18 січня 2022 року Справа № 280/5375/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового, за правилами загального провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (69000, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 90)
про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
29.06.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про скасування посвідки на тимчасове проживання від 28.05.2021 № НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуваним рішенням, прийнятим на підставі пп. 1 п. 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322 (далі - Порядок №322), скасовано посвідку на тимчасове проживання позивача. Разом із тим, відповідач не надав доказів отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку позивачу видано на підставі неправдивих відомостей. Крім того, спірне рішення прийнято 28.05.2021, а видано позивачу лише 25.06.2021, тобто із порушенням строків. За таких обставин вважає рішення Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про скасування посвідки на тимчасове проживання від 28.05.2021 № НОМЕР_1 протиправним та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 30.06.2021 заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено та зупинено дію рішення Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про скасування посвідки на тимчасове проживання від 28.05.2021 № НОМЕР_1 , яким скасовано посвідку № НОМЕР_2 на тимчасове проживання громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання законної сили судовим рішенням у справі №280/5375/21.
Ухвалою суду від 05.07.2021 відкрито провадження у справі №280/5375/21; ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; витребувано від відповідача докази у справі.
Відповідач позов не визнав, у поданому відзиві (вх. від 26.07.2021 №42225) зазначає, що 21.05.2021 УДМС в Запорізькій області отримало повідомлення від Національної поліції про те, що громадянці Пасміньо ОСОБА_3 посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, та отримало відповідні підтверджуючі матеріали перевірки. 28.05.2021, на підставі зазначеної інформації, прийнято спірне рішення, яке 04.06.2021 направлено позивачу засобами поштового зв'язку. Разом із тим, рекомендований лист 07.06.2021 повернуто відповідачу у зв'язку із тим, що адресат не проживає за вказаною адресою, що в свою чергу також підтверджує факт не мешкання іноземця за зареєстрованим місцем проживання. З урахуванням викладеного просить відмовити у задоволення позовних вимог.
27.07.2021 від відповідача надійшли витребувані документи (вх. №42320).
10.08.2021 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №45365), в якій він спростовує аргументи відповідача. Зокрема, зауважує, що скасування посвідки на тимчасове проживання на підставі того, що за адресою проживання не знайдено особу - іноземця, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки вказані обставини не дають підстави вважати, що позивачем зазначалися неправдиві відомості або подавалися підроблені документи, чи документи, що втратили чинність.
11.08.2021 від предствника позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог (вх. №45768).
17.08.2021 від відповідача надійшли заперечення проти задоволення та прийняття клопотання до розгляду (вх. №46724).
06.09.2021 від представника позивача надійшли додаткові пояснення (вх. №51102), відповідно до яких, зокрема, вільний вибір місця проживання є гарантованим Конституцією України правом громадянина, або іноземця, який перебуває на території України на законних підставах.
06.09.2021 від представника позивача надійшло клопотання про витребування додаткових документів (вх. №51106).
Ухвалою суду від 13.09.2021 призначено розгляд адміністративної справи №280/5375/21 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 06.10.2021.
Ухвалою суду від 06.10.2021 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено; відкладено підготовче засідання до 09.11.2021.
04.11.2021 від відповідача надійшли витребувані докази (вх. №63862).
09.11.2021 від представника позивача надійшло клопотання (вх. №65139), в якому позовні вимоги доповнено пунктами наступного змісту:
визнати дії Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області, які вираженні у знищенні посвідки на тимчасове проживання громадянці Республіки Еквадор ОСОБА_1 від 25.03.2021 № 800199220, виданої органом № 2301 - незаконними;
зобов'язати Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області видати громадянці Республіки Еквадор ОСОБА_1 нову посвідку на тимчасове проживання на території України.
Протокольною ухвалою суду від 09.11.2021, за клопотання представника позивача, залишено без розгляду клопотання про уточнення позовних вимог (вх. від 11.08.2021 №45768); відкладено підготовче засідання до 02.12.2021.
Відповідачем подано заперечення проти задоволення та прийняття клопотання (вх. №65139) до розгляду (вх. від 02.12.2021 №71110).
Ухвалою суду від 02.12.2021 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог та ухвалено розглядати справу з урахуванням збільшених позовних вимог.
Ухвалою суду від 02.12.2021 закрито підготовче провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
ОСОБА_1 , яка є громадянкою Республіки Еквадор, звернулася до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області із заявою-анкетою від 19.03.2021 №121571700, відповідно до якої просила внести до Єдиного державного демографічного реєстру інформацію про неї у зв'язку з оформленням посвідки на тимчасове проживання в Україні. Так, згідно вказаної заяви, підставою видачі посвідки зазначено працевлаштування, місцем проживання: АДРЕСА_2 . Позивач зазначила, що підтверджує правильність внесених до заяви-анкети відомостей про неї.
Листом-зобов'язанням від 16.03.2021 №1603/1 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕДНЕТВОРКС» (роботодавець ОСОБА_1 ) підтвердило, що позивач проживатиме за адресою: АДРЕСА_2 .
25.03.2021 позивачу оформлено посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_2 , терміном дії - 05.02.2022.
Довідкою про реєстрацію місця проживання особи, виданою Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради 05.04.2021, також підтверджується, що позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Листом від 18.05.2021 №2301.4.1-3964/23.1-21 відповідач звернувся до Управління міграційної поліції ГУНП в Запорізькій області із проханням, відповідно до п. 63 Порядку №322, здійснити перевірку фактичного місця проживання вказаних у листі осіб, зокрема, позивача.
Листом Управління міграційної поліції ГУНП в Запорізькій області від 21.05.2021 №658/9/01-202 відповідача повідомлено про те, що працівниками Управління міграційної поліції ГУНП в Запорізькій області проведено перевірку фактичного місця проживання громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка згідно з заявою - анкетою зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . За результатом проведеної перевірки встановлено, що за вказаною адресою протягом тривалого часу фактично мешкає лише власниця домоволодіння ОСОБА_4 разом з сином ОСОБА_5 . Згідно відповіді з Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, за вказаною адресою протягом 2018 - 2021 років зареєстровано 220 осіб, в тому числі громадяни іноземних держав. У зв'язку з викладеним, відповідачу направлено зібрані матеріали для прийняття рішення згідно чинного законодавства відносно осіб, які зазначили в заяві-анкеті місце реєстрації та фактичного мешкання адресу: АДРЕСА_2 .
28.05.2021, на підставі пп. 1 п. 63 Порядку №322, відповідачем прийнято рішення №23011500023519 про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянки Республіки Еквадор ОСОБА_1 в Україні.
Не погоджуючись із прийннятям зазначеного рішення, ОСОБА_1 звернулася до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступнимии мотивами.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні та порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України, визначається та встановлювється Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI.
Пунктом 18 частини 1 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI; у редакції, чинній на час виникнення спірних праовідносин) визначено, що посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Відповідно до частини 4 статті 4 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.
Згідно з частинами 3, 4 статті 5 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п'ятнадцятій, вісімнадцятій та двадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.
Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною четвертою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (крім іноземців та осіб без громадянства, які згідно із законодавством України мають право на працевлаштування без отримання такого дозволу) та зобов'язання роботодавця повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових відносин, соціального діалогу, про дострокове розірвання чи припинення трудового договору (контракту) з таким іноземцем або особою без громадянства.
Для іноземців та осіб без громадянства, працевлаштування яких відповідно до законодавства України здійснюється без дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, замість такого дозволу подається трудовий договір (контракт), а для осіб, які мають статус закордонного українця, - трудовий договір (контракт) та посвідчення закордонного українця.
Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання, визначається Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322 (у редакції, чинній на момент виникненян спірних правовідносин).
Відповідно до пунктів 1, 4 Порядку № 322 посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні. Іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування, посвідка видається на період роботи в Україні, який зазначається в дозволі на застосування праці.
Пунктом 16 Порядку № 322 передбачено, що документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб'єкт) та територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.
Після перевірки заяви-анкети іноземець або особа без громадянства власним підписом підтверджують правильність внесених до неї відомостей про особу. (пункт 24 Порядку № 322).
Відповідно до підпункту 1 пункту 63 вказаного Порядку № 322 встановлено, що посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів.
За правилами пунктів 64, 65 Порядку № 322 рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п'яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.
Копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається такій особі і приймаючій стороні рекомендованим листом не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня його прийняття.
Аналіз наведених норм законодавства вказує на те, що посвідка на тимчасове проживання може бути скасована уповноваженим на те територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за наявності підстав, визначених Порядком №322, зокрема, отримання інформації від Національної поліції про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів.
Таким чином, п. 63 Порядку №322 чітко визначає, що посвідка на тимчасове проживання може бути скасована у разі подання іноземцем неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів.
Як вбачається із матеріалів справи, спірне рішення прийнято у зв'язку із отриманням відповідачем інформації від Національної поліції про те, що посвідку позивачу видано на підставі неправдивих відомостей.
Так, вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За визначенням статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України).
Згідно з п. 4 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207, громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Матеріали справи містять належні та достовірні докази (зокрема, лист Управління міграційної поліції ГУНП в Запорізькій області від 21.05.2021 №658/9/01-202, пояснення ОСОБА_5 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 , який є головою квартального комітету), які підтверджують, що ОСОБА_1 ніколи не проживала за зареєстрованим місцем проживання, а саме: АДРЕСА_2 . При цьому, вказані відомості позивачем не спростовано та не доведено зворотнього.
Разом із тим, вказане місце проживання самостійно зазначено позивачем у заяві-анкеті від 19.03.2021 №121571700 та власним підписом підтверджено правильність внесених до заяви-анкети відомостей про неї.
Суд наголошує, що сам факт подання позивачем завідомо неправдивих відомостей щодо її місця проживання під час оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні вже є тим юридичним фактом, з яким пов'язаний обов'язок відповідача скасувати таку посвідку.
В даному випадку такий факт встановлено Національною поліцією.
Звідси, твердження позивача про відсутність підстав для скасування посвідки на тимчасове проживання громадянки Республіки Еквадор ОСОБА_1 в Україні судом не приймаються.
Посилання представника позивача не те, що спірне рішення прийнято 28.05.2021, а видано позивачу лише 25.06.2021, тобто із порушенням строків, не знайшли свого підтвердження. Так, у справі містяться докази (копії супровідного листа від 03.06.2021, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та копії конверту), які підтверджують направлення позивачу спірного рішення 04.06.2021 (тобто на п'ятий робочий день з дня його прийняття), що узгоджується із приписами п. 65 Порядку №322. При цьому, рішення направлено за зареєстрованим місцем проживання позивача: АДРЕСА_2 , однак повернуто відправнику із зазначеням причин невручення.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на викладене, а також враховуючи усі наведені обставини, суд приходить до висновку, що рішення Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про скасування посвідки на тимчасове проживання від 28.05.2021 № НОМЕР_1 є таким, що прийнято у межах повноважень, у спосіб та у порядку, що визначені чинним законодавством, а тому позовні вимоги в частині визнання його протиправним та скасування задоволенню не підлягають.
Враховуючи, що вимоги про визнання дій Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області, які вираженні у знищенні посвідки на тимчасове проживання громадянці Республіки Еквадор ОСОБА_1 від 25.03.2021 № 800199220, виданої органом № 2301 незаконними та зобов'язання Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області видати громадянці Республіки Еквадор ОСОБА_1 нову посвідку на тимчасове проживання на території Україниє є похідними, підстави для задоволення останніх також відсутні.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позовної заяви, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення в повному обсязі складено та підписано 18.01.2022.
Суддя Ю.П. Бойченко