19 січня 2022 року справа №320/803/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Коздровської К.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області, начальника Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області Шевченко Світлани Володимирівни про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області (далі - відповідач-1) з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність начальника Територіального управління Державної судової адміністрації у Київській області Шевченко Світлани Володимирівни щодо видачі довідки про суддівську винагороду для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , у тому числі доплати за перебування на адміністративній посаді, у зв'язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді станом на 01.01.2020 для подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України;
- зобов'язати начальника Територіального управління Державної судової адміністрації у Київській області ОСОБА_2 видати довідку про суддівську винагороду для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , у тому числі доплати за перебування на адміністративній посаді, у зв'язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді станом на 01.01.2020 для подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, витребувано докази у справі від сторін та від Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 залучено до участі у справі співвідповідача - начальника Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області ОСОБА_2 (далі - відповідач-2, ОСОБА_2 ).
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 07.05.1993 по 21.05.2017 він безперервно обіймав адміністративну посаду голови Миронівського районного суду Київської області. З 16.04.2017 по 21.05.2017 він виконував обов'язки голови Миронівського районного суду Київської області. У вказані періоди він отримував суддівську винагороду, до складу якої входила доплата за перебування на адміністративній посаді.
З 21.05.2017 по 05.06.2017 позивач перебував на стаціонарному лікуванні. Рішенням Вищої ради правосуддя від 23.05.2017 №1212/0/15-17 його звільнено з посади судді Миронівського районного суду Київської області у зв'язку з заявою про відставку.
Позивач пояснює, що у зв'язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді з 01.01.2020 у позивача виникли правові підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Вважає, що має право на включення доплати за перебування на адміністративній посаді в суді до складу суддівської винагороди для включення у довідку про розмір суддівської винагороди для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Разом з тим, відповідач-2 надав йому довідку в порядку перерахунку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу судді станом на 01.01.2020, без зазначенням у ній розміру цієї доплати. Такі дії відповідача-2 позивач вважає протиправними. Просить позов задовольнити.
Відповідачі позов не визнали з підстав, викладених у письмових відзивах на позовну заяву. Вони стверджують, що позивач на момент виходу у відставку працював на посаді судді та не обіймав адміністративної посади. Крім того, зміна розміру складових суддівської винагороди судді з 01.01.2020 стосувалась лише збільшення розміру посадового окладу, а тому Територіальне управління Державної судової адміністрації у Київській області не мало правових підстав для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням доплати за перебування на адміністративній посаді в суді.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Миронівським РВ ГУ МВС України в Київській області 23.04.1997 (том 1, а.с.5-7).
Як вбачається з трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 30.08.1979, з жовтня 1989 року по квітень 1990 року позивач виконував обов'язки народного судді Васильківського міського народного суду Київської області. Із січня 1992 року по травень 1993 року працював народним суддею Миронівського районного народного суду Київської області, з травня 1993 року обіймає посаду судді Миронівського районного суду Київської області.
Наказом начальника управління юстиції Київської обласної державної адміністрації від 27.05.1993 №176 ОСОБА_1 з 07.05.1993 зараховано та наказано вважати таким, що приступив до виконання обов'язків голови Миронівського районного суду Київської області (а.с.11).
Відповідно до наказу від 30.07.2004 №25 ОСОБА_1 з 15.07.2004 приступив до виконання обов'язків голови Миронівського районного суду Київської області (а.с.13).
Наказом Управління Державної судової адміністрації в Київській області від 10.07.2003 №173 на ОСОБА_1 з 10.07.2003 покладено виконання обов'язків голови Миронівського районного суду Київської області (а.с.12).
Згідно з наказом Миронівського районного суду Київської області від 16.04.2014 №6-ос ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків голови Миронівського районного суду Київської області строком на один рік, у період з 16.04.2014 по 15.04.2015 (а.с.14).
Відповідно до наказу Миронівського районного суду Київської області від 07.04.2015 №4/к ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків голови Миронівського районного суду Київської області строком на два роки, у період з 16.04.2015 по 15.04.2017 (а.с.15).
Згідно з наказом Миронівського районного суду Київської області від 18.04.2017 №7/к «Про здійснення адміністративних повноважень голови суду» здійснення адміністративних повноважень голови Миронівського районного суду Київської області з 19 квітня 2017 року до обрання голови Миронівського районного суду Київської області покладено на суддю Миронівського районного суду Київської області ОСОБА_1 . Вказаним наказом передбачено виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати в розмірі 10 відсотків посадового окладу судді Миронівського районного суду Київської області за здійснення адміністративних повноважень голови Миронівського районного суду Київської області з 19 квітня 2017 року до обрання голови Миронівського районного суду Київської області (а.с.81).
Відповідно до табелю обліку використання робочого часу Миронівського районного суду Київської області за травень 2017 року ОСОБА_1 з 1 травня 2017 року по 19 травня 2017 року (п'ятниця) працював повний робочий день як голова Миронівського районного суду Київської області, а починаючи з 22 травня 2017 року по 31 травня 2017 року перебував на лікарняному та обліковувався впродовж травня 2017 року як голова Миронівського районного суду Київської області (а.с.82-83).
Рішенням Вищої ради правосуддя від 23.05.2017 №1212/0/15-17 позивача звільнено з посади судді Миронівського районного суду Київської області у зв'язку з поданням ним заяви про відставку, яка надійшла до Вищої ради правосуддя 16.05.2017 (а.с.16).
Наказом Миронівського районного суду “Про відрахування судді ОСОБА_1 ” від 06.06.2017 №13/К відраховано суддю ОСОБА_1 зі штату Миронівського районного суду Київської області з 06 червня 2017 року (а.с.17).
Судом встановлено, що позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
30.01.2020 він звернувся до відповідача-2 із заявою про надання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з січня 2020 року (а.с.64).
Відповідачем-1 ОСОБА_1 видана довідка від 30.01.2020 №295 про те, що станом на 01.01.2020 його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 100896,00 грн., у тому числі: посадовий оклад - 63060,00 грн.; доплата за вислугу років - 37836,00 грн. (а.с.9).
17.07.2020 позивач звернувся до відповідача-2 з заявою, в якій просив видати нову довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням у ній доплати за перебування на адміністративній посаді в суді (а.с.44).
Листом від 06.08.2020 №04-24/1258/20 відповідач-1 повідомив позивача, що оскільки він був звільнений з посади судді коли вже не обіймав адміністративної посади, а також враховуючи те, що зміна розміру складових суддівської винагороди судді з 01.01.2020 стосувалась лише збільшення розміру посадового окладу, Територіальне управління Державної судової адміністрації в Київській області немає правових підстав для видачі йому довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням доплати за перебування на адміністративній посаді в суді (а.с.45-46).
Не погоджуючись із такими діями відповідачів, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Сторонами не заперечується, що оскільки з 01.01.2020 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено на рівні 2102 гривні, змінився посадовий оклад судді місцевого суду, а тому раніше призначене щомісячне довічне грошове утримання позивача як судді у відставці підлягає перерахунку.
Спірні правовідносини між сторонами склались лише з приводу відмови Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області видати довідку про суддівську винагороду для обчислення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2020 з урахуванням доплати за перебування на адміністративній посаді в суді.
На час виходу позивача у відставку та призначення довічного грошового утримання судді був чинним Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
Згідно з частиною першою статті 116 Закону №1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади (частина третя статті 116 Закону №1402-VIII).
Відповідно до частини третьої-четвертої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Статтею 135 Закону №1402-VIII врегульовано питання суддівської винагороди.
Так, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Таким чином, спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, визначено склад суддівської винагороди, що враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого входить доплата за перебування на адміністративній посаді в суді.
Водночас адміністративними посадами в суді є посади голови суду та заступника (заступників) голови суду (частина перша стаття 20 Закону №1402-VIII).
Сторонами не заперечується, що у період з 07.05.1993 по 18.05.2017 позивач здійснював повноваження голови Миронівського районного суду Київської області.
При цьому, судом встановлено, що лише 19.05.2017 зборами суддів Миронівського районного суду Київської області було обрано нового голову Миронівського районного суду Київської області - суддю Миронівського районного суду Київської області ОСОБА_3 (https://mr.ko.court.gov.ua/sud1017/pres-centr/news/350425/).
До того часу обов'язки голови Миронівського районного суду Київської області продовжував виконувати ОСОБА_1 , що не спростовано відповідачами.
Отже, безперервно на протязі 24 років позивач перебував на адміністративній посаді голови Миронівського районного суду Київської області. Майже до самого виходу у відставку, а саме по 18 травня 2017 року включно позивач отримував доплату за перебування на такій посаді.
До того ж, право на відставку позивачем було реалізовано шляхом подання відповідної заяви до Вищої ради правосуддя у момент виконання ним обов'язків голови суду.
Суд зазначає, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий пп.3.1 п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 №10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий пп.2.2 п.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013).
Отож щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних законних очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.
Також за приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справах «Жовнер проти України» від 29.06.2004, «Меллахер та інші проти Австрії» від 19.12.1998 та «Пайн Велі Девелопмент Лтд та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, визначив, що під поняттям «майно» розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, «активи», які можуть виникнути, «правомірні очікування»/«законні сподівання» особи. При цьому, у змісті рішення у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд та інші проти Ірландії» від 23.10.1991 Європейський суд з прав людини зазначив, що «правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд констатує, що враховуючи безперервну працю позивача на адміністративній посаді в суді протягом 24 років та подання ним заяви про відставку під час обіймання такої посади, у спірних правовідносинах останній мав «законні сподівання» на отримання довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням доплати за перебування на адміністративній посаді в суді, яку він отримував майже до самого виходу у відставку, а саме по 18 травня 2017 року включно і відповідно зазначення про таку доплату у довідці про суддівську винагороду для обчислення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2020.
Щодо способу захисту порушеного права суд вважає необхідним зазначити таке.
Питання щодо подання та оформлення документів для перерахунку довічного грошового утримання врегульовано Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за №200/14891 (далі - Порядок №3-1; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 3 розділу II Порядку №3-1 звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді (в разі збільшення розміру винагороди судді Конституційного Суду України), який працює на відповідній посаді.
Пунктом 2 розділу IIІ Порядку №3-1 визначено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.
Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок (пункт 4 розділу ІІ Порядку №3-1).
Таким чином, за змістом даного Порядку для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці передбачено отримання довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.
Під час розгляду справи судом встановлено, що Територіальне управління Державної судової адміністрації в Київській області, всупереч вимогам Порядку №3-1, не надало позивачу на його заяву від 17.07.2020 довідку встановленої форми для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2020 з відповідною доплатою за перебування на адміністративній посаді в суді.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області щодо видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 01.01.2020 з урахуванням доплати за перебування на адміністративній посаді в суді та зобов'язання останнього у її видачі.
У той же час, суд вказує, що підстави для визнання протиправної бездіяльності щодо видачі цієї довідки саме начальниці Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області ОСОБА_2 відсутні, адже у видачі такої вона не відмовляла. Отже, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
У частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача-1 вчинити дії, суд також виходить з наступного.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у частині третій статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Проте, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24.03.1998), вбачається, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Оскільки суд прийшов до висновку про протиправну бездіяльність відповідача-1, а інших підстав для відмови чинним законодавством не передбачено, наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог в цій частині, що, водночас, з урахуванням наведеного вище, не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача-1, а є способом відновлення порушеного права позивача.
Частиною першою статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 77 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області щодо видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 01.01.2020 з урахуванням доплати за перебування на адміністративній посаді в суді.
3. Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Київській області (ідентифікаційний код 26268119, місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Жилянська, 58-Б) видати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 01.01.2020 з відповідною доплатою за перебування на адміністративній посаді в суді.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 19.01.2022.
Суддя Кушнова А.О.