14 січня 2022 року Справа № 280/13201/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖАЗ-А» (69500, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 2-А, ЄДРПОУ 20525319) до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69104, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Європейська, буд. 16, ЄДРПОУ 35037364) про скасувати обтяження у вигляді арешту,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖАЗ-А» (далі - позивач) до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач), в якій позивач просить суд зобов'язати відповідача скасувати обтяження у вигляді арешту накладеного на автомобіль ГАЗ 2752 державний номер НОМЕР_1 у рамках виконавчих проваджень ВП 51014979; ВП 65752484; ВП 32440324, а також постановою державного виконавця від 31.12.2013 у зв'язку з виконанням наказу у справі № 908/2157/13.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у власності ТОВ «ДЖАЗ-А» знаходиться автомобіль ГАЗ 2752 (Соболь) 2002 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . На цей час на вказаний автомобіль державною виконавчою службою накладено заборону відчуження, хоча виконавчі провадження, у яких накладено цю заборону, завершені у зв'язку з їх повним фактичним виконанням. За результатами звернення позивача до відповідача останній вказує, що виконавчі провадження завершені у зв'язку з фактичним виконанням, а матеріали цих виконавчих проваджень знищені у зв'язку із закінченням строків зберігання. Посилаючись на вказане відповідач зазначає про відсутність можливості звільнити майно з під арешту, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 04.01.2022 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження на 11.01.2022.
У зв'язку з неявкою відповідача та відсутності відзиву на позовну заяву слухання справи відкладено на 14.01.2022.
13.01.2022 від відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому відповідача підтвердив фактичні обставини справи, проти позову заперечує.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
ТОВ «ДЖАЗ-А» є власником автомобіля ГАЗ 2752 (Соболь) 2002 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . На цей час на транспортний засіб відповідачем накладено арешт у зв'язку з примусовим виконанням рішень судів у низці справ, а саме ВП № 32440324 про стягнення на користь УПФУ коштів в розмірі 18 597,20 грн; Наказу у справі № 908/2157/13 про стягнення на користь ТОВ «НВФ «ЕНЕРГОСИСТЕМИ» боргу в розмірі 8 173,51 грн,, а також ВП 51014979 з виконання Наказу у справі № 908/558/16.
Як слідує з відповіді відповідача від 07.07.2021 № 69 321 та підтверджується матеріалами справи вказані виконавчі провадження закінчені у зв'язку з повним фактичним виконанням, проте арешт на транспортний засіб державним виконавцем знятий не був.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не зняття арешту з майна ТОВ «ДЖАЗ-А», позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із статтею 7 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Частиною першою статті 55 Закону № 606-XIV «Про виконавче провадження» встановлювалось, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
При цьому, відповідно до статті 38 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
Аналогічні норми містяться і в Законі України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, який набрав чинності 05.10.2016.
Відповідно до положень пунктів 9.9, 9.10 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року №2274/5, передбачено, що строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством.
Завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт.
Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.
Отже, знищенню підлягають тільки завершені виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчились.
Аналіз викладених обставин свідчить про те, що відповідачем знищені виконавчі провадження, в рамках яких накладено арешт на майно, у зв'язку з його закінченням, водночас таке закінчення відбулось без наслідків, передбачених статті 38 Закону № 606-XIV, зокрема, зняття арешту з майна Товариства що наразі порушує права позивача.
Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII встановлено перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
У свою чергу, частиною п'ятою статті 59 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» встановлено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Згідно пункту 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи факт знищення виконавчого провадження, в рамках якого накладено арешт на майно позивача у зв'язку з його завершенням без застосування передбачених Законом наслідків завершення такого виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача, відповідно до статті 59 Закону № 1404-VIII, є зобов'язання Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зняти арешт, накладений на майно Товариства, а саме: на автомобіль ГАЗ 2752 державний номер НОМЕР_1 , у рамках виконавчих проваджень ВП 51014979; ВП 65752484; ВП 32440324, а також постановою державного виконавця від 31.12.2013 у зв'язку з виконанням наказу у справі № 908/2157/13.
Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім фор мам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
Згідно з частинами 1 та 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖАЗ-А» (69500, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд.2-А, ЄДРПОУ 20525319) до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69104, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Європейська, буд. 16, ЄДРПОУ 35037364) про скасування обтяження у вигляді арешту, - задовольнити повністю.
Зобов'язати Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ЄДРПОУ 35037364, скасувати обтяження у вигляді арешту накладеного на автомобіль ГАЗ 2752 державний номер НОМЕР_1 у рамках виконавчих проваджень ВП 51014979; ВП 65752484; ВП 32440324, а також постановою державного виконавця від 31.12.2013 у зв'язку з виконанням наказу у справі № 908/2157/13 .
Стягнути з Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ЄДРПОУ 35037364, за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖАЗ-А», ЄДРПОУ 20525319, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 14.01.2022.
Суддя О.О. Артоуз