Справа № 643/15927/21
Провадження № 3/643/182/22
04.02.2022 м.Харків
Суддя Московського районного суду м. Харкова Новіченко Н.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 04.09.2021 серії ААБ № 293005, 04.09.2021 року о 11 год. 39 хв. у м. Харкові, пр. Тракторобудівників, буд. 128А, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Chevrolet Aveo ТС 58V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , після того як транспортний засіб був зупинений, на вимогу поліцейського УПП в Харківській області сержантом поліції Кутняк Д.А., водій ОСОБА_1 почав вживати алкогольні напої, а саме «Cider Bilbery» у пластиковій пляшці об'ємом 0,5 літ., зміст спирту 8,4 градуса, до проведення уповноваженою особою огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.10Є ПДР України.
Вказані дії кваліфіковані особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, за ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою. За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу у його відсутність за наявними у справі доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Із викладеного слідує, що під час розгляду справи, законодавець покладає на суд обов'язок, обумовлений з'ясуванням істотних обставин справи, перелік яких регламентовано законом, які слугують правовими підставами (підґрунтям) для прийняття рішення про визнання особи винуватою у скоєнні інкримінованого правопорушення та застосування до неї заходу державного примусу у вигляді накладення стягнення.
При цьому, законодавець у положеннях ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення констатує, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Частиною 1 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол.
За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.
За ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Вказана норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють вказані правила.
Диспозиція ч. 4 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за порушення Правил дорожнього руху.
Відповідно до вимог статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Серед ознак такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
При цьому суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті Кодексу України про адміністративні правопорушення або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Крім того, обставини, які зазначені посадовими особами, у протоколі про адміністративне правопорушення повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому правопорушенні.
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Докази мають важливе значення для правильного вирішення справи, оскільки саме на основі доказів ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Для використання доказу при розгляді справи необхідно, щоб він був належним і допустимим.
При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Також слід зазначити, що згідно положень Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі.
Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу.
У переданому на розгляд суду протоколі від 04.09.2021 серії ААБ № 293005 зазначено, що 04.09.2021 року о 11 год. 39 хв. у м. Харкові, пр. Тракторобудівників, буд. 128А, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , після того як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського УПП в Харківській області сержантом поліції Кутняк Д.А., водій ОСОБА_1 почав вживати алкогольні напої, а саме «Cider Bilbery» у пластиковій пляшці об'ємом 0,5 літ., зміст спирту 8,4 градуса, до проведення уповноваженою особою огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.10Є ПДР України.
Відповідно до п 2.10Є Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Проте, згідно протоколу ОСОБА_1 не був причетний до будь якої дорожньо-транспортної пригоди.
Докази того, що ОСОБА_1 причетний до будь якої дорожньо-транспортної пригоди матеріали справи не містять.
Таким чином, у протоколі про адміністративне правопорушення вказане не правильне посилання на конкретну норму закону, тобто пункт Правил дорожнього руху, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що прямо суперечить принципу правової визначеності.
Отже у протоколі не зазначено суті правопорушення, а саме: не розкрито об'єктивну сторону правопорушення, яка б відповідала диспозиції ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином протокол про адміністративне правопорушення від 04.09.2021 серії ААБ № 293004 не відповідає вимогам ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення 04.09.2021 серії ААБ № 293005 не може бути визнаний належним доказам у даній справі, в розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумнівів у суду.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, які саме ознаки і якого саме сп'яніння були виявлені у ОСОБА_1 , як і не містить доказів пропозиції працівників поліції пройти такий огляд у встановленому законом порядку.
Відсутнє у матеріалах справи і направлення ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З оглянутого відеозапису вбачається, як ОСОБА_1 повідомляє працівникам поліції, що випив після зупинки транспортного засобу пляшку «Cider Bilbery», оскільки по-перше, йому не повідомили, що вживати алкогольні напої після зупинки транспортного засобу заборонено, а по-друге - йому повідомили, що у нього виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, у зв'язку з чим він вважав, що випита пляшка «Cider Bilbery» для огляду на стан наркотичного сп'яніння не вплине та наполягав на такому проведенні огляду.
При цьому, працівники поліції не заперечували проти того, що у нього виявлені ознаки наркотичного сп'яніння.
Відповідно до протоколу від 04.09.2021 серії ААБ № 293005 ОСОБА_1 інкримінують вживання алкогольного напою, а саме «Cider Bilbery» у пластиковій пляшці об'ємом 0,5 літ., зміст спирту 8,4 градуса, до проведення уповноваженою особою огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.10Є ПДР України.
З вищевикладеного вбачається, що фактичні обставини справи не відповідають обставинам, викладеним у протоколі від 04.09.2021 серії ААБ № 293005.
За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення складений щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки обставини, викладені в протоколі, не підтверджуються сукупністю доказів і є суперечливими, а отже, протокол не відповідає вимозі його достовірності.
Будь-яких інших належних, допустимих та достовірних доказів, які б з достатністю вказували на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у справі не встановлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення обв'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, враховуючи вище викладене, суд вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, так як його вину працівниками поліції не доведено належним чином, а обґрунтовано на припущеннях, що суперечить, нормам чинного законодавства, а тому всі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення слід тлумачити на його користь
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Аналогічні висновки щодо застосування частини 4 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення викладені у постанові Львівського апеляційного суду від 22 липня 2020 року у справі № 450/3468/19, постанові Хмельницького апеляційного суду від 03 вересня 2021 року у справі № 33/4820/504/21, у постанові Херсонського апеляційного суду від 17 грудня 2021 у справі № 766/5169/21.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 130, 247, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку із відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя Н.В. Новіченко