26 січня 2022 року м.Київ № 320/14150/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління пенсійного фонду України у Київській області з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), у якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 30 вересня 2021 року у ВП № 63121585.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ним було виконане рішення суду по справі №810/1175/18 шляхом здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Міністерства оборони України №2/5/2864 від 24.12.2019 про розмір грошового забезпечення та довідки про суми грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги у разі звільнення за період з 01.01.2016 по 11.08.2017 №305/657 від 21.11.2019 за 24 місяця перед звільненням ОСОБА_1 . Отже, на думку позивача, накладення штрафу за невиконання судового рішення Головним управлінням є безпідставним.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідач не скористався наданим йому правом подачі відзиву на позовну заяву, копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з додатками до неї, отримав 17.12.2021 засобами електронного зв'язку, що підтверджується звітом про доставку електронного документа від 17.12.2021.
У судове засідання, призначене на 23.12.2021, учасники справи не з'явилися, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, з заявами чи клопотаннями не зверталися.
На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
05.01.2022, на виконання вимог ухвали суду від 16.12.2021, від відповідача надійшли матеріали виконавчого провадження №63121585.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 позов ОСОБА_1 задоволено та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області після отримання довідки з ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення позивача згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №355 "Про збільшення розміру пенсій, призначених відповідно до Закону України " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги та вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 12 серпня 2017 року.
Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2019 року по справі №810/1175/18 у цій частині скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року. У скасованій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволені позову. У зв'язку із цим, виключено з абзаців другого - четвертого резолютивної частини рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року словосполучення «матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань», «грошової допомоги на оздоровлення», «одноразової грошової допомоги при звільненні».
На виконання рішення суду, 22.09.2020 позивачеві був виданий виконавчий лист про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області після отримання довідки з ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №355 «Про збільшення розміру пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з урахуванням індексації, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, починаючи з дати звільнення, а саме - 12 серпня 2017 року.
На підставі даного виконавчого листа, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Гречук О.Я. від 30.09.2020 відкрито виконавче провадження №63121585 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області після отримання довідки з Київського обласного військового комісаріату про розмір грошового забезпечення позивача згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №355 "Про збільшення розміру пенсій, призначених відповідно до Закону України " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги та вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні на підставі довідки Київського обласного військового комісаріату, починаючи з 12 серпня 2017 року.
З матеріалів виконавчого провадження, наданого відповідачем, вбачається, що 15.09.2021 відповідач направив Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області вимогу про надання документів, які підтверджують повне фактичне виконання вимог виконавчого документа.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Нікітіної М.О. від 30.09.2021 на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області накладено штраф на користь держави у розмірі 5100 грн за невиконання вказаної вимоги державного виконавця.
20.10.2021, відповідач, повторно, направив Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області вимогу про надання документів, які підтверджують повне фактичне виконання вимог виконавчого документа, та одночасно постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Нікітіною М.О. від 20.10.2021 на відповідача накладено повторно штраф у розмірі 10200 грн. на користь держави за невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений виконавцем строк.
Однак, як убачається з матеріалів виконавчого провадження, позивач неодноразово повідомляв відповідача про те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2019 року по справі № 810/1175/18 в цій частині скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року. У скасованій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволені позову. У зв'язку із цим, виключено з абзаців другого - четвертого резолютивної частини рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року словосполучення «матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань», «грошової допомоги на оздоровлення», «одноразової грошової допомоги при звільненні». Відповідно до довідки Міністерства оборони України № 2/5/2864 від 24 грудня 2019 року та довідки про суми грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги у разі звільнення за період з 01 січня 2016 року по 11 серпня 2017 року №305/657 від 21.11.2019 за 24 місяці перед звільненням ОСОБА_1 , виданих на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року нарахування індексації не зазначено. Таким чином, зазначене рішення суду виконане у межах покладених зобов'язань, в установленому чинним законом порядку.
Не погоджуючись з постановою державного виконавця від 30.09.2021 про накладення штрафу у розмірі 5100, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області оскаржило її до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною першою статті 255 КАС України визначено, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п'ята);
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З вищевикладеного слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин, а в разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
При цьому, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Отже, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Аналізуючи наведені положення законодавства у контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Поважними, у розумінні наведених норм Закону, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Так, суд вважає за необхідне зазначити, що 01.01.2013 набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VІ (далі - Закон № 4901-VІ), яким затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 4901-VІ держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Частиною першою статті 7 Закону № 4901-VI визначено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Тобто, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України є державним органом у розумінні статті 2 Закону № 4901-VI, то рішення має виконуватись відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» з особливостями, визначеними Законом № 4901-VI.
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебувало виконавче провадження щодо виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 у справі №810/1175/18 щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області після отримання довідки з Київського обласного військового комісаріату про розмір грошового забезпечення позивача згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №355 "Про збільшення розміру пенсій, призначених відповідно до Закону України " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги та вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні на підставі довідки Київського обласного військового комісаріату, починаючи з 12 серпня 2017 року.
При цьому державним виконавцем помилково не враховано, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2019 виключено з абзаців другого - четвертого резолютивної частини рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року словосполучення «матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань», «грошової допомоги на оздоровлення», «одноразової грошової допомоги при звільненні», та відсутність зазначених видів грошового забезпечення у виданому виконавчому листі.
Водночас, згідно з довідки Міністерства оборони України № 2/5/2864 від 24 грудня 2019 року про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії та довідки про суми грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги у разі звільнення за період з 01 січня 2016 року по 11.08.2017 №305/657 від 21.11.2019 за 24 місяці перед звільненням ОСОБА_1 , які були надані позивачем відділу державної виконавчої служби на підтвердження виконання ним рішення суду, нарахування індексації не зазначено.
Відтак, державним виконавцем не узято до уваги неодноразові пояснення боржника щодо виконання ним рішення суду, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2019 та на підставі складових грошового забезпечення, зазначених у вищевказаних довідках.
Тобто, станом на час винесення спірної постанови, виконавчий лист у справі №810/1175/18, виданий 22.09.2020, був виконаний боржником у повному обсязі.
З огляду на викладене, судом враховується те, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. При цьому визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме невиконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Даний висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, висловленою в постановах від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а, від 10.09.2019 у справі № 0840/3476/18, від 19.08.2020 у справі № 140/784/19, від 20.05.2021 у справі № 420/5465/18.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що спірна постанова Відділу примусового виконання рішень про накладення штрафу від 23.09.2021 у виконавчому провадженні № 64615174 винесена необґрунтовано та безпідставно, без урахування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2019 та виконавчого листа №810/1175/18, виданого 22.09.2020, дослідження усіх обставин виконання рішення суду, а тому вказану постанову слід визнати протиправною та скасувати.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню повністю.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 30 вересня 2021 року у виконавчому провадженні № 63121585.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.