01 лютого 2022 року
м. Рівне
Справа № 571/246/21
Провадження № 22-ц/4815/103/22
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
позивач - ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей:
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
відповідач - Моторне (транспортне) страхове бюро України
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 16 липня 2021 року у складі судді Качмар М. Я., ухвалене в смт. Рокитне Рівненської області о 10 годині 44 хвилини, повний текст рішення складено 26 липня 2021 року,
Адвокат Качмар Анна Іванівна в інтересах позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 звернулася до суду з позовом до Моторного (транспортне) страхового бюро України про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що 08 квітня 2020 року Рівненській області мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «AUDI A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого пасажир транспортного засобу, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці ДТП. На момент дорожньо - транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «AUDI A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована не була. 30.07.2020 року на адресу відповідача направлено заяву про виплату страхового відшкодування на утримання у розмірі 170 028 грн., з яких належить доньці потерпілого ОСОБА_8 - 17002,80 грн., сину потерпілого ОСОБА_4 - 17002,80 грн., сину потерпілого ОСОБА_5 - 17002,80 грн., сину потерпілого ОСОБА_6 - 17002,80 грн., сину потерпілого ОСОБА_7 - 17002,80 грн., доньці потерпілого ОСОБА_8 - 17002,80 грн., сину потерпілого ОСОБА_9 - 17002,80 грн., доньці потерпілого ОСОБА_10 - 17002,80 грн. та матері потерпілого ОСОБА_1 - 17002,80 грн.. Листом від 11.09.2020 року відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування через відсутність копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення чи рішення по кримінальній справі за фактом вказаної ДТП. Вважає, що вина водія у вчиненому кримінальному правопорушенні не має правового значення для вирішення справи щодо виплати страхового відшкодування. У зв'язку з невиплатою страхового відшкодування, позивачі мають право на стягнення з відповідача трьох процентів річних, пені та інфляційних втрат. Просив суд з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 страхове відшкодування на утримання у розмірі 17008,20 грн., пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 580,38 грн., три відсотки річних у розмірі 145,34 грн., інфляційні витрати у розмірі 376 грн., а також на користь позивача ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 страхове відшкодування на утримання у розмірі 136022,40 грн., пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 4643,03 грн., три відсотки річних у розмірі 1162,71 грн., інфляційні витрати у розмірі 3008,41 грн., та понесені судові витрати у зв'язку із розглядом справи на професійну правову допомогу.
Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 16 липня 2021 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь користь ОСОБА_1 страхове відшкодування на утримання в розмірі 17008,20 гривень.
Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України, на користь ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 страхове відшкодування на утримання в розмірі 136 022,40 гривень.
Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 580,38 гривень, три відсотка річних в розмірі 145,34 гривень та інфляційні втрати в сумі 376,05 гривень, а всього 1 101,77 гривень.
Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 пеню в розмірі 4 643,03 трьох відсотків річних в розмірі 1 162,71 гривень та інфляційні втрати в сумі 3 008,41 гривень, а всього 8814,15 гривень.
Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 6000 гривень.
Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 витрати на правничу допомогу в сумі 6000 гривень.
Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України в дохід держави судовий збір у розмірі 1629,47 гривень.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про стягнення регламентної виплати вмотивоване положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка зобов'язує страховика, а у випадку, якщо відповідальність власника транспортного засобу, що став учасником ДТП, не застрахована, - Моторне (транспортне) страхове бюро України, відшкодувати у встановленому законом порядку оцінену шкоду, що була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну відповідно до лімітів відповідальності, та обґрунтоване належними і достовірними доказами, здобутими в ході розгляду справи, що такий обов'язок відповідачем як страховиком дотриманий не був. Судом враховано правовий висновок Верховного Суду України від03.12.2014 року у справі №6-183цс14, відповідно до якого законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен довести факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір, а відтак відмова МТСБУ у виплаті страхового відшкодування через відсутність вироку суду або постанови про закриття кримінального провадження є необґрунтованою та такою, що порушує право позивача на отримання страхового відшкодування.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про стягнення пені вмотивоване положеннями п.36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , яким визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, та обґрунтоване тими обставинами справи, які підтверджують, що з боку відповідача мало місце прострочення виконання зобов'язання на 104 дні, і саме така кількість днів прострочення покладена в основу розрахунку суми стягнення пені.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат ґрунтується на положеннях ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, та обґрунтоване тим, що Моторне (транспортне) страхове бюро України не приступило до виконання зобов'язання зі сплати страхового відшкодування (регламентної виплати) позивачам та станом на час звернення до суду з цим позовом страхове відшкодування сплачене не було, чим порушено гарантовані законом права позивачів.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу вмотивоване принципом пропорційності покладення судових витрат на сторони відповідно до задоволених позовних вимог та обґрунтовано тим, що витрати сторони позивача, понесені у зв'язку з оплатою послуг професійної правничої допомоги підтверджені належними та достатніми доказами, а саме: ордером про надання правової допомоги, квитанціями до прибуткового касового ордера №25/11 та №26/11 на загальну суму 12 000 грн. та детальним описом наданих послуг.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, Моторне (транспортне) страхове бюро України оскаржило його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі заперечує висновок суду про те, що МТСБУ відмовило у здійсненні регламентної виплати з підстав відсутності вироку суду або постанови про закриття провадження та пояснює, що МТСБУ не відмовило позивачам у здійсненні регламентної виплати, а лише просило надати додаткові документи та роз'яснило порядок отримання відшкодування. Додає, що чинним законодавством передбачена можливість МТСБУ розслідувати причини та обставини дорожньо-транспортної пригоди. Стверджує, що судом першої інстанції було досліджено витяг з ЄРДР та обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020100000000882 від 08 квітня 2020 року, які не долучалися до позовної заяви як доказ не направлялися до МТСБУ ні судом, ні стороною позивача, чим було порушено принцип змагальності сторін. Зазначає, що витяг ЄДР та копія обвинувального акту не можуть підміняти прийнятого по суті судового рішення, яким встановлюються обставини ДТП та вина особи, котра повинна відповідати за завдані збитки.
Пояснює, що рішенням суду першої інстанції встановлено, що 08 квітня 2020 року ОСОБА_12 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «AUDI A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив порушення ПДР, що призвело до ДТП, а отже матеріали справи не містять доказів, хто був власником автомобіля , чи мав він поліс цивільної відповідальності та посвідчення на право керування транспортним засобом та чи підпадає він під поняття «власника» у розумінні положень п.16 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який покладає на МТСБУ відповідальність за відшкодування шкоди саме за цього водія. Вказує, що судом не досліджено, чи позивачі як мати та діти загиблого у ДТП ОСОБА_11 перебували на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним та основним джерелом засобів до існування. Заперечує нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційний втрат, оскільки МТСБУ не відмовляло у виплаті регламентної виплати, а просило надати додаткові документи. З наведених міркувань просило суд скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві представник позивачів - адвокат Качмар Анна Іванівна вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу відхилити як безпідставну.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 08.04.2020 року приблизно о 12:05 годин, ОСОБА_12 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «AUDI A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на автодорозі сполученням Вежиця - Рокитне - Борове, за межами населеного пункту, зі сторони с. Хміль Рокитнівського району Рівненської області, проявив неуважність до дорожньої обстановки, неправильно оцінив її, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не впоравшись з керуванням, допустив занос керованого автомобіля та скоїв зіткнення з деревом з подальшим його перекиданням у меліоративну канаву та занурення його під воду, в результаті чого пасажир автомобіля ОСОБА_11 загинув на місці події, про що свідчить витяг з ЄРДР та обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020180000000082 від 08.04.2020 року .
Позивач ОСОБА_1 є матір'ю потерпілого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.16).
На момент смерті ОСОБА_11 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , мали восьмеро дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.17-25).
Згідно довідок Глиннівської сільської ради №7955 від 29.07.2020 року та №7954 від 29.07.2020 року, ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 постійно проживав і був зареєстрований в АДРЕСА_1 разом з дружиною та дітьми. Діти перебувають на утриманні батьків (а.с.14-15).
Спірні відносини між сторонами виникли з приводу невиплати відповідачем МТСБУ позивачам страхового відшкодування (регламентної виплати).
30.07.2020 року позивачі звернулися до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, у відповідь на яку МТСБУ листом №3.1-01-а/25794 від 11.09.2020 року повідомило, що для прийняття рішення щодо відшкодування шкоди МТСБУ необхідно отримати завірений належним чином документ, відповідною повноваженою особою (вирок суду, постанов про відмову в порушенні кримінальної справи, обвинувальний акт, тощо).
На час розгляду справи судом першої інстанції виплата страхового відшкодування відповідачем не проведена.
Згідно п. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до п. 1. ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно з п. 2 ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до п. а ч. 1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 Закону та майну яке знаходилось в такому транспортному засобі.
Одним із основних завдань МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом; управління централізованими страховими резервними фондами, що створюються при МТСБУ для забезпечення виконання покладених на нього функцій.
За змістом частин першої, другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам (які не є власниками (володільцями) джерел підвищеної небезпеки, від взаємодії яких завдана шкода, наприклад пасажир транспортного засобу) застосовується положення частини другої статті 1188 ЦК України, згідно з яким, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
За змістом цієї норми обов'язок з відшкодування шкоди покладається на власників (володільців) джерел підвищеної небезпеки, незалежно від вини обох водіїв або одного з них, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України).
Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки та третіми особами, яким такий володілець завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця незалежно від його вини.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року за №199/1100/19.
Пунктом 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1200 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) інвалідам - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.
Згідно зі статтею 27 Закону №1961-IV страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2. статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
За змістом пункту 36.3. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
Стягнення судом першої інстанції страхового відшкодування на користь позивачів відповідає вищенаведеним нормам закону та узгоджується із фактичними обставинами справи.
Покликання апеляційної скарги на те, що стороною позивачів не було надано документального підтвердження того, що по справі щодо дорожньо-транспортної пригоди завершено провадження та ухвалено остаточне судове рішення, яке набрало законної сили, то вони апеляційним судом відхиляються, з тих міркувань, що нормами спеціального закону для спірних правовідносин - Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - не передбачено обов'язку потерпілої особи надання страховику рішення, яке набрало законної по дорожньо-транспортній пригоді.
Згідно п. 27.1 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Разом з тим, загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду (п. 27.5 ст. 27 Закону).
Пунктом 27.2 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п'яти років після його смерті.
Таким чином, позивачі мають право на відшкодування шкоди та отримання страхового відшкодування в розмірі 36 мінімальних заробітних плат, в зв'язку з чим на їх користь підлягає до стягнення страхове відшкодування на утримання матері ОСОБА_1 в сумі 17008,20 грн., та дітей померлого ОСОБА_11 - по 17 002,80 грн. кожному.
Покликання апелянта відсутність у справі остаточного рішення суду щодо ДТП, у якій загинув ОСОБА_11 , апеляційний суд оцінює критично. Відсутність остаточного рішення у зазначеному вище кримінальному провадженні не є підставою, що унеможливлює вирішення спору між сторонами щодо страхових виплат, оскільки шкода спричинена транспортним засобом в результаті дорожньо-транспортної пригоди відшкодовується незалежно від наявності чи відсутності в діях водія вини.
Проведення досудового розслідування кримінального провадження за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 08 квітня 2020 року, є, у окремих випадках (коли встановлення вини є необхідною умовою для настання цивільно-правової відповідальності) підставою для переривання перебігу строків для прийняття страховиком рішення про здійснення страхового відшкодування в позасудовому порядку, однак не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення страхового відшкодування.
Заперечення Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо підстав носі нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами справи та нормами закону, які регулюють застосування штрафних санкцій за невиконання або прострочення виконання боржником своїх зобов'язань.
Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
За правилами частини першої 1 статті 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Судом встановлено, що стороною позивача було направлено на адресу МТСБУ всі необхідні документи, що дозволяло останньому провести виплату страхового відшкодування, однак він свого обов'язку не виконав, що, в свою чергу, є підставою для застосування до нього наслідків, передбачених п.36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Розрахунок пені за 104 днів прострочення виконання зобов'язання, яка становить 5223,41 грн., розмір трьох відсотків річних, які складають 1308,05 грн. та інфляційних втрат, сума яких становить 3 384,46 грн., не спростований стороною відповідача, відповідає вищевказаним нормам закону, що встановлюють порядок їх нарахування, а тому відповідні доводи апеляційної скарги відхиляються апеляційним судом.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів (принцип диспозитивності). Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
За наведених обставин, апеляційного суду приходить до переконання про те, що оскаржуване рішення постановлене місцевим судом з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення.
Рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 16 липня 2021 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 07 лютого 2022 року.
Головуючий Н. М. Ковальчук
Судді: С. В. Хилевич
С. С. Шимків