Справа № 545/3070/21 Номер провадження 22-ц/814/140/22Головуючий у 1-й інстанції Потетій А. Г. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
27 січня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: судді Чумак О.В.
суддів: Кривчун Т.О., Пилипчук Л.І.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 28 вересня 2021 року, постановлену суддею Потетій А.Г., у справі за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення часток у праві спільної власності на майно і припинення права спільної сумісної власності.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 28 вересня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення часток у праві спільної власності на майно і припинення права спільної сумісної власності повернуто позивачу.
Роз'яснено позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Не погодившись із ухвалою місцевого суду, її в апеляційному порядку оскаржив позивач ОСОБА_1 , якийу поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу місцевого суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Зазначає, що підстави для повернення позову в порядку п.1 ч.4 ст.185 ЦПК України є вичерпними і до їх переліку не належить ненадання документів, підтверджуючих особу позивача, обов'язковість яких не передбачена процесуальним законом, а їх відсутність може бути підставою для залишення позову без руху, а не його повернення.
Вважає, що дійсною причиною повернення позовної заяви стала неможливість встановити судом факт подачі позову саме позивачем, що не є підставою для його повернення, оскільки встановлення достовірності підписів не входить до повноважень/компетенції суду.
Розгляд справи проводиться в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 353, ч. 2 ст. 369 ЦПК України.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.374, п.п.3,4 ч.1 ст.379 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи , порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, у вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив визначити частки у праві спільної власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 , припинивши право спільної сумісної власності на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами (а.с.1).
В подальшому, як вказувалося вище, місцевим судом було постановлено оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви (а.с.4).
Постановляючи оскаржувану ухвалу місцевий суд виходив із того, що до поданого ОСОБА_1 позову не було приєднано жодного документу, зокрема, документів, підтверджуючих особу позивача, відтак місцевий суд не мав можливості встановити достовірність підпису на позові та ідентифікувати особу позивача.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати указані права без будь-яких перепон чи ускладнень.
Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя, що кореспондується із положеннями статті 4 ЦПК України, з огляду на які, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Вимоги щодо форми і змісту позовної заяви містить стаття 175 ЦПК України, згідно з якою у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
За змістом ст.ст.13,175 ЦПК України позивач (заявник) на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини.
Згідно частини другої статті 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Перелік документів, що додаються до позовної заяви визначено статтю 177 ЦПК України, серед них: документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (ч.4); всі наявні у позивача докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч.5); до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (ч.7).
Частинами 1-3 статті 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст.175 та 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Крім цього, за правилами п.1 ч.4 статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли її подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
З позовної заяви вбачається, що вона подана у письмовій формі фізичною особою позивачем та містить власноручний підпис, який є підтвердженням волевиявлення позивача на настання відповідних правових наслідків за поданим ОСОБА_1 позовом, на час ініціювання ним судового розгляду.
При цьому, висновки місцевого суду щодо неможливості встановити достовірність підпису в позові позивача через відсутність документів, підтверджуючих його особу, - не ґрунтуються на процесуальному законі, оскільки для цього необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, а відповідне експертне дослідження не належить до повноважень суду.
Крім цього, нормами ст.ст. 175, 177 ЦПК України не передбачено долучення до позову документів, що підтверджують особу позивача.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що можливе порушення позивачем наведених норм є підставою для залишення позову без руху згідно ч.1 ст.185 ЦПК України, а не його повернення в порядку п.1 ч.4 ст.185 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для повернення позовної заяви відсутні, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення заяви позивачеві на підставі п.1 ч.4 ст.185 ЦПК України.
При цьому, апеляційний суд приймає до увагу, що за висновками ЄСПЛ, право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали місцевого суду з поверненням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Враховуючи, що передача справи для продовження розгляду не є остаточним вирішенням спору по суті, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Такий висновок узгоджується з правовим висновком Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 18 травня 2020 року у справі №530/1731/16-ц.
Керуючись ст.368, п.6 ч.1 ст.374, п.п.3,4 ч.1 ст.379, ст.ст.382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 28 вересня 2021 рокускасувати.
Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення часток у праві спільної власності на майно і припинення права спільної сумісної власності направити для продовження розгляду до Полтавського районного суду Полтавської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В.Чумак
Судді Т.О.Кривчун
Л.І.Пилипчук