17 січня 2022 року м. Рівне №460/16693/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доПриватного виконавця виконавчого округу м. Києва Журида Сергія Миколайовича
про визнання дій протиправними та скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Журида Сергія Миколайовича, в якому просив:
-визнати дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Журида С.М. протиправними щодо відкриття виконавчого провадження №67372040 та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Журида С.М. про відкриття виконавчого провадження № 67372040 від 03.11.2021.
Мотивуючи вимоги позову, ОСОБА_1 зазначав, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки винесена з недостовірними відомостями щодо адреси місця його проживання. На переконання позивача, у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва були відсутні законні підстави для прийняття виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 06.01.2022 клопотання позивача про поновлення процесуального строку задоволено. Поновлено пропущений процесуальний строк для звернення до суду з даною позовною заявою. Позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №460/16693/21. Розгляд справи вирішено провести за правилами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 11.01.2022 на 16:00 год. з викликом сторін. Також вказаною ухвалою суд витребував у відповідача належним чином засвідчені копії виконавчого провадження №67372040 та докази надіслання та отримання ОСОБА_1 постанови приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Журида С.М. про відкриття виконавчого провадження №67372040 від 03.11.2021.
Відповідач не скористався правом надати суду відзив на позовну заяву, проте, на виконання вимоги ухвали суду від 06.01.2022, долучив до матеріалів справи копії виконавчого провадження №67372040.
Ухвалою суду від 11.01.2022 вирішено перейти до розгляду справи №460/16693/21 у порядку письмового провадження.
Згідно з ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити повністю, враховуючи таке.
З долученої до матеріалів справи копії паспорта позивача серії НОМЕР_1 судом встановлено, що 15.04.1997 місцем проживання ОСОБА_1 зареєстровано: " АДРЕСА_1 "; 09.04.2020 позивач знятий з реєстрації; 14.12.2021 повторно зареєстрований за вказаною адресою (а.с.17, 33).
13.03.2020 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТІО "КРЕДИТНА УСТАНОВА "ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА" та ОСОБА_1 (далі - Клієнт) укладено Договір про надання фінансового кредиту №3551701759/509531 (а.с.59-61).
У зазначеному договорі зазначено наступні реквізити Клієнта: "Місце прописки: АДРЕСА_2 . Фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 ".
23.09.2021 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович видав виконавчий напис №1696, яким пропонував звернути стягнення:
з громадянина (-ки) України, яким(якою) є ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження невідомо, місце роботи невідомо, реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , який(-а) є Боржником за Договором № 3551701759/509531 від 13.03.2020, укладеним з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТІО "КРЕДИТНА УСТАНОВА "ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА", код ЄДРПОУ 40203427 правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору Факторингу за кредитними договорами № 1-20/08/21 від "20" серпня 2021 року є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФК "СІТІ ФІНАНС ГРУП", ідентифікаційний код юридичної особи 39508362, на підставі договору Відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 1-25/08/2021 від "25" серпня 2021 є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФК АЙКОНС", ідентифікаційний код юридичної особи 44334170, реквізити: IBAN НОМЕР_3 у АТ "ОТП БАНК", МФО 300528, далі іменоване - Стягувач, заборгованості за Договором №3551701759/509531 від 13.03.2020 (а.с.59).
03.11.2021 за вх.№4856 відповідачем отримано заяву ТОВ "ФК АЙКОНС" про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису на кредитному договорі №3551701759/509531 від 13.03.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК АЙКОНС" заборгованості в загальній сумі 5449,5 грн. (а.с.49).
03.11.2021 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Журид Сергієм Миколайовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №67372040 про примусове виконання виконавчого напису від 23.09.2021 №1696 (а.с.50).
Боржником у такій постанові вказано: " ОСОБА_1 ", а його адресою зазначено: " АДРЕСА_4 ".
Вказану постанову відповідач надіслав позивачеві супровідним листом від 03.11.2021 №21538 за адресою: "03151, м.Київ, вул.Волинська, 9/21" (а.с.49).
Доказів отримання позивачем відповідної постанови за вказаною адресою матеріали справи не містять.
Не погоджуючись із постановою про відкриття виконавчого провадження та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.
За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Частиною 1 статті 4 Закону №1404-VIIІ визначено вимоги до виконавчого документа, зокрема, у виконавчому документі зазначаються адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб).
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Пунктом 10 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIIІ встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Частинами 1, 2 статті 5 Закону №1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім винятків, установлених цією частиною.
Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VІІІ встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч.5 ст.18 Закону №1404-VІІІ під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону №1404-VІІІ сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.24 Закону №1404-VІІІ виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Частиною 1 статті 28 Закону №1404-VІІІ встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" 02.06.2016 №1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №1403-VIII завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
За змістом ч.1 ст.4 Закону №1403-VIII діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 5) обов'язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Згідно з ч.2 ст.4 вказаного Закону державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.
Статтею 16 Закону №1403-VIII визначено, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб'єктом незалежної професійної діяльності.
Згідно з п.4 ч.2 ст.23 Закону № 1403-VIII у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
За змістом ч.1 та 2 ст.25 Закону №1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
За приписами ч.1, 6 ст.29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
За визначеннями, наведеними у ст.3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місцем проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Частиною 2 статті 2 цього Закону встановлено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
За змістом ст.6 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов'язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов'язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5942-VI (далі - Закон № 5942-VI) Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.7 Закону до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).
За приписами ст.24 Закону № 1404-VIII місце відкриття виконавчого провадження визначається за територіальним принципом, згідно якого приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи.
Отже спірним питанням у цій справі є тлумачення положень ст.24 Закону №1404-VІІІ у контексті визначення місця проживання боржника, а також питання наявності у приватного виконавця обов'язку перевіряти перед відкриттям виконавчого провадження зазначені у виконавчому документі відомості стосовно місця проживання боржника.
Особливістю цієї справи є те, що, визначаючи місце проживання боржника для цілей визначення місця виконання рішення, відповідач керувався відомостями, що були зазначені у виконавчому документі, де поряд з "адресою реєстрації" була зазначена "адреса проживання" у місті Києві.
Водночас, як встановлено судом, в матеріалах виконавчого провадження №67372040 відсутні докази, які б підтверджували вказане приватним нотаріусом у виконавчому документі місце проживання боржника за адресою - АДРЕСА_4 .
Натомість судом з'ясовано, що станом на час укладення договору про надання фінансового кредиту і станом на час вирішення спірних правовідносин позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . У договорі про надання фінансового кредиту від 13.03.2020, укладеного між ТОВ "Кредитна установа "Європейська кредитна група" та ОСОБА_1 , указано "Місце прописки: АДРЕСА_2 . Фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 ".
Крім того, суд зауважує, що виконавчий напис нотаріуса від 23.09.2021 №1696, окрім адреси проживання позивача в місті Київ, містить аналогічну до вищевказаної адреси його реєстрації в селі Мирне Рівненської області.
Поряд з цим судом також установлено, що відповідно до Єдиного реєстру приватних виконавців, приватний виконавець Журид Сергій Миколайович здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.
Отже, очевидно, що адреса зареєстрованого місця проживання позивача та указана ним адреса місця проживання у договорі про надання фінансового кредиту не належать до виконавчого округу приватного виконавця Журида Сергія Миколайовича.
За приписами глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, зареєстрованого Міністерством юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595, виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача, без участі боржника та лише на основі документів стягувача.
Тож "адреса проживання" боржника ( АДРЕСА_4 ) з'явилася у виконавчому написі на підставі заяви ТОВ "ФК АЙКОНС", яке набуло права вимоги за вказаним кредитним договором про надання фінансового кредиту. Відомості про цю адресу не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду цієї справи.
Відповідаючи на питання: які фактичні обставини мають юридичне значення при визначенні "місця виконання рішення" у розумінні ч.2 ст.24 Закону № 1404-VIII як умови, з якою ч.2 ст.25 Закону №1403-VIII пов'язує дотримання принципу територіальності при відкритті виконавчого провадження, Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 380/7750/20 указав, що місце проживання (або ж "адреса проживання", як зазначено у виконавчому написі приватного нотаріуса) має відповідати дійсності. Іншими словами, не стільки номінальна адреса проживання боржника, скільки його фактичне, реальне місце проживання повинні визначати місце виконання рішення задля досягнення мети виконавчого провадження і дотримання його засад, визначених ст.2 Закону №1404-VIII.
Верховний Суд у зазначеній справі №380/7750/20, правовідносини у якій є подібними до цієї справи, указав, що отримавши заяву стягувача про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса, у якій, як і у виконавчому документі, зазначено дві різні адреси боржника, приватний виконавець не міг не звернути уваги, що ці адреси, якщо вирішувати питання про прийняття до виконання цього виконавчого документа, відсилають до різних виконавчих округів. Звідси виникає потреба з'ясування місця проживання боржника як умови прийняття виконавчого документа до примусового виконання приватним виконавцем, територіальним округом якої є місто Київ.
Аналіз положень ст.29 ЦК України у зіставленні з положеннями Закону № 1382-IV дозволяють зробити висновок, що місцем проживання особи є житло, в якому вона проживає (постійно або тимчасово). Особа не обмежена у можливості мати більше, ніж одне місце проживання, проте реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою, яку особа сама вибрала і за якою вестиме листування з фізичними/юридичними особами, контролюючими органами, отримуватиме офіційну кореспонденцію. Місцем постійного проживання закон вважає адресу, за якою людина проживає більше шести місяців на рік. Відомості про місце проживання вносяться, серед іншого, до паспорта громадянина України. Тож "місце реєстрації" і є "місцем проживання" фізичної особи. Інше питання, що фізична особа не обмежена у праві, окрім зареєстрованого місця проживання, мати і інше місце проживання.
У контексті спірних правовідносин у справі № 380/7750/20 Верховний Суд дійшов висновку, що сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв'язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якого охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. За описаної вище ситуації визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон №1404-VIII пов'язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.
Проблема визначення місця виконання рішення для цілей дотримання принципу територіальності під час відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження, у якому боржником є фізична особа, за виконавчим написом приватного нотаріуса, де зазначено два місця проживання боржника, які відносяться до різних виконавчих округів, одне з яких є зареєстрованим, а інше документально не підтверджене, досліджувалася Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду під час розгляду справи № 380/9335/20.
Так, у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №380/9335/20 в аналогічних за змістом правовідносинах було сформовано правовий висновок, відповідно до якого ч.2 ст.24 Закону №1404-VIII пов'язує місце виконання рішення приватним виконавцем з фактичним місцем проживання.
Тож за описаних вище обставин, враховуючи непідтвердження судовим розглядом на момент відкриття виконавчого провадження місця проживання/місця знаходження фізичної особи - боржника у виконавчому окрузі міста Києва, зазначеної приватним нотаріусом у виконавчому написі як "місце проживання", Верховний Суд у постанові від 15.07.2021 у справі №380/9335/20 дійшов висновку, що у цьому випадку саме зареєстроване місце проживання фізичної особи має визначальне значення для цілей визначення місця виконання рішення.
Ураховуючи доводи касаційної скарги про те, що наявність зареєстрованого місця проживання боржника не є підтвердженням того, що особа на день відкриття виконавчого провадження проживає саме за зареєстрованою адресою, Верховний Суд констатував, що у випадку, якщо особа не повідомила іншого, саме цю адресу, з урахуванням приписів частини десятої статті 6 Закону № 1382-IV, необхідно враховувати під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження відповідно до вимог ч.2 ст.24 Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, таке трактування частини другої статті 24 Закону відповідатиме також принципу юридичної визначеності, який є елементом верховенства права.
Верховний Суд наголосив, що відсутність прямого обов'язку приватного виконавця перевіряти адресу проживання боржника не спростовує необхідності дотримання ним принципів, визначених ч.1 ст.4 Закону № 1403-VIII, зокрема, верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження, які кореспондуються з положеннями частини другої статті 2 КАС України, на відповідність яким суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.
Аналізуючи положення статей 9, 18 Закону №1404-VIII, положення статті 27 Закону №1403-VIII, а також положення Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", Верховний Суд дійшов висновку, що виконавець має реальну можливість перевірити місце знаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному державному демографічному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи. Такі дії відповідатимуть вимогам ч.2 ст.2 КАС України, яких приватний виконавець має дотримуватись.
Виходячи із системного аналізу п.10 ч.4 ст.4 Закону №1404-VIII в сукупності з іншими положеннями цього Закону, Верховний Суд констатував, що надання триденного терміну для вирішення питання щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання спрямоване саме на необхідність перевірки органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, зокрема і відповідності зареєстрованого місця проживання боржника - фізичної особи адресі боржника, вказаної у виконавчому документі, і належності такого зареєстрованого місця проживання виконавчому округу, на який поширюються повноваження приватного виконавця.
В межах спірних правовідносин суд також враховує, що Закон №1404-VIII не передбачає можливості передачі приватним виконавцем виконавчого документа після відкриття виконавчого провадження у разі отримання інформації про відсутність у його виконавчому окрузі місця проживання чи майна боржника, а тому перевірка відповідних даних має проводитись саме на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження, адже у протилежному випадку допускалася б можливість зазначення стягувачем будь-якої адреси боржника (не підтвердженої доказами) задля штучної зміни виконавчого округу.
Таким чином, ураховуючи правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 15.07.2021 у справі № 380/9335/20, суд вважає, що приватний виконавець порушив правила територіальної діяльності приватних виконавців, оскільки, володіючи інформацією про місце реєстрації позивача (боржника), що не належить до його виконавчого округу, прийняв виконавчий документ з іншого виконавчого округу, що у свою чергу суперечить Закону №1404-VІІІ.
Висновки аналогічного характеру також викладені у постанові Верховного Суду від 26.08.2021 в справі №460/6848/20, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України обов'язкові для врахування судом.
Оскільки виконавчий документ приймався відповідачем до виконання не за місцем проживання, перебування боржника чи знаходження його майна, суд дійшов висновку, що у приватного виконавця були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження.
А отже, у суду відсутні достатні правові підстави вважати, що постанова про відкриття виконавчого провадження є обґрунтованою, та винесеною з дотримання вище вказаних положень Закону щодо місця відкриття виконавчого провадження.
Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На переконання суду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на момент розгляду справи, не надав суду достатні та належні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірність та обґрунтованість відкриття виконавчого провадження. Натомість, факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Оригінал квитанції про сплату судового збору знаходиться в матеріалах справи (а.с.18).
Керуючись статтями 241-246, 255, 287, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Журида Сергія Миколайовича про визнання дій протиправними та скасування постанови - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Журида Сергія Миколайовича про відкриття виконавчого провадження №67372040 від 03.11.2021.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908,00 грн. з Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Журида Сергія Миколайовича.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Днем подання апеляційної скарги є день її надходження до відповідного суду. Строк подання апеляційної скарги не може бути поновлено. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 17 січня 2022 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Журид Сергій Миколайович (вул. Спаська, 31 Б, цокольний поверх, офіс 9, м. Київ, 04070,
Суддя С.А. Борискін