироком Московського районного суду м. Харкова від 13.07.2020 за яким його засуджено за вчинення злочину, передбаченого за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, що додатково підтверджує наявність ризику переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст.178 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду клопотання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, тому клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити.
Доказів про зменшення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу суду не надано.
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При постановленні даної ухвали суд, керуючись ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 про продовження строку тримання його під вартою, оскільки останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який спричиним загибель людини.
На підставі наведеного, керуючись ст. 314-316 КПК України, суд,
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, а саме до 07 квітня 2022 року включно.
Строк дії ухвали встановити до 07 квітня 2022 року включно.
Ухвала про продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду в термін 5 днів з моменту її проголошення.
Суддя ОСОБА_1