про повернення позовної заяви в частині
18 січня 2022 року м. Рівне №460/16788/21
Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді Комшелюк Т.О., після одержання позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради (далі - відповідач) , в якому просить суд: позовні вимоги до Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій задовольнити повністю, а саме: - визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік і за 2021 рік і відмову у проведенні перерахунку та виплати даної грошової допомоги за 2020 рік і за 2021 рік ; - зобов'язати Департамент соціальної політики Рівненської міської ради здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік і за 2021 рік, як учаснику бойових дій , відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (№3551-ХІІ) у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком (8190 грн. за 2020 рік і 8845 грн. за 2021 рік), з урахуванням раніше проведених виплат; - зобов'язати Департамент соціальної політики Рівненської міської ради при проведенні перерахунку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів.
Ухвалою суду від 16 грудня 2021 року позовна заява залишалась без руху та позивачу встановлювався строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення ухвали.
На виконання вказаної ухвали позивачем 13 січня 2022 року було подано позовну заяву в новій редакції та заяву про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами, що стосуються виплати грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість причин пропуску позивачем строку звернення до суду, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини другої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом до відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Визначаючись щодо застосування строків звернення до суду, Верховний Суд в постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 дійшов до наступних висновків.
Насамперед, Верховним Судом вказано, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише посилатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Верховний Суд наголошував на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Суд наголошує, що допомога до 05 травня є щорічним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про підстави нарахування та розмір нарахування такої допомоги та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок.
Визначення правового статусу ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 23.10.1993 № 3551-ХІI (далі - Закон № 3551).
Відповідно до ст.17-1 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-XIV щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Таким чином, 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж та, яка була йому нарахована. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня 2020 року, а не з моменту одержання ним листа-відповіді.
Зазначений висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 10.05.2018 у справі №389/1042/17, від 06.02.2018 у справі №607/7919/17 та від 07.03.2018 у справі №664/51/17.
Однак, суд встановив, що позивач, отримавши у 2020 році спірну допомогу, звернувся до суду 10.12.2021, тобто з пропуском встановленого законом та кодексом шестимісячного строку звернення до суду.
Також суд оцінює критично посилання позивача на встановлення карантинних обмежень та хвороби позивача на коронавірусну хворобу восени 2020 року, оскільки жодних доказів перенесення хвороби позивачем до матеріалів позовної заяви не додано. А встановлення карантинних обмежень жодним чином не унеможливлювало звернення до суду з позовними вимогами за 2020 рік засобами поштового зв'язку.
Верховний Суд у справі № 240/12017/19 вказав, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік і відмову у проведенні перерахунку та виплати даної грошової допомоги за 2020 рік; про зобов'язання Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій , відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (№3551-ХІІ) у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком (8190 грн. за 2020 рік), не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви без розгляду у зазначеній частині позовних вимог відповідно до частини другої статті 123 КАС України.
Керуючись статтями 123, 169, 241, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік і відмову у проведенні перерахунку та виплати даної грошової допомоги за 2020 рік; про зобов'язання Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій , відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (№3551-ХІІ) у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком (8190 грн. за 2020 рік) - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 18.01.22
Суддя Т.О. Комшелюк