17 січня 2022 року м. Рівне №460/1136/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому остання просила суд: визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати 8 мінімальних пенсій за віком, 75% додаткової пенсії від її мінімального розміру відповідно до ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з часу призначення пенсії по інвалідності, яка пов'язана з Чорнобильською катастрофою, тобто з 23.11.1998, - незаконними і протиправними; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з часу призначення пенсії по інвалідності, яка пов'язана з Чорнобильською катастрофою, тобто з 23.11.1998 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату, з урахуванням проведених виплат, який би відповідав розміру 8 мінімальних пенсій за віком, 75% додаткової пенсії від її мінімального розміру відповідно до ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії. Також, позивач вказує, що у зв'язку з набуттям статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи він набув право на отримання згідно зі статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та державної пенсії особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Разом з тим, позивач стверджує, що нарахування та виплату вказаних додаткової та державної пенсій відповідач здійснював в меншому розмірі, аніж було передбачено чинним законодавством. Звертає увагу, що відповідач мав нараховувати їй додаткову та державну пенсії в розмірах, безпосередньо визначених нормами статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не встановлених Кабінетом Міністрів України. Однак, всупереч вимогам чинного законодавства нарахування та виплату спірних додаткової та державної пенсій за спірний період відповідач здійснював у розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України. З наведених підстав, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування заперечень зазначив, що позивач не звертався до відповідача з заявою про перерахунок пенсії встановленої форми. Також зауважує, що згідно довідки Управління з питань виплати пенсії Головного управління Пенсійного фонду України , доданої до відзиву позивач в період з 11.02.2011 по 31.05.2011, з 06.07.2011 по 12.06.2017, з 16.11.2017 по даний час отримувала пенсію за віком при повному стажі за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Таким чином на позивача у вищезазначений період не поширювалися норми статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У зв'язку з наведеним зазначає, що вимоги за вказаний період часу є безпідставними та недоведеними. Також звертає увагу, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду з даними позовними вимогами. Вказав, що Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII від 28.12.2014 норми ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено у такій редакції, як: "Особам, віднесеним до категорії і, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України". Цим же Законом від 28.12.2014 внесено зміни і до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яку викладено у наступній редакції: "Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань". Наголошував, що зміни до даних статей є чинними по даний час. Відповідно, пенсія позивачу виплачується в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України, а отже в межах вимог діючого законодавства. З огляду на вказане вище, відповідач стверджує, що в спірних правовідносинах він діяв в межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, тобто не порушуючи вимог статті 19 Конституції України.
Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:
24 лютого 2020 року позовна заява надійшла до суду.
26 лютого 2020 року ухвалою суду позовна заява залишалася без руху.
11 березня 2020 року позивач подав заяву на виконання ухвали про залишення без руху.
02 квітня 2020 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Цього ж дня зупинено провадження у справі.
23 квітня 2020 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.
08 лютого 2021 року ухвалою суду поновлено провадження у справі.
25 травня 2021 року ухвалою суду позовна заява залишена без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року про залишення позову без розгляду скасовано, справу направлено до Рівненського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
12 серпня 2021 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа була передана на розгляд судді Комшелюк Т.О.
18 серпня 2021 року ухвалою суду прийнято справу до провадження судді Комшелюк Т.О.
17 січня 2022 року ухвалою суду позовну заяву залишено без розгляду в частині вимог, що стосуються нарахування та виплати позивачу додаткової та державної пенсії, передбачених ст.ст. 50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 23 листопада 1998 року по 19 серпня 2019 року включно. Відтак, суд здійснює розгляд справи в частині позовних вимог, що стосуються нарахування та виплати позивачу державної та додаткової пенсії, передбачених ст.ст. 50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 20 серпня 2019 року.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Обставини справи, встановлені судом:
Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 01 березня 2002 року.
Позивач проживає в м. Сарни Сарненського району Рівненської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Згідно з довідкою Управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 16 квітня 2020 року № 383/04-02-16, позивач в період з 28.01.2002 по 30.06.2006 перебувала на обліку та отримувала пенсію по інвалідності ІІ групи в розмірі відшкодування фактичних збитків за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; в період з 01.07.2006 по 10.02.2011 перебувала на обліку та отримувала пенсію за віком потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС при повному стажі за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; в період з 11.02.2011 по 31.05.2011 перебувала на обліку та отримувала пенсію за віком при повному стажі за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; в період з 01.06.2011 по 05.07.2011 перебувала на обліку та отримувала пенсію по інвалідності ІІ групи в розмірі відшкодування фактичних збитків за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; в період з 06.07.2011 по 12.06.2017 року перебувала на обліку та отримувала пенсію за віком при повному стажі за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; в період з 13.06.2017 по 15.11.2017 перебувала на обліку та отримувала пенсію по інвалідності ІІ групи в розмірі відшкодування фактичних збитків за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; в період з 16.11.2017 по даний час перебуває на обліку та отримує пенсію за віком при повному стажі за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач зверталася до відповідача із заявою про нарахування та виплату їй державної та додаткової пенсії, передбачених статтями 50,54 Закону України “Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в розмірі, встановленому безпосередньо вказаними нормами права.
Листом від 24 січня 2020 року № Т-5568/07.1-59 відповідач відмовив позивачу у нарахуванні та виплаті державної та додаткової пенсії з мотивів аналогічних, зазначеним у відзиві на позовну заяву.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058), який набрав чинності 1 січня 2004 року.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1058 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058 передбачено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому, пунктом 13 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058 встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та цього Закону призначається одна пенсія за її вибором.
Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796) визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Статтею 49 Закону № 796 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно із ч.4 ст.54 Закону №796-XII (в редакції від 09.07.2007, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: 8 мінімальних пенсій за віком (для ІІ групи інвалідності).
Частиною 1 статті 50 Закону №796-XII передбачалося, що особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі: 75 процентів мінімальної пенсії за віком (для інвалідів II групи).
Відповідно до ст.63 Закону № 796-XII, фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Згідно з ч.1 ст.23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачене законом про Державний бюджет України.
01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (далі Закон №79-VIII), пунктом 63 якого розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнений пунктом 26, яким установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що вказані вище положення Закону №79-VIII не були визнані неконституційними.
Таким чином, суд констатує, що із набуттям чинності Закону №79-VIII, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру виплат передбачених, зокрема, ст.50, 54 Закону №796-XII.
Враховуючи викладене, суд вважає, що, виплата позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та державної пенсії, передбачених ст.ст.50, 54 Закону №796-XII у порядку та розмірах, встановлених Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 №1210 жодним чином не порушує законні права та інтереси позивача щодо належного соціального забезпечення.
Аналогічна правова позиція щодо визначення розмірів пенсійних виплат, передбачених відповідними статтями Закону №796-XII висловлена Верховним Судом в постановах від 21.02.2018 у справі № 619/2262/17, від 19.06.2018 у справі №344/14522/17 та від 06.11.2018 у справі №303/6762/16-а.
Суд зауважує, що після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 правозастосування ст.50, 54 Закону №796-XII жодним чином не змінилося. Зі змісту вказаного Рішення Конституційного Суду України слідує, що норми ст.50, 54 Закону №796-XII не були предметом розгляду відповідного конституційного подання.
Також, суд зауважує, що позивач в спірний період перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вказане не заперечується сторонами за змістом заяв по суті. А отже, позовні вимоги в частині нарахування та виплати позивачу державної пенсії, передбаченої ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі, безпосередньо визначеному даною нормою (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) є безпідставною.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання протиправною відмови відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу у період з 20 серпня 2019 року державної пенсії особі з інвалідністю ІІ групи, захворювання якого пов'язане з Чорнобильською катастрофою, в розмірі, визначеному статтею 54 Закону №796-XII, що дорівнює 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 50 Закону №796-XII, та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату таких державної та додаткової пенсії в розмірі, зазначеному вище задоволенню не підлягають, оскільки відповідач діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством України. Отже, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду справи довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
Натомість, доводи та аргументи позивача, якими він обґрунтовував позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому в задоволенні позовної заяви належить відмовити.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положень п.10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а доказів понесення сторонами інших витрат, пов'язаних з розглядом даної справи суду не надано.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 17 січня 2022 року
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Короленка, 7, код ЄДРПОУ 21084076).
Суддя Т.О. Комшелюк