21 січня 2022 року м.Київ № 320/14271/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), у якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 23 вересня 2021 року у виконавчому провадженні №64615174.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на виконання рішення суду по справі №320/2464/19 позивач здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90 % від сум грошового забезпечення згідно зі ст. 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», починаючи з 01.01.2018 з врахуванням проведених раніше виплат. Доплата до пенсії за період з 01.01.2018 по 16.10.2019 складала 43357,51 грн. Проте, забезпечити виплату ОСОБА_1 вказаної суми заборгованості вчасно було неможливо через те, що така виплата здійснюється у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду», якою затверджено порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Даний порядок передбачає, що механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету, за окремою бюджетною програмою. Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника. У свою чергу, виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України у межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику. На цій підставі сума доплати за період з 01.01.2018 по 16.10.2019 у розмірі 43357,51 була виплачена ОСОБА_1 у червні 2021 року у порядку, визначеному Постановою №649. Отже, на думку позивача, накладення штрафу за невиконання судового рішення Головним управлінням є безпідставним.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідач не скористався наданим йому правом подачі відзиву на позовну заяву, копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з додатками до неї, отримав 17.12.2021 засобами електронного зв'язку, що підтверджується звітом про доставку електронного документа від 17.12.2021.
У судове засідання, призначене на 23.12.2021, учасники справи не з'явилися, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, з заявами чи клопотаннями не зверталися.
На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
05.01.22, на виконання вимог ухвали суду від 16.12.2021, від відповідача надійшли матеріали виконавчого провадження №64615174.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
На виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження №64615174 з виконання виконавчого листа №320/2464/19, виданого 02.03.2020 Київським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90% від сум грошового забезпечення згідно зі ст. 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», починаючи з 01.01.2018 з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою.
15.09.2021 відповідач направив Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області вимогу про надання документів, які підтверджують повне фактичне виконання вимог виконавчого документа, яка була отримана позивачем 01.10.2021 згідно відбитку вхідного штемпеля.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Нікітіної М.О. від 23.09.2021 на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області накладено штраф на користь держави у розмірі 5100 грн за невиконання вказаної вимоги державного виконавця.
12.10.2021 відповідач повторно направив Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області вимогу про надання документів, які підтверджують повне фактичне виконання вимог виконавчого документа, та одночасно постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Нікітіною М.О. від 12.10.2021 на відповідача накладено повторно штраф у розмірі 10200 грн. на користь держави за невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений виконавцем строк.
У відповідь на вимогу відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 07.10.2021 №1000-0902-8/101394 повідомило відділ примусового виконання рішень про те, що на виконання зазначеного рішення суду Головне управління здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 , у порядку, визначеному судовим рішенням, за період з 01 січня 2018 року по 16 жовтня 2019 року. Розмір пенсії після проведеного перерахунку становить 11 522, 08 грн. Сума доплати по перерахунку за період з 01 січня 2018 року по 16 жовтня 2019 року становить 43 357, 51 грн, яка виплачена ОСОБА_1 у порядку, визначеному Постановою № 649, у червні 2021 року. На підтвердження цього, позивач додав до своєї заяви витяг з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою №54029 від 30.10.2019 з відміткою про виплату суми коштів у розмірі 43357,51 грн.
Однак, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, 28.10.2021 Головний державний виконавець Нікітіна М. скерувала до начальника Фастівського відділу поліції ГУНП в м.Фастів Київської області повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого с.1 ст. 382 КК України, та постановою від 29.10.2021 закінчила виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №320/2464/19, виданого 03.03.2020 на підставі п.11 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконати вимоги виконавчого документа без участі боржника не можливо.
Не погоджуючись з постановою державного виконавця від 23.09.2021 про накладення штрафу у розмірі 5100, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області оскаржило її до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону, зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Так, суд вважає за необхідне зазначити, що 01.01.2013 набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VІ (далі - Закон № 4901-VІ), яким затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 4901-VІ держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Частиною першою статті 7 Закону № 4901-VI визначено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Тобто, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України є державним органом у розумінні статті 2 Закону № 4901-VI, то рішення має виконуватись відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» з особливостями, визначеними Законом № 4901-VI.
Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4901-VI визначено, що заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника.
Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що виплата нарахованих (перерахованих) соціальних виплат за рішеннями суду здійснюється, зокрема, коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Черговість виконання судових рішень визначається датою їх надходження.
Відповідно до частин першої, другої статті 23 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 30 Бюджетного кодексу України видатки та кредитування Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, пов'язані з реалізацією програм та заходів згідно із статтею 87 цього Кодексу.
Так, пунктом 9 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України передбачено, що до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема: а) виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їхніх сімей, пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, іншим особам, визначеним законом.
Стаття 116 Бюджетного кодексу України визначає порушенням бюджетного законодавства порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме: взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України; здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України (пункт 20 частини першої).
Враховуючи аналіз зазначених вище правових норм Бюджетного кодексу України, суд дійшов висновку, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
У спірному випадку причиною своєчасного невиконання судового рішення у справі №320/2464/19 слугували обставини відсутності відповідного фінансового забезпечення щодо погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. У свою чергу, позивач, як боржник у виконавчому провадженні, вжив всі дії та конкретні заходи, спрямовані на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №320/2464/19, що підтверджується матеріалами справи.
Крім того, з витягу з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою вбачається, що ОСОБА_1 здійснено виплату суми заборгованості по пенсійним виплатам на виконання вищевказаного рішення суду за період з 01.01.2018 по 16.10.2019 у загальному розмірі 43257,51 грн. та здійснено поточний перерахунок пенсії згідно з перерахунком пенсії по пенсійній справі №ФК75070 ОСОБА_1 .
Тобто, станом на час винесення спірної постанови, виконавчий лист у справі №320/2464/19, виданий 02.03.2020, був виконаний позивачем у повному обсязі.
З огляду на викладене, судом враховується, як було зазначено вище, те, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. При цьому визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме невиконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Даний висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, висловленою в постановах від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а, від 10.09.2019 у справі № 0840/3476/18, від 19.08.2020 у справі № 140/784/19, від 20.05.2021 у справі № 420/5465/18.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень про накладення штрафу від 23.09.2021 у виконавчому провадженні № 64615174.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню повністю.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ - 43315602) про накладення штрафу від 23 вересня 2021 року у виконавчому провадженні №64615174.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.