20 січня 2022 року справа №320/2341/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Коздровської К.Д., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Броварського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач-2), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Броварського об'єднаного міського військового комісаріату щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2017 по 26.08.2018;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , на фінансовому забезпеченні якого знаходиться Броварський об'єднаний міський військовий комісаріат, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 01.08.2017 по 26.08.2018 в розмірі 23937,90 грн. на картковий рахунок НОМЕР_1 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 відкрито провадження в адміністративній справі №320/2341/21 та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, витребувано докази від відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він проходив військову службу у Броварському об'єднаному міському військовому комісаріаті Київської області на посаді офіцера мобілізаційного відділення, призначений наказом Міністра оборони України (по особовому складу) 31.07.2017 №516. Наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_4 " Збройних Сил України (по особовому складу) від 15.08.2018 №171 був увільнений від займаної посади офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 та призначений на посаду офіцера 65 ПУСЗ та ІС. Наказом військового комісара Броварського об'єднаного міського військового комісаріату Київської області (по стройовій частині) від 23.08.2018 №132-сч позивач був виключений зі списків особового складу та направлений для подальшого проходження служби до 65 ПУСЗ та ІС з 26.08.2018.
Позивач зазначає, що під час ознайомлення зі своїм грошовим атестатом, виданим ІНФОРМАЦІЯ_6 , на фінансовому забезпеченні якого знаходиться Броварський об'єднаний міський військовий комісаріат Київської області, він встановив, що у період з 01.08.2017 по 26.08.2018 йому не була виплачена індексація грошового забезпечення.
Позивач вважає, що дії Броварського об'єднаного міського військового комісаріату Київської області, який знаходиться на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення є незаконними та такими, що порушують його права.
Відповідач-2 Броварський об'єднаний міський військовий комісаріат Київської області у відзиві на позовну заяву повідомив про те, що витребувані судом документи знаходяться в особовій справі ОСОБА_1 , яка направлена в ІНФОРМАЦІЯ_7 для нарахування пенсії по інвалідності, у зв'язку з чим просив витребувати необхідні документи, які знаходяться в особовій справі ОСОБА_1 у Київського ОТЦК СП.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 здійснено заміну відповідачів: ІНФОРМАЦІЯ_3 на правонаступника - Київський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, а Броварський об'єднаний міський військовий комісаріат на його правонаступника - Броварський об'єднаний міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є громадянином України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Броварським МВ ГУ МВС України в Київській області 11.01.2008 (а.с.5-6).
Позивач проходив військову службу в Збройних Силах України з 31.07.2017 по 26.08.2018, зокрема у Броварському об'єднаному міському військовому комісаріаті Київської області на посаді офіцера мобілізаційного відділення, що не заперечується сторонами.
Наказом Міністра оборони України від 31.07.2017 №516 (по особовому складу) відповідно до статей 20 та 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з молодшим лейтенантом запасу ОСОБА_1 офіцером мобілізаційного відділення Броварського об'єднаного міського військового комісаріату оперативного командування "Північ" Сухопутних Військ Збройних Сил України" укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на один рік (а.с.4).
Наказом Командувача Військ Оперативного Командування "Північ" від 15.08.2018 №171 (по особовому складу) відповідно до пункту 82 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Сил України молодшого лейтенанта запасу ОСОБА_1 офіцера мобілізаційного відділення Броварського об'єднаного міського військового комісаріату оперативного командування "Північ" Сухопутних Військ Збройних Сил України" увільнено від займаної посади і призначено до цього ж самого оперативного командування офіцером 65 пункту управління системою зв'язку та інформаційних систем (а.с.9).
Наказом військового комісара Броварського об'єднаного міського військового комісаріату від 23.08.2018 №132-сч позивача з 26.08.2018 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.10).
У позовній заяві позивач зазначає, що під час ознайомлення зі своїм грошовим атестатом він встановив, що у період з 01.08.2017 по 26.08.2018 позивачу не була виплачена індексація грошового забезпечення.
Незгода позивача із протиправними діями відповідачів щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби, а саме у період з 01.08.2017 по 26.08.2018, обумовила звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 статті 2 Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу” військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
У свою чергу, спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 20ІІ-XII (далі - Закон № 20ІІ-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Частиною 1 статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно з ч.2 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч.3 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з ч.4 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
При цьому, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України “Про індексацію грошових доходів населення” від - 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році - 103 відсотка).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до п. 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом п. 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. При цьому, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Відповідно до п. 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів” пункт 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, доповнений абзацом такого змісту: “Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік”.
Вказана норма застосовується із 01 грудня 2015 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року №141 “Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення” внесено зміни у вищевказаний пункт 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та викладено його в новій редакції.
Зокрема, з урахуванням змін, які були внесені до п.6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, постановою КМУ від 28.02.2018 №141, та набрали чинності 15.03.2018, передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів з доходу їх платника.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
При цьому, нормами Закону № 1282-ХІІ та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем у спірних правовідносинах було допущено протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2017 по 26.08.2018.
При цьому, суд враховує, що статтею 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 №2017-III (зі змінами та доповненнями) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України” від 08 листопада 2005 року зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17.
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Суд також враховує і рішення Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 №9-рп/2013, в якому зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.
У свою чергу, згідно з загальними засадами права, дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Докази, які б підтверджували нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2017 по 26.08.2018 в матеріалах справи відсутні, що також не заперечується відповідачем-2.
Окрім того, суд враховує, що пунктом 6 наказу Міністра оборони України від 27 січня 2016 року №44 “Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році” передбачено виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовців здійснювати відповідно до вимог законодавства України.
Згідно з пунктом 10 наказу Міністра оборони України від 09 лютого 2017 року №88 “Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2017 рік” визначено нарахування і виплату індексації здійснювати відповідно до вимог законодавства України.
Таким чином, з огляду на встановлену під час розгляду справи протиправну бездіяльність відповідача - Броварського об'єднаного міського військового комісаріату, правонаступником якого є Броварський об'єднаний міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, з метою належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання вказаного суб'єкта владних повноважень нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу, за час проходження ним військової служби у Броварському об'єднаному міському військовому комісаріаті, за період з 01.08.2017 по 26.08.2018.
Суд також приймає до уваги правову позицію, висловлену Верховним Судом в аналогічній справі у постанові від 05.02.2020 у справі №825/565/17, відповідно до якої реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
Практика Європейського суду з прав людини підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі “Hasan and Chaush v. Bulgaria” №. 30985/96).
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Відповідно до ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №826/4418/14 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Приймаючи до уваги, що законних підстав для позбавлення позивача права на отримання індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби відповідачем-2 - Броварським об'єднаним міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки не доведено, суд вважає наявними підстави для зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача, а саме Броварського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, вчинити певні дії, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Обираючи зазначений спосіб захисту, суд виходить із змісту порушеного права позивача - права на нарахування та виплату індексації його грошового забезпечення. При цьому, розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача Броварського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача - Броварський об'єднаний міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення. Вирішення питання щодо суми стягнення у межах переданого на вирішення суду спору є передчасним.
Враховуючи те, що позивач проходив службу в Броварському об'єднаному міському військовому комісаріаті, який виплачував позивачу грошове забезпечення, позовні вимоги до відповідача - Київського обласного військового комісаріату не підлягають задоволенню.
Той факт, що Броварський об'єднаний міський військовий комісаріат Київської області (Броварський об'єднаний міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки) знаходиться на фінансовому забезпеченні Київського обласного військового комісаріату (Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки), не є підставою вважати Київський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки належним відповідачем у справі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його заперечення, і не довів правомірності своїх дій згідно з вимогами з ч. 2 статті 2 КАС України.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, останній не підлягає стягненню з відповідача відповідно до вимог статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Броварського об'єднаного міського військового комісаріату щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби у період з 01.08.2017 по 26.08.2018.
3. Зобов'язати Броварський об'єднаний міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 09868771, адреса місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Героїв Небесної Сотні, 1) нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) за період проходження військової служби з 01.08.2017 по 26.08.2018 на картковий рахунок НОМЕР_1 .
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення суду складено 20.01.2022.
Суддя Кушнова А.О.