№ провадження 2/646/1104/2022
Справа № 646/620/22
07 лютого 2022 року м. Харків
Суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова Власова Ю.Ю., отримавши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ГРУПА ЛЕКС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталій Петрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 звернулась до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ГРУПА ЛЕКС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих О.О., приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Амельченко В.П., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Одночасно позивачем подано заяву про забезпечення позову.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, приходжу до наступного.
Встановлено, що ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2022 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ГРУПА ЛЕКС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих О.О., приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Амельченко В.П., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, передано на розгляд Жовтневому районному суду м. Харкова з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України.
Згідно з правилом про підсудність справ за вибором позивача, передбаченим у частині дванадцятій статті 28 ЦПК України (правила альтернативної підсудності), позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Отже, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями.
Аналогічний висновок щодо застосування норми права, викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 жовтня 2020 року, справа № 263/14171/19.
Як вбачається з матеріалів справи, місцем виконання виконавчого напису є місце проживання боржника ОСОБА_1 .
Доказів виконання виконавчого напису на території Основ'янського району м. Харкова суду не надано.
Таким чином, місцем виконання виконавчого напису нотаріуса, який оспорює позивач, є місце його проживання, а не місце відкриття виконавчого провадження.
Оскільки спір виник з приводу оскарження виконавчого напису нотаріуса та місце виконання виконавчого напису, зокрема за місцем проживання позивача, знаходиться у Новобаварському районі м. Харкова, відтак цей спір не підсудний Червонозаводському районному суду м. Харкова.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п.1 ст.6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.
Верховний Суд в постанові від 16 серпня 2019 року у справі № 916/142/19 зазначив, що передбачене статтею 55 Конституції, статтею 4 ГПК України право особина звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції у господарських судах. Розгляд заяви та вжиття заходів забезпечення позову здійснюються виключно судом компетентним розглядати спір по суті. Згідно із ч. 1 ст. 138 ГПК України подання заяви про забезпечення позову одночасно із пред'явленням позову здійснюється за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, що тягне за собою необхідність застосування приписів п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України у випадку подання такої заяви з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Розгляд місцевим господарським судом заяви про забезпечення позову з порушенням правом підсудності та залишенням апеляційним судом прийнятого за результатом розгляду заяви судового рішення без змін є таким, що в цілому нівелює інститут підсудності та ставить під сумнів саму сутність судового розгляду.
Таким чином, оскільки позовна заява про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та заява про забезпечення позову, направлені до суду, не є територіально підсудними Червонозаводському районному суду м. Харкова та положеннями Глави 10 ЦПК України не визначено алгоритму дій суду у випадку надходження заяви про забезпечення позову, яка не підсудна даному суду, приходжу до висновку про необхідність застосування аналогії закону та, на виконання приписів п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, передачі даної заяви на розгляд Жовтневому районному суду м. Харкова.
У відповідності до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.31, 32, 151, 353 ЦПК України, суддя -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ГРУПА ЛЕКС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталій Петрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - передати Жовтневому районному суду м. Харкова.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Роз'яснити, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Червонозаводський районний суд м. Харкова.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя - Ю.Ю. Власова