30 грудня 2021 року м. Рівне №460/12727/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Головатчик А.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник Бондар Ю.М., відповідача: представник Охман Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
доДержавної служби України з безпеки на транспорті, Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки
про визнання протиправною та скасування постанови, -
09.09.2021 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, про визнання протиправною та скасування постанови Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №299043 від 03.08.2021 в розмірі 8500,00 грн.
Ухвалою від 13.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №460/12727/21; розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.10.2021.
В підготовчому засіданні 07.10.2021 оголошено перерву до 04.11.2021.
Ухвалою від 04.11.2021 закрито підготовче провадження у справі; розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 02.12.2021.
В судовому засіданні 02.12.2021 оголошено перерву до 23.12.2021, а потім до 30.12.2021.
В судовому засіданні 30.12.2021 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
За змістом позовної заяви, відповіді на відзив та пояснень представника позивача в судовому засіданні, вимоги ґрунтуються на тому, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №299043 від 03.08.2021 є протиправною та незаконною. Сторона позивача зауважувала, що за наслідками габаритно-вагового контролю транспортного засобу, до СПД ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 8500,00 гривень за порушення ч.4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз.14 ч.1 ст.60 даного Закону, тобто за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, що дає право на рух автодорогами України з перевищенням встановлених законодавством нормативно-вагових параметрів. Так, за вимогами ст.33 Закону України «Про автомобільні дороги», рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. І згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м, за довжиною 22, фактичну масу понад 40 т, навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 16 т, строєні 22 т, або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. В той же час, рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. За наведеного, перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі, в той час як перевезення подільного вантажу не допускається взагалі. Відповідачем у справі не заперечується та обставина, що позивач перевозив подільний вантаж, а тому перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху заборонено, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу. Резюмуючи викладене, сторона позивача вказувала, що заборона руху транспортних засобів з перевищенням вагових параметрів при перевезенні подільного вантажу унеможливлює отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а відтак відсутність у позивача такого дозволу при перевезенні ним щебенево-піщаної суміші з перевищенням габаритно-вагових параметрів не могла бути підставою для накладення на нього штрафу, передбаченого абз.16 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ. На підтвердження своєї позиції сторона позивача покликалася на постанову Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №814/1460/16. Також сторона позивача вказувала, що існують достатні підстави для розумного сумніву в достовірності результатів проведеного вагового контролю, зокрема через те, що під час зважування посадовими особами неправомірно використовувались засоби вимірювальної техніки - ваги для статичного зважування, які не підлягали використанню, оскільки зважування здійснювалося транспортного засобу у русі. Свої доводи підтвердила тим, що відповідачем водію позивача було надано свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки №34-00/1382 від 01.07.2020, де зазначено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ГОСТ 29329-92 «Весы для статического взвешивания. Общие технические требования». Також сторона позивача зауважувала на тому, що у відповідача відсутня інформація про погодження місця розташування пункту контролю, його відповідність технічним вимогам до пунктів зважування. Крім цього, сторона позивача вказувала на те, що всупереч чинним нормам, визначення загальної маси автомобіля та навантаження на строєні осі було здійснено шляхом сумування напівосьових навантажень та наступним сумуванням осьових навантажень на кожну з осей. Так, у довідках про результати здійснення габаритно-вагового контролю відповідач зазначив, що одна вісь є строєна, а у талонах зважування зафіксовано параметри зважування окремо по напівосям кожної з п'яти осей, тобто визначення загальної маси автомобіля та навантаження на строєні осі шляхом сумування напівосьових навантажень, а далі сумуванням осьових навантажень на кожну з осей є неправильним, оскільки при такій конструкції для визначення навантаження на строєні осі такі три осі, які утворюють строєну вісь, повинні зважуватись разом. Також сторона позивача зауважувала на наявність істотної похибки у визначенні навантаження, на яку вказує різниця в параметрах, отриманих внаслідок трьохразового зважування транспортного засобу. Так, після зупинки транспортного засобу посадовими особами його зважування проводилось тричі і тричі талони зважування фіксували різні показники, як загальної маси транспортного засобу, так і навантаження на його окремі осі, що позбавляє можливості достеменно встановити факт перевантаження автомобіля. Крім того, не було враховано, що перевозилася щебенево-піщана суміш, яка є подільним вантажем, і може переміщуватися по всім осям транспортного засобу під час руху. Відтак, проведення зважування у русі, шляхом поосьового заїзду тягача і причепа на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу, на переконання сторони позивача, не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж, в силу своїх властивостей, легко деформується під дією мінімальних сил. Звертала увагу сторона позивача і на те, що Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі. Додатково сторона позивача вказувала, що зважування транспортного засобу позивача здійснено з порушенням умов експлуатації вагів, позаяк повна маса транспортного засобу складала 39,900 т, у той час як діапазон зважування вагів становить 30,000 т, внаслідок чого отримані результати під час такого зважування не може бути визнано достовірними. Також сторона позивача зауважувала на процедурних порушеннях. Зокрема, покликаючись на пункт 16 Порядку №1567, зауважувала, що габаритно-ваговий контроль проводиться однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення до рейдової перевірки посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки та власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю, а також посадових осіб органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації. В той же час, зважування транспортного засобу (габаритно-ваговий контроль) здійснено на ваговому комплексі ТОВ «РІВНЕБУД-ЗАХІД», тобто юридичною особою яка не є органом державного контролю, а її працівники не є посадовими особами уповноваженими на здійснення такої перевірки (зважування). За сукупністю наведеного, сторона позивача просила визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №299043 від 03.08.2021.
Відповідно до відзиву на позов, заперечень на відповідь на відзив та пояснень представника в судовому засіданні, сторона відповідачів позов не визнала. На обґрунтування своїх заперечень вказувала, що під час перевірки транспортного засобу, що належить позивачу, було встановлено, що навантаження на строєну вісь з одиночними шинами становить 23,15 т при нормативно допустимих 22 т. Про вказані вище дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить талон про зважування №94 від 01.07.2021, час зважування 13:26 год. За результатами габаритно-вагового контролю було складено довідку №0051444 від 01.07.2021 та акт про перевищення транспортних засобом нормативних вагових параметрів №0050212 від 01.07.2021. Також інспекторами складено акт проведення перевірки №286907 від 01.07.2021, в якому зазначено, що перевезення вантажів здійснюється з перевищенням вагових обмежень без дозволу, що дає право на рух автомобільними дорогами, виданого уповноваженим органом. Водій транспортного засобу ОСОБА_2 ознайомився із складеними матеріалами, підписав акт проведення перевірки, хоча із зауваженнями. Та обставина, що транспортний засіб зважувався тричі пояснюється якраз тим, що водій категорично не погоджувався з його результатами. Разом з тим, усі три рази фіксувалися порушення вагових параметрів. При цьому, відповідачем був взятий до уваги талон зважування із найменшими показниками. Що стосується долученої до позову копії свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 01.07.2020 №34-00/1382, то сторона відповідача наполягала на тому, що сторона позивача вводить суд в оману, позаяк вказане свідоцтво жодним чином не стосується тих ваг, якими проводилося зважування транспортного засобу позивача і позивачу на пункті зважування не надавалось і не могло бути надане таке свідоцтво. Натомість габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача було здійснено Приладом автоматичним для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 034Т-AS2-PW, заводський номер 19-451, і на даний прилад видано свідоцтво про повірку від 16.06.2021 № П40М082049 21, згідно якого встановлено, що даний засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ ОІМL.R 134-1:2010 «Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі вимірювання навантаження на вісь. Загальні технічні вимоги та методи випробовування». Також, на даний прилад виданий Сертифікат відповідності та Декларацію про відповідність. Що стосується діапазону зважування даного приладу, який зазначений у свідоцтві про повірку, то ДП «Київоблстандартметрологія» - підприємство, яке проводило повірку зазначеного вагового комплексу та видавало свідоцтво, офіційно повідомило відповідача, що у свідоцтві про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки наведений діапазон зважування Мах-30000 кг стосується однієї осі, а не загальної маси транспортного засобу. Відносно участі у габаритно-ваговому контролі ТОВ «Рівнебуд-Захід», то сторона відповідача зауважувала на такому. Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування передбачений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» № 879 від 27.06.2007. Відповідно до пункту 3 цього Порядку габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. А згідно з пунктом 11.4 - робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в областях і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку. За даними, якими володіє Поліське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, ТОВ «Рівнебуд-Захід» є субпідрядником з надання послуг з експлуатаційного утримання та поточного дрібного ремонту автомобільних доріг загального користування в межах Рівненської області, зокрема, тієї ділянки дороги, де розміщений пересувний пункт габаритно-вагового контролю (137 км а/д Городище-Рівне-Старокостянтинів). Крім цього, сторона відповідача акцентувала увагу суду на тому, що Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром «Інститут Метрології», свідоцтво про атестацію № 02-84-08 на сьогоднішній день втратила чинність. На даний момент зважування транспортних засобів із сипучим/наливним вантажем здійснювалося згідно Порядку та умов експлуатації ваговимірювального обладнання, визначеного виробником цього обладнання та викладеним у технічній документації ваговимірювального обладнання та Порядку здійснення габаритно-вагового контролю. З огляду на усе наведене вище, сторона відповідача доводила, що оскаржувана постанова відповідає вимогам законодавства, оскільки прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України. Просила в позові відмовити повністю.
Заслухавши думку учасників справи, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result) ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 04.12.2018, номер запису: 26040000000007953; основний вид діяльності - 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт».
01.07.2021 контролюючими особами Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, відповідно до щотижневого графіку проведення рейдових перевірок у період з 28.06.2021 по 04.07.2021 (а.с.46) та направлення на перевірку №009209 від 25.06.2021 (а.с.45) на а/д Н-25 км 137 проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
В ході рейдової перевірки був зупинений транспортний засіб марки Renault номерний знак НОМЕР_1 з причіпом Mega номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який пред'явив посадовим особам Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки: посвідчення водія відповідної категорії серії НОМЕР_3 ; свідоцтва про реєстрацію ТЗ та товарно-транспортну накладну № КЛ-199685 від 01.07.2021 на вантаж: щебенево-піщана суміш 24,700 т (а.с.53-54).
У пересувному пункті габаритно-вагового контролю на ділянці дороги Н-25 «Городище-Рівне-Староконстантинів» км 137, 01.07.2021 було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу. Зважування проводилося тричі, про що Ваговим комплексом ТОВ «Рівнебуд-Захід» видано три талони зважування (а.с.15, 98-99) :
1) №78 о 12:37 год - навантаження на першу вісь 6600 кг, на другу - 8300 кг, на третю - 9250 кг, на четверту - 8000 кг, на п'яту - 8000 кг., загальна маса 40150 кг,
2) №94 о 13:26 год - навантаження на першу вісь 6700 кг, на другу - 10050 кг, на третю - 7650 кг, на четверту - 7800 кг, на п'яту - 7700 кг., загальна маса 39900 кг,
3) №108 о 13:59 год - навантаження на першу вісь 6750 кг, на другу - 9950 кг, на третю - 7700 кг, на четверту - 7900 кг, на п'яту - 7800 кг., загальна маса 40100 кг.
На підставі талону про зважування №94 посадова особа Укртрансбезпеки ОСОБА_3 та оператор вагового комплексу ТОВ «Рівнебуд-Захід» ОСОБА_4 склали Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (а.с.16), де зафіксовано, що за типом транспортний засіб Renault номерний знак НОМЕР_1 з причіпом Mega номерний знак НОМЕР_2 має першу, другу та третю - строєну вісь; навантаження на першу вісь склало 6,7 т. на другу - 10,5 т. на третю - 23,15 т (7,65 + 7,8+ 7,7), а загальна маса - 39,9 т.
Актом №0050212 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 01.07.2021, складеним посадовою особою Укртрансбезпеки Давидюк Р.П. та підписаним водієм транспортного засобу ОСОБА_2 , підтверджено, що навантаження на строєну вісь складає 23,15 т, при нормативно допустимому - 22 т (а.с.17).
На перевищення вагового параметру на 1,15 т (тобто на 5,2%) розрахунком №50212 від 012.07.2021 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування ОСОБА_1 нараховано плату за проїзд в сумі 45,20 євро (а.с.18).
Також за результатами перевірки було складено Акт №286907 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 01.07.2021 (а.с.96). В акті зафіксовано, що під час перевірки встановлено порушення п.22.5 ПДР України, а саме перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень на строєну вісь 23,15 т, при допустимих 22,0 т без відповідного дозволу, порушено вимоги ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт». В графі пояснення водія про причини порушень вказано: «Не згідний з працівником ОСОБА_5 . На вагу документи мені не надали. Ваги працюють з похибками. Три рази показували різну вагу».
Копія вказаного акту разом з повідомленням про розгляд справи 03.08.2021 о 11:00 год. у приміщенні Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, були направлені ОСОБА_1 23.07.2021 і отримані ним 24.07.2021 (а.а.50-52).
Справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт була розглянута начальником Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 03.08.2021 за участі перевізника (його представника), що визнається усіма учасниками справи.
За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт начальником Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 03.08.2021 винесено постанову про застосування адміністративного-господарського штрафу №299043, якою до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у сумі 8500 грн. на підставі абзацу 14 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с.14).
Вказана постанова була оскаржена ФОП ОСОБА_1 до суду і є предметом позову у даній адміністративній справі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами (надалі - Порядок №1567). Вказаний порядок з наступними змінами і доповненнями діє по сьогоднішній день.
Пунктом 15 Порядку №1567 встановлений виключний перелік питань, що з'ясовується під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено: перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Згідно з пунктом 16 Порядку №1567, під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю. При цьому, рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. А габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.
Відповідно до пункту 20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Згідно з пунктами 21, 22 Порядку №1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом).
Разом з тим, відповідно до пункту 6 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №422 від 20.05.2013, у разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 (акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів) і 3 (акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів) до цього Порядку та повідомляють відповідний підрозділ МВС про такі порушення.
Відповідно до частини другої статті 29 Закону України «Про дорожній рух» №3353-ХІІ від 30.06.1993, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За правилами статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» №2862-IV від 08.09.2005, рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до пункту 4 Правил №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Порядок перевезення вантажу регулюється розділом 22 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001.
Згідно з пунктом 22.1. цього розділу, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
А згідно з пунктом 22.5. цього розділу, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
При цьому, рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Системне тлумачення наведених норм дійсно свідчить на користь того, що перевезення неподільного вантажу з перевищенням вагових параметрів допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі, в той час як перевезення подільного вантажу з перевищенням вагових параметрів не допускається взагалі.
З даними нормами кореспондує абзац чотирнадцятий частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001, в силу вимог якого до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.
Правова конструкція цієї норми передбачає штраф при перевищенні вагових параметрів, як для подільних так і для неподільних вантажів, з тією лише особливістю, що додатковою передумовою для застосування штрафу за перевезення неподільних вантажів є відсутність дозволу на таке перевезення.
Як встановлено судом 01.07.2021 позивачем перевозилась щебенево-піщана суміш, тобто сипучий вантаж, який, відповідно, є подільним вантажем.
Перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху заборонено, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу.
Разом з тим, факт перевищення відповідних вагових параметрів, а саме навантаження на строєну вісь більше нормативно допустимого на 5%, доведений матеріалами справи.
Таким чином, постанова Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування до ФОП ОСОБА_1 на підставі абзацу чотирнадцятого частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 адміністративно-господарського штрафу №299043 від 03.08.2021 в розмірі 8500,00 грн., є законною і обґрунтованою.
Покликання сторони позивача на постанову Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №814/1460/16 є недоречними з огляду на таке.
Предметом позову у справі №814/1460/16 були постанови Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області від 23 червня 2016 року та від 07 липня 2016 року про застосування адміністративно-господарських штрафів, які були накладені за рух автомобільними дорогами з перевищенням вагових параметрів без відповідних дозволів.
При цьому, саме судом першої інстанції в даній справі було встановлено, що позивачем перевозився подільний вантаж - кукурудза, і зауважено, що чинним законодавством взагалі забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами (пункт 22.5 Правил дорожнього руху), тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів. З огляду на такі висновки, суд першої інстанції задовольнив позов в цій частині, а постанови від 23 червня 2016 року та від 07 липня 2016 року скасував.
В той же час, Верховний Суд рішення судів обох інстанцій в цій справі скасував з направленням справи у відповідній частині на новий судовий розгляд. При цьому, жодних правових висновків щодо неможливості застосування норми статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-ІІІ від 05.04.2001 до перевезення подільних (сипучих) вантажів Верховний Суд не робив.
Більше того, на час розгляду Верховним Судом даної справи, як і на час винесення оспорюваних в цій справі постанов, діяла зовсім інша редакція статті 60 Закону, і оспорювані в цій справі постанови були винесені на підставі абзацу третього частини першої цієї статті, який передбачав відповідальність за надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону.
В той же час, статтю 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-ІІІ від 05.04.2001 було доповнено абзацами чотирнадцятим - шістнадцятим Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» №54-IX від 11.09.2019.
В редакції ж Закону №54-IX, абзац чотирнадцятий частини першої статті 60 передбачав відповідальність за «перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу».
Та обставина, що відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними взагалі забороняється, з огляду на що дозвіл на рух такого вантажу взагалі не може бути виданий, не свідчить на користь того, що перевізник подільного вантажу не міг бути притягнутий до відповідальності на підставі абзацу чотирнадцятого частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ в редакції Закону №54-IX. Навпаки відсутність можливості отримання такого дозволу при перевезенні подільного вантажу з перевищенням вагових параметрів лише додатково підтверджувала факт відсутності такого дозволу, натомість позбавляла навіть необхідності перевіряти наявність дозволу, позаяк він апріорі не міг бути виданий.
Крім того, 03.06.2021 було ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» №1534-IX, яким внесено зміни в тому числі і до абзацу чотирнадцятого частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» і в редакції цього Закону, відповідальність встановлена за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.
Таким чином, законодавцем наразі чітко врегульовано питання відповідальності перевізників за перевезення як подільних, так і неподільних вантажів з перевищенням вагових параметрів.
Стосовно аргументів позивача щодо зважувального обладнання, яке було задіяне у габаритно-ваговому контролі транспортного засобу позивача, то матеріали справи свідчать, що зважування транспортного засобу здійснювалось Приладом автоматичним для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 03Т-АS2-PW заводський номер 19-451. На даний прилад видано свідоцтво про повірку 16.06.2021 №П 40 М 082049 21, згідно якого встановлено, що даний засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ ОІМL.R 134-1:2010 «Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі вимірювання навантаження на вісь. Загальні технічні вимоги та методи випробовування» (а.с.58). Також, на даний прилад виданий Сертифікат відповідності від 14.06.2021 та Декларацію про відповідність (а.с.55-57).
Також на спростування доводів сторони позивача про те, що у Свідоцтві про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки зазначений діапазон зважування мах=30000 кг, міn=500 кг, стороною відповідача до матеріалів справи долучений лист- відповідь ДП «Київоблстандартметрологія» - підприємства, яке проводило повірку зазначеного вагового комплексу та видавало свідоцтво про повірку, яким підтверджено, що у свідоцтві про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки наведений діапазон зважування Мах-30000 кг стосується однієї осі, а не загальної маси транспортного засобу (а.с.87-88).
Наведені ж у позовній заяві аргументи позивача з долученою до позову копією свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки №34-00/1382 від 01.07.2020, де зазначено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ГОСТ 29329-92 «Весы для статического взвешивания. Общие технические требования», як такою, що була надана водієві під час габаритно-вагового контролю (а.с.19) не знайшли жодного підтвердження в ході судового розгляду. Більше того, отримання копії такого свідоцтва про повірку водієм прямо суперечить змісту акту №286907 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 01.07.2021, де водій власноручно зазначив: «На вагу документи мені не надали»(а.с.97).
За наведених обставин суд дійшов висновку, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача, здійснювався технічним засобом, що пройшов повірку, має відповідне свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, у зв'язку із чим є придатним до застосування.
Доводи сторони позивача про те, що хибність показників засобу вимірювальної техніки підтверджується тією обставиною, що транспортний засіб зважувався три рази і три рази ваги показували різну вагу, суд відхиляє.
Так, відповідно до пунктів 23 та 24 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007, власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб: після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю.
Як встановлено судом, 01.07.2021 автомобілем позивача перевозився сипучий вантаж, а саме щебенево-піщана суміш. Відповідно, водій транспортного засобу мав можливість здійснити часткове переміщення вантажу на напівпричепі, і таким чином перерозподілити навантаження на осі, або ж в інший спосіб відкоригувати показники маси вантажу.
В будь якому випадку, усі три талони зважування мали коректні показники і фіксували порушення вагових параметрів навантаження на строєну вісь.
Оцінюючи аргумент позивача про те, що ним здійснювалось перевезення сипучого вантажу, а зважування транспортного засобу відбувалось в русі, суд враховує, що зважування транспортного засобу відбувалось у русі шляхом заїзду на вагові платформи. Показники при проїзді кожного колеса осі через платформу зчитуються і формують результат навантаження на вісь та загальну повну масу транспортного засобу. Даними чека зважування визначено навантаження на кожне колесо (вказано вісь, ліве/праве), кожну вісь транспортного засобу та його загальну масу. Суд зазначає, що норми Порядку №879 не визначають особливостей здійснення габаритно-вагового контролю в залежності від виду вантажу (сипучих вантажів, рідин тощо), а застосована методологія визначення навантаження на кожну вісь, з подальшим визначенням показника навантаження на строєну вісь, як суми навантаження на третю, четверту та п'яту вісь, відповідає усім арифметичним вимогам.
Доводи ж позивача про те, що визначення навантаження на строєні осі шляхом сумування напівосьових навантажень, а далі сумуванням осьових навантажень на кожну з осей є неправильним, оскільки при такій конструкції для визначення навантаження на строєні осі такі три осі, які утворюють строєну вісь, повинні зважуватись разом, не ґрунтуються на жодній методології зважування.
Стосовно того, що позивачем перевозилася щебенево-піщана суміш, яка є подільним вантажем, і може переміщуватися по всім осям транспортного засобу під час руху, а відтак проведення зважування у русі, шляхом поосьового заїзду тягача і причепа на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу, не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж, в силу своїх властивостей, легко деформується під дією мінімальних сил, суд зауважує на тому, що здійснюючи перевезення сипучого вантажу, саме перевізник повинен врахувати, що під час руху по дорозі можливе пересипання вантажу та зміна ваги по осям, а відтак саме він має здійснити таке розміщення вантажу, щоб не допустити його надмірного пересипання (завантажити менше суміші, або зафіксувати її розприділення на напівпричепі).
Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.2014 «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» саме на водія та перевізника покладено ряд обов'язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані.
Також суд відхиляє як надумані доводи сторони позивача про те, що Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі, позаяк вказана Методика втратила чинність і взагалі не застосовувалась при зважуванні транспортного засобу позивача.
Натомість зважування транспортного засобу позивача здійснювалося згідно Порядку та умов експлуатації ваговимірювального обладнання, визначеного виробником цього обладнання та викладеним у технічній документації ваговимірювального обладнання та Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.
Відтак, усі доводи позивача про наявність сумніву в правильності проведеного зважування не відповідають обставинам справи та спростовуються доказами, долученими відповідачем до матеріалів справи.
Стосовно того факту, що зважування транспортного засобу (габаритно-ваговий контроль) здійснено на ваговому комплексі ТОВ «РІВНЕБУД-ЗАХІД», тобто юридичної особи, яка не є органом державного контролю, а її працівники не є посадовими особами уповноваженими на здійснення такої перевірки, суд зауважує на такому.
Як вже зазначалося судом, згідно з пунктом 16 Порядку №1567, габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.
Графік роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю на липень 2021 року, а саме на ділянці дороги Н-25 «Городище-Рівне-Старокостянтинів» км.137 праворуч, затверджений заступником начальника Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, начальником УПП у Рівненській області ДПП, начальником Служби автомобільних доріг у Рівненській області та директором департаменту ТОВ «Спец комплект постач» (а.с.47-49).
При цьому додатково наданими стороною відповідача копіями документів підтверджено, що саме на ТОВ «Спец комплект постач» покладено обов'язок по експлуатаційному утриманню відповідної ділянки автомобільної дороги, в тому числі по наданню послуг, згідно з вимогами діючих нормативних актів, зокрема «Технічних правил ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України», «Класифікації робіт з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування" СОУ 42.1-37641918-105:2013; «Єдиних правил зимового утримання автомобільних доріг» П-Г.1-218-118:2005. В свою чергу ТОВ «Спец комплект постач» вказані функції по договору субпідряду передало ТОВ «Рівнебуд-Захід». Стандарт організації України 42.1-37641918-105:2013 «Класифікація робіт з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування» затверджений наказом Державного агентства автомобільних доріг України №162 від 20.05.2013 і до переліку робіт з експлуатаційного утримання, які повинні виконуватись на автомобільних дорогах загального користування та штучних спорудах на них, відносить організацію та проведення вагового та габаритного контролю та утримання відповідних пунктів (а.с.100-127, 129-131).
Таким чином зважування транспортного засобу позивача на ваговому комплексі ТОВ «РІВНЕБУД-ЗАХІД» здійснено в законодавчо встановлених рамках. При цьому, оператор вагового комплексу ОСОБА_6 має сертифікат навчання і стажування по зважуванню автомобілів на пересувному ваговому комплексі (а.с.128).
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що сторона відповідачів, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №299043 від 03.08.2021, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавчими актами України, а відтак вказана постанова відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості та розсудливості, і підстави для її скасування відсутні.
З огляду на викладене, в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 слід відмовити повністю.
Підстави для застосуванні положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 в позові до Державної служби України з безпеки на транспорті, Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №299043 від 03.08.2021, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14,м. Київ,01135, ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845) Відповідач - Поліське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (вул. Небесної Сотні, 34,м. Рівне,33013, ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845)
Повний текст рішення складений 10 січня 2022 року
Суддя Н.В. Друзенко