Справа № 201/6808/21
Провадження № 2/201/346/2022
02 лютого 2022р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.
за участю секретаря - Кірієнко Ю.В.
за участю представника позивачки - адвоката Сиромятникової О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення,
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 07.07.2021р. надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2021р. головуючою у справі визначена суддя Ткаченко Н.В.
Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 12.07.2021р. позовна заява була залишена без руху та позивачам надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 20.09.2021р. за заявами позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відкликання позовних вимог (а.с. № 51, 53, 55) позовна заява була повернута ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. № 65).
В порядку усунення недоліків 12.08.2021р. (під час перебування судді Ткаченко Н.В. в щорічній відпустці) представником позивачки - адвокатом була подана уточнена позовна заява, де позивачем було визначено тільки ОСОБА_1 (а.с. №58-59, 60-64).
Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 20.09.2021р. позовну заяву ОСОБА_1 було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання (а.с. № 66).
В обґрунтування позовних вимог в уточненій редакції ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідач ОСОБА_2 - це її колишній чоловік, шлюб з яким розірвано 30.03.2020р. Відповідач з листопада 2016р. не мешкає за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 , самостійно з реєстраційного обліку не знімається, бо виїхав до РФ (є громадянином РФ). Наявність реєстрації в квартирі колишнього чоловіка тягне для позивачки та інших власників квартири додаткові витрати з оплати комунальних послуг, з обслуговування прибудинкової території, створює перешкоди у розпорядженні майном, тощо. Відповідач не сплачує комунальні послуги, з ним відсутній зв'язок, а тому не має іншого, окрім судового, порядку вирішити питання про зняття відповідача з реєстрації.
У зв'язку з вищевикладеним, позивачка просила суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житлом в квартирі АДРЕСА_1 .
Підготовче засідання у справі відповідно до положень ст. 197 та п.3 ч.2 ст. 200 ЦПК України було проведено 18.11.2021р. з призначенням справи до судового розгляду, під час якого було задоволено клопотання позивачки про допит свідків (а.с.№ 74-75, 76).
Представник позивачки - адвокат Сиромятникова О.О. (діє за ордером від 26.07.2021р. - а.с. № 45) в судовому засіданні 02.02.2022р. позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі, а також стягнути з відповідача на користь позивачки понесені судові витрати по оплаті судового збору. Представник позивачки висловила свою незгоду на ухвалення заочного рішення суду.
Відповідач ОСОБА_2 в підготовче та судове засідання по справі, які були призначені на 18.11.2021р. та 02.02.2022р. (відповідно), не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомляв, заяв про розгляд справи за його відсутності не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звернувся, а також не скористався правом надання відзиву на позовну заяву.
Про дату, час та місце розгляду справи кожного разу повідомлявся шляхом направлення судових повісток за останнім відомим місцем реєстрації, що підтверджується відповіддю ВОМІ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 01.10.2021р. (а.с.№ 71). Втім, конверти були повернуті до суду з відмітками «адресат відсутній» та «за закінченням терміну зберігання» (а.с.№ 72, 81). Крім того, про судове засідання, яке було призначено на 02.02.2022р., відповідач також був повідомлений шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада України» (а.с №82).
З урахуванням положень ст.ст. 128-131, 223 ЦПК України та з огляду на належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, ухвалою суду від 02.02.2022р. (постановлена без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) прийнято рішення про розгляд справи за відсутності відповідача (а.с. № 90-91, дія №18).
Відповідно до положень ч.1 ст.247 ЦПК України під час судового розгляду справи судом здійснене повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Підстав для ухвалення у справі заочного рішення немає, оскільки відсутня сукупність умов, яка передбачена ч.1 ст. 280 ЦПК України, а саме представника позивачки - адвокат Сиромятникова О.О. в судовому засіданні 02.02.2022р. не дала згоду на заочний розгляд.
Суд, вислухав пояснення представника позивачки, допитавши свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за правилами ст. 89 ЦПК України, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України закріпив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.
Згідно ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, яким відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається на власний розсуд.
Статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», реєстрація місця мешкання осіб здійснюється за адресою їх проживання, аналогічні вимоги містяться у ч. 1 ст. 29 ЦК України, відповідно до яких місцем проживання особи є житловий будинок або квартира, де вона фактично постійно або тимчасово мешкає. При цьому, у разі зміни місця мешкання, особа повинна протягом 7 днів відмінити свою попередню реєстрацію та зареєструвати нове місце мешкання. У разі недодержання вимог закону щодо реєстрації місця мешкання, зокрема ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», реєстрація місця мешкання може бути скасована за рішенням суду.
Судом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності чотирьом власникам: ОСОБА_1 (попереднє прізвище ОСОБА_1 , після розлучення з ОСОБА_9 - було змінено на дошлюбне прізвище ОСОБА_1 ) належить 1/3 частина квартири, з них: право власності на 1/6 частину квартири належить на підставі свідоцтва про право власності на житло від 15.01.1998р. б/н, виданого Дніпропетровською КЕЧ району згідно з розпорядженням від 15.01.1998р. №165П, і на 1/6 частину - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №484, виданого 18.07.2017р. приватним нотаріусом ДМНО Барсегян Я.С. (ця частина квартири належала померлій ОСОБА_11 ); ОСОБА_3 належить 1/3 частина квартири, з них: право власності на 1/6 частину квартири належить на підставі свідоцтва про право власності на житло від 15.01.1998р. б/н, виданого Дніпропетровською КЕЧ району згідно з розпорядженням від 15.01.1998р. №165П, і на 1/6 частину - на підставі договору купівлі-продажу частини квартири ВСМ №278644 від 20.08.2005р., посвідченого державним нотаріусом Першої ДДНК І.М. Лада (ця частина квартири раніше належала ОСОБА_9 ); ОСОБА_4 належить 1/6 частина квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло від 15.01.1998р. б/н, виданого Дніпропетровською КЕЧ району згідно з розпорядженням від 15.01.1998р. №165П; ОСОБА_5 належить 1/6 частина квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №180, виданого 10.04.2019р. приватним нотаріусом ДМНО Барсегян Я.С. (ця частина квартири належала померлій ОСОБА_5 ) (а.с. № 20-35).
Згідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №213580707 від 23.06.2020р. до Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено відомості лише стосовно права власності на спірну квартиру про 1/6 частину, отриману у спадок ОСОБА_5 ; 1/6 частину, отриману у спадок ОСОБА_1 ; 1/6 частину, придбану ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу. Відомості про право власності на інші частини квартири у Реєстрі не відображені, оскільки право власності на них було набуте ще у 1998 році.
З 21.12.2010р. в даній квартирі зареєстровано місце проживання відповідача ОСОБА_2 (громадянина Російської Федерації), що вбачається з його посвідки на постійне проживання серія НОМЕР_1 , виданої ГУМВС України в Дніпропетровській області 16.12.2010р. (а.с. №41)
Відповідач є колишнім чоловіком ОСОБА_1 .
У шлюбі сторони перебували з 27.02.2010р. по 30.03.2020р., шлюб розірвано на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.02.2020р. у справі №201/12997/19 (а.с. № 16-19), рішення суду набрало законної сили 30.03.2020р. (а.с. № 15).
В квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не проживає з листопада 2016р. (більше п'яти років).
Факт непроживання ОСОБА_2 за вказаною адресою на протязі останніх п'яти років підтверджується довідкою управителя багатоквартирного будинку - ТОВ "Аварійна Сервісна служба" №111 від 23.06.2020р. (а.с. № 36), актом про непроживання ОСОБА_2 за місцем реєстрації від 23.06.2020р. (а.с. № 37), складеного на підставі свідчень та заяв сусідів позивачів: ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_6 .
Також, обставини тривалої відсутності відповідача без поважних причин за місцем реєстрації були підтверджені в судовому засіданні 02.02.2022р. поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. № 86-89). Обидва свідка (сусіди) суду дали свідчення про те, що знають позивачку багато років (свідок ОСОБА_6 - з 2018р., а свідок ОСОБА_7 - з 2002р.) Свідки знають, що позивачка з чоловіком ОСОБА_2 розлучилася, він не проживає з нею в квартирі з 2016р., його речей в квартирі немає (про це свідчила свідок ОСОБА_6 ), вони обидва не були свідками будь-яких перешкод відповідачу у проживанні в зазначеній квартирі. Обидва свідка суду зазначили, що від позивачки їм відомо, що у 2016р. (після подій в України 2014р.) відповідач повернувся жити до Російської Федерації, бо є громадянином цієї держави.
Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Аналіз доказів у справі та зазначених норм цивільного законодавства та Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», дає підстави суду вважати позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного та з огляду на те, що відповідач ОСОБА_2 з листопада 2016р. (тобто більше п'яти років) не мешкає за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 , самостійно з реєстраційного обліку не знімається, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення та визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житлом в квартирі АДРЕСА_1 .
Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позовні вимоги задоволено, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати по сплаті судового збору при подачі позову у розмірі 908грн. (а.с. №2).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 317, 319, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 6 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 223, ч. 1 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Красноярського краю, Російська Федерація, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 908грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: Ткаченко Н.В.