21 січня 2022 року м. Рівне №460/10461/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. розглянувши за праивлами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доЗарічненського районного сектору УДМС України у Рівненській області
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Зарічненського районного сектору УДМС України у Рівненській області, в якому просить суд:
визнати протиправною відмову відповідача щодо заміни та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;
- зобов'язати відповідача оформити та видати паспорт громадянина України у формі кйижечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, із вилученням персональних даних з Єдиного державного демографічного реєстру.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно відмовив у видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки в зв'язку із непридатністю для використання паспорта у формі ID-картки.
Ухвалою суду від 28.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
15.09.2021 від Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області (до структури якого належить Зарічненський районний сектор Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області) надійшов відзив. В обґрунтування заперечень вказано, що заява позивача про намір отримати паспорт громадянина України у формі книжечки не є заявою про надання адміністративної послуги, а відповідно лист - відповідь Володимирецького районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області - рішенням про відмову у наданні адміністративної послуги. Відтак, дана заява була розглянута відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян". На вказану заяву надано відповідь із роз'ясненням порядку, способу оформлення та переліку документів, необхідних для оформлення і виготовлення паспорта громадянина України. Роз'яснено, що оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року можливе лише на підставі рішення суду про зобов'язання органу державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України.
Розглянувши позовну заяву та відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 видано паспорт громадянина України у формі картки типу ID-1 №000398825.
Позивач звернулася до Зарічненського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області із заявою про заміну паспорта громадянина України у формі ID-картки на паспорт зразка 1994 року.
Листом відповідач повідомив заявника про те, що остання отримала паспорт громадянина України у формі ID-картки. Враховуючи, що громадянин України може отримати лише один паспорт громадянина України то в управління відсутні правові підстави для видачі паспорта відповідно до Положення №2503-XII.
Вважаючи відмову у видачі паспорта у формі книжечки протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Згідно із статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй Положення Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції гарантується. . . .
Із зазначених конституційних норм, зокрема, випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.
Згідно зі ст 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Положенням статті 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте й сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. _
У Рішенні Конституційного суду України від 20.01.2012 №2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення частини другої статті 32 Конституції України, зокрема, зазначено: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними, і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується з Європейською конвенцією з прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), яка згідно із статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійсненні цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
"Приватне життя" охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру" (п.25 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "С. проти Бельгії" від 07 серпня 1996 року). Стаття 8 Конвенції "захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом" (п.61 рішення ЄСПЛ від 29.04.2001 у справі "Прітті проти Сполученого Королівства" ("Ргейу V. Шіїесі Кіпріот" заява №2346/02)).
Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося "згідно із законом" не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (п.45 рішення ЄСПЛ у справі "Ельсхольц проти Німеччини" ("ЕІзЬоІг V Оегшапу" заяра № 25735/94)).
Суд звертає увагу на те, що особа не може зазнавати безпідставного втручання в особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.
Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 №2235-111 визначено, що документом, який підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення №2503-XII).
Згідно з п.1, 3 Положення №2503-ХІІ, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пункт 5 Положення №2503-ХІІ містить опис паспортної книжечки, її форми та змісту, а також порядок заповнення.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи, регулюються Законом України від 20.11.2012 №5492-УІ "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон України №5492-УІ).
Відповідно до ч.2 ст.14 Закону №5492-VI, документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Таким чином, законодавством передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.
Згідно з ч. 1 ст.16 Закону №5492-УІ, оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
Частиною 1 статті 21 Закону №5492-УІ визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Згідно із ч.З ст.13 Закону України №5492-УІ, паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразка бланка технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення,' повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" від 25.03.2015 №302 (далі - Постанова №302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2- зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками З і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.
Згідно з п.2 Постанови №302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;
з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється (п.З Постанови №302).
Згідно із п. 16 Положення №2503-XII, обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.
Для одержання, обміну паспорта і вклеювання до нього нових фотокарток громадянин подає документи і фотокартки не пізніш як через місяць після досягнення відповідного віку або зміни (переміни) прізвища, імені чи по батькові, встановлення розбіжностей у записах або непридатності паспорта для користування (п.18 Положення №2503-ХІІ).
Пунктом 108 Постанови №302 визначено, що паспорт визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується в разі, зокрема, непридатності паспорта для подальшого використання.
Пунктом 1 Розділу IV "Обмін паспорта" Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456 (далі - Тимчасовий порядок №456), встановлено, що обмін паспорта здійснюється в разі: непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних/найменуванні органу/штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа.
Пунктом 17 Положення №2503-ХІІ та п.2 Розділу IV "Обмін паспорта" Тимчасового порядку визначено перелік документів, які необхідно подати заявнику для обміну паспорта.
Таким чином, передумовою для обміну паспорта громадянина України є звернення особи до уповноваженого органу із заявою встановленого зразка з долученням відповідного переліку документів.
Судом встановлено, що позивач звернулася до відповідача із заявою про обмін паспорта у зв'язку із його непридатністю для використання.
Суд констатує, що відповідачем не заперечується відповідність форми звернення позивача для обміну паспорта громадянина України у формі книжечки вимогам чинного законодавства.
Відповідно до п.1 розділу IX Тимчасового порядку №456, територіальний підрозділ ДМС відмовляє особі в оформленні або видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт, який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв'язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього, непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Єдиного державного демографічного реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.
Вказаний перелік відмови особі в оформленні або видачі паспорта є вичерпним.
У рішенні про відмову в оформленні чи видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), яке доводиться до відома заявника протягом п'яти робочих днів з дня його прийняття, зазначаються підстави відмови (п.2 розділу IX Тимчасового порядку №456).
Суд зазначає, що єдиною підставою для відмови у обміні позивачу паспорта громадянина України відповідач зазначив, що позивач отримала паспорт громадянина України, що не передбачено пунктом 1 розділу IX Тимчасового порядку №456, а відтак, не може бути підставою для відмови в обміні.
Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень (дій, бездіяльності) суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
З огляду на викладене, відмова Володимирецького районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області здійснити обмін паспорта громадянина України у формі картки № НОМЕР_2 на паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року у зв'язку з непридатністю його для користування суперечить чинним приписам Положення №2503-ХІІ, Тимчасового порядку №456 та прийнята необґрунтовано.
Водночас, суд не бере до уваги твердження відповідача, що ним не приймалося рішення про відмову позивачу здійснити обмін вищевказаного паспорта громадянина України, оскільки Тимчасовий порядок №456 не визначає конкретної форми рішення, прийнятого за наслідками розгляду заяви щодо видачі чи обміну паспорта громадянина України або вклеювання в такий паспорт фотокартки.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про порушення суб'єктом владних повноважень прав позивача, що полягають у відмові здійснити оформлення та видачу позивачу паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки у зв'язку з його пошкодженням (непридатністю для користування).
Таким чином, належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання відповідача здійснити обмін паспорта громадянина України у зв'язку з непридатністю його для користування шляхом оформлення та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ та Тимчасового порядку №456.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому немає необхідності вказувати про заборону використання засобів ЄДДР, позаяк при видачі позивачу паспорта у формі, визначеній Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992, не передбачено внесення будь-даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру.
Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оскарження останнього.
З аналізу викладеного вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
У зв'язку із викладеним, у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права. Суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє, а на час звернення до суду з цим позовом права позивача щодо паспортного обліку відповідачем не порушені.
Таким чином, підстави для задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача вести облік позивача за прізвищем, іменем, по-батькові та роком народження, без використання засобів ЄДДР, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII, у суду відсутні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно із ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Зарічненського районного сектору Управління Державної міграційної служби в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Зарічненського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області здійснити обмін у зв'язку з непридатністю для користування паспорта громадянина України № НОМЕР_3 , виданого на ім'я ОСОБА_1 , на паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року.
Зобов'язати Зарічненський районний сектор Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області здійснити обмін у зв'язку з непридатністю для користування паспорта громадянина України № НОМЕР_3 , виданого на ім'я ОСОБА_1 , на паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, та Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 червня 2019 року №456.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань, Зарічненського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 37829784), судові витрати зі сплати судового збору в сумі 454,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Зарічненський районний сектор УДМС України у Рівненській області (вул.Центральна,63,смт.Зарічне,Рівненська область,34000,
Повний текст рішення складений 21 січня 2022 року
Суддя У.М. Нор