17 січня 2022 року Справа № 280/8954/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
24 вересня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 24.06.2021 №084050008143, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1;
зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, з дня звернення до відповідача, а саме з 16.06.2021.
Ухвалою суду від 29.09.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Ухвалою суду від 20.09.2021 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №360/3611/20.
Ухвалою суду від 13.12.2021 провадження у справі поновлено.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 16.06.2021 вона звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 до якої надала всі необхідні документи для призначення пенсії. Разом з тим, відповідачем було відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з посиланням на те, що вона не досягла пенсійного відку, з якого можливе призначення пенсії за Списком №1. Разом з тим, позивач вважає відмову такою, що суперечить положенням статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та рішенню Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15). Позивач вважає, що набула права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць після досягнення 50 років. Відповідач вважає, що оскільки позивач не досягла пенсійного віку у 50 років, то їй правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15) відповідач вважає помилковими та вказує на те, що положення статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють питання призначення пільгової пенсії, неконституційними не визнавались, а тому підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 16 червня 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до територіального відділу ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням від 24.06.2021 №084050008143 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з чим, що позивач набуде право на призначення пенсії після досягнення 50-ти річного віку, а на дату звернення позивача до органу Пенсійного фонду вік заявника становив 45 років 2 місяці 24 дні.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон №1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:
«працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону №1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням №1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років (у даному випадку з урахуванням дати народження позивачки - 50 років).
Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Тому відмова управління ПФУ в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 45 річного віку, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням недосягнення нею 50-ти річного пенсійного віку, визначеного пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV, є протиправною.
Під час ухвалення рішення у даній справі суд враховує правові висновки ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ викладені в рішенні по зразковій справі №360/3611/20.
При цьому, оскільки відповідачем інших недоліків щодо поданих позивачем документів не виказано, суд вважає з метою повного захисту прав та законних інтересів позивача зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Оскільки відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 24.06.2021 №084050008143, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, з дня звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, а саме з 16.06.2021.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова