13 січня 2022 року Справа № 280/2669/21 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., за участі секретаря судового засідання Прус Я.І, та сторін
від позивача: адвокат Желтобрюхов В.В.,
від відповідача: Лактіонова О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощенного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до - Запорізької митниці
про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (корегування) митної вартості товару,-
02 квітня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний Суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Дніпровська митниця Держмитслужби (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000206/2 від 01.10.2020, прийняте у відношенні позивача.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Відповідачем не доведено, що використані Позивачем відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні, відповідно до приписів ч.2 ст.58 Митного кодексу України. Звідси, не доведено правомірність переходу до другорядних методів визначення митної вартості товарів, як то передбачено п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України.
Отже, Відповідач не довів, що подані Позивачем для визначення митної вартості товару документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідачем не доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої позивачем митної вартості товару після отримання від позивача документів. Відповідач необґрунтовано витребував у позивача додаткові документи.
Отримавши від декларанта документи, які підтверджують правильність задекларованої митної вартості товару за основним методом, відповідач з порушенням норм права здійснив застосування другорядних методів.
Крім того, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості митницею у графі 33 спірного рішення, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу.
Відповідно, відповідач повинен довести обставину ідентичності (подібності, аналогічності) оцінюваних товарів, ціну яких бере за основу, якщо має намір застосувати один з наведених другорядних методів. Така обставина доводиться саме шляхом порівняння характеристик оцінюваних товарів та товарів, ціна яких береться за основу при коригуванні митної вартості.
Не наведення у рішенні про коригування митної вартості товару інформації щодо товару, з яким здійснюється порівняння, та пояснень щодо самих коригувань суперечить принципу правової визначеності та позбавляє декларанта права спростувати наведену митним органом інформацію.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Та обставина, що подібний товар розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах свободи договору.
Джерелом для коригування митної вартості товарів за рішеннями про коригування митної вартості слугувала митна декларація №UA100020/2020/18654 від 10.03.2020 за якими товар розмитнений іншими суб'єктами господарювання. При цьому, неможливе встановити чи відповідне розмитнення відбулося за наслідками самостійного визначення методу митної вартості суб'єктом господарювання або стало наслідком відповідного корегування митним органом та в подальшому таке коригування оскаржено в судовому порядку.
До того ж, позбавлення Позивача права доступу до митних декларацій, які використовувала Митниця при прийнятті рішень про коригування митної вартості товарів, є порушенням принципу змагальних процесів, на що неодноразово звертає увагу в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини. З наведених підстав просить суд позов задовольнити.
Ухвалою суду від 07.04.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
У термін, встановлений ухвалою суду, позивачем усунуто недоліки.
29 квітня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощенного позовного провадження. Судове засідання призначено на 27 травня 2021 року о/об 17 год. 00 хв.
27 травня 2021 року ухвалою суду відкладено розгляд справи на 23 червня 2021 року о 12 год. 10 хв.
03.06.2021 від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №31822) поданий відзив на позовну заяву, в якому зазначена незгода з заявленими позовними вимогами з тих підстав, що в поданих позивачем до митного оформлення документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару виявлено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, у зв'язку з чим витребувано додаткові документи. У рахунку від 03.08.2020 № 00046429 не зазначено, яким чином здійснено оплату за товар, натомість всупереч вимогам ч. 1 ст. 368 МКУ, платіжні документи, що підтверджують вартість товару (касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі) до митного оформлення не надавались. Також декларантом не надано до оформлення переклад рахунку, що суперечить вимогам ст. 254 МКУ. Для підтвердження витрат на транспортування до митного оформлення надано Довідку від 29.09.2020 б/н, чим порушено вимоги наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та правил її заповнення» в частині правил заповнення графи 20 ДМВ та вимог до документів, що подаються для підтвердження витрат на транспортування. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно ідо ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної варгості товарів митницею було правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 01.10.2020 № UА110230/2020/000206/2 із застосуванням другорядного методу № 2г (резервний метод) у відповідності з вимогами ст. 64 МКУ. Ураховуючи, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, підстави для оформлення товарів за визначеною ним митною вартістю були відсутні, що зумовило прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Просить в задоволенні позову відмовити.
23 червня 2021 року ухвалою суду зупинено провадження у справі до 06.09.2021 об 10 год. 00 хв.
06 вересня 2021 року ухвалою суду продовжено зупинення провадження у справі до 03 листопада 2021 року об 11 год. 00 хв.
03 листопада 2021 р. ухвалою суду продовжено зупинення провадження у справі до 13 січня 2022 року об 09 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 13.01.2022 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 13.01.2022 о/об 09 год. 00 хв.
Усною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 13.01.2022 замінено сторону відповідача на його правонаступника- Запорізька митниця (код ЄДРПОУ ВП 44005647).
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у заявах по суті справи, просив позов задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала із підстав, викладених у заявах по суті справи, просив в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо дослідивши надані до матеріалів справи письмові докази, встановив такі обставини.
Судом встановлено, що 29.09.2020 митним брокером ТОВ «Грін-Лайн» (далі - брокер), з яким ОСОБА_1 укладено договір від 01.02.2018 № 35 про надання послуг митного брокера (гр. 44 ЕМД), до митного контролю та митного оформлення було надіслано засобами електронного зв'язку згідно зі ст. 257 Митного кодексу України електронну митну декларацію з довідковим номером 6649, режим ІМ 40 ДЕ, якій було присвоєно № UА110230/2020/021445, на товар (що зазначений в гр. 31 ЕМД):
«1. Напівпричіп-платформа трьохвісний для перевезення вантажів марки РАСТОN модель ТВD339, бувший у використанні - 1шт. Рік випуску 2005. Модельний рік 2005. Дата першої реєстрації 28.04.2005, ідентифікаційний номер ХLDTBDЗ3900051155 Повна маса 39000 кг, вантажопідйомність 28600 кг. Виробник "РАСТОN.»
Брокером митну вартість товару заявлено за основним методом визначення митної вартості на рівні - 2202,65 ЕUR/шт.
До митного оформлення вказаного товару до митниці разом з вищезазначеною ЕМД було надіслано скановані копії наступних документів, а саме: Інвойс від 03.08.2020 № 00046429; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28.04.2005 № 0418309435; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28.04.2005 № 0418317017; Повідомлення про вартість перевезення від 29.09.2020 б/н.
Надсилання зазначених документів разом з ЕМД від 29.09.2020 № UА110230/2020/021445 підтверджується гр. 44 зазначеної ЕМД та витягом з автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор».
З позначкою «надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення» в гр. 44 вищезазначеної ЕМД брокером зазначено: 1. Посвідка на постійне проживання від 29.05.2015; 2. Паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України від 24.07.2015 № РВ678863.
Брокером 01.10.2020 засобами електронного зв'язку було надіслано до митниці повідомлення де зазначено: «Додаткові документи по зовнішньоекономічній операції відповідно до п. 2 ч. 2 рті 255 МКУ надаватися не будуть»». Проставлено ПІБ брокера, підпис, дату, печатку.
Враховуючи вимоги ст. 64 МКУ використана наявна в митниці інформація щодо вартості товару з розрахунку 3025 евро + транспортні витрати, (джерело інформації - витяг з мережі Інтернет з сайту mobeil.de (https://www.mobile.de/ru%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%83%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%86%D0%B5%D0%BF/Pacton-TDX-339-PLATFORM-TRAILER/vhs:semitrailer ,str:prise, sro:asc,mke:19162, frn:2003,frx:2006/pg:vipsemitrailer/295079383.html)/ Визначена митна вартість транспортного засобу 3025 евро + 202,65 євро транспортних витрат.
За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 01.10.2020 № UА110230/2020/000206/2 із застосуванням другорядного методу № 2г (резервний метод) у відповідності з вимогами ст. 64 МКУ.
У митному оформленні ЕМД від 29.09.2020 № UА110230/2020/021445 було відмовлено, складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.10.2020 № UА110230/2020/00378, відповідно до норм чинного законодавства, з урахуванням положень ч. 6 ст. 54, ст. 256 МКУ та Порядку № 631.
Оформлення вищезазначеного товару брокером було здійснено та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 02.10.2020 № UА110230/2020/021775 з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів від 01.10.2020 № UA110230/2020/000206/2. Випуск товарів у вільний обіг було здійснено шляхом надання гарантій відповідно розділу X МКУ.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, передбачене Митним кодексом України та іншими нормативними актами.
Так, статтею 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
За правилами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений ч.ч. 2, 3 та 6 ст. 53 МКУ.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений ч. 2 ст. 53 МКУ, а
саме:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі- продажу);
4) які|цо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно частини 4 статті 53 цього Кодексу у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
При цьому ч.5 ст.53 МК України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах від 21.02.2020 у справі №813/1229/16 та від 28.02.2020 у справі №804/3463/15 Верховний Суд висловив позицію, що положення статей 53-55, 57-58 Митного кодексу України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У постанові від 27.04.2020 у справі №140/804/19 Верховний Суд вказав, що зі змісту положень розділу ІІІ ("Митна вартість товарів та методи її визначення") Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Відповідно до ч.1 ст.368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
Частиною 3 ст.368 МК України визначено, що особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 6статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
З аналізу наведених норм вбачається, що митна вартість має бути підтверджена достовірними документами, що містять відомості про всі її складові, визначені на підставі об'єктивних даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до ч.2ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до статті 59 Митного кодексу України, якою встановлено метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом фіскальної служби вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.
Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснене, і таке інше.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).
Згідно статті VII ГАТТ, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.
Тобто, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
З матеріалів справи встановлено, що митну вартість товару, заявлену позивачем у декларації, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення 2-ґ резервний метод, коригування митної вартості було здійснено згідно з положеннями ст.64 МКУ та воно ґрунтується на інформації щодо митної вартості транспортного засобу, з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, року випуску, об'єму, потужності, пробігу тощо отриманої з мережі Інтернет з сайту mobeil.de (https://www.mobile.de/ru%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%83%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%86%D0%B5%D0%BF/Pacton-TDX-339-PLATFORM-TRAILER/vhs:semitrailer, str:prise, sro:asc,mke:19162, frn:2003,frx:2006/pg:vipsemitrailer/295079383.html), де визначенамитна вартість транспортного засобу 3025 евро + 202,65 євро транспортних витрат.
Відповідно до ч.1 ст.368 МКУ для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
Враховуючи викладене, відповідно до положень ч. 3 ст. 368 та ст. 53 МКУ декларант вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення фактурної вартості заявлених до митного оформлення товарів.
Про зазначене було повідомлено брокера, що підтверджується надісланим електронним повідомленням, з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, та, з урахуванням ч.ч. 2,3 ст. 53 МКУ, запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення, а саме:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) виписку з бухгалтерської документації;
4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
5) митну декларацію країни відправлення.
Також, враховуючи норми ч. 6 ст. 53 МКУ брокеру було запропоновано за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.
У відповідача була наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару на рівні 3025 Євро/шт.+202,65 євро транспортних витрат, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару та є підставою вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на дійсній вартості імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару. Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що дійсна вартість може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими дійсної вартості, а також плюс будь- яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Вищезазначене ставить під сумнів, що надані до митного оформлення документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Крім того, брокера було повідомлено, що враховуючи вищезазначене, відповідно до ч.3 ст.368 МКУ декларант вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення фактурної вартості заявлених до митного оформлення товарів. Відповідно до положень ч.3 ст.53 МКУ протягом 10 календарних днів необхідно надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару та обраний метод її визначення, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товару, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Брокером 01.10.2020 засобами електронного зв'язку було надіслано до митниці повідомлення де зазначено: «Додаткові документи по зовнішньоекономічній операції відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 255 МКУ надаватися не будуть»». Проставлено ПІБ брокера, підпис, дату, печатку.
Відтік, брокер відмовився від надання документів, які підтверджують митну вартість, в повному обсязі, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 53, ч. 1 ст. 368 МКУ та не скористався своїм правом довести достовірність відомостей, представлених для визначення фактурної вартості заявлених до оформлення товарів, передбаченим ч. 3 ст. 368 МКУ.
За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею прийнято рішення про неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), через те, що брокером заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, у відповідності до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ.
Отже, брокер відмовився від надання документів, які підтверджують митну вартість в повному обсязі відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 53, ч.1 ст. 68 МКУ, та не скористався своїм правом довести достовірність відомостей, представлених для визначення фактурної вартості заявлених до оформлення товарів, передбаченим ч. 3 ст. 368 МКУ.
З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача щодо виявленої під час митного контролю та оформлення транспортного засобу позивача неповноти поданих на підтвердження митної вартості документів, що унеможливило митне оформлення задекларованого товару за основним методом і стало підставою для здійснення коригування, з огляду на наступне.
Частинами 2, 3 ст.53 МКУ чітко визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких серед іншого є: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (якщо рахунок сплачено) та інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Як зазначалось вище, відповідно до ч. 1 ст. 368 МКУ для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
На момент декларування імпортованого товару, неподання до митного органу вищезазначених документів є порушенням вимог ч. 2 ст.53 та ч. 1 ст.368 МКУ, оскільки оплата товару позивачем мала бути вже здійснена, що не заперечується позивачем.
Проте, під час подання ЕМД та на вимогу митниці надати документи для підтвердження заявленої митної вартості, митним брокером не надано документів на виконання вимог ч.2 ст.53 та ч.1 ст.368 МКУ.
неподання платіжного доручення у випадках, коли платіж за товар мав бути здійснений до моменту його ввезення до митної території України, є підставою для твердження про неповноту поданих на підтвердження митної вартості документів, а відтак і для коригування заявленої митної вартості.
Аналіз митного законодавства свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Суд звертає увагу, що митний орган вправі витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Однак, при цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 804/1416/16, від 14.05.2019 у справі № 804/16334/15, від 11.06.2019 у справі № 804/7761/15.
Отже, саме на декларанта покладено обов'язок надавати митному органу під час митного оформлення товару банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, при цьому, такими платіжними документами можуть бути касові або товарні чеки, ярлики, інші документи, які містять відомості щодо вартості товару, який ввозиться на територію України та використані декларантом документи повинні бути об'єктивними, підтвердженими документально та піддаватися обчисленню.
01.10.2020 відповідно до частин 5, 6 ст. 55, ч.4 ст.57 МКУ митницею з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості було проведено процедуру консультацію між митним органом і декларантом з метою визначення основи вартості відповідно до вимог МКУ шляхом обміну наявною у кожного з них інформацією, що підтверджується електронним повідомленням.
Частиною 4 статті 368 МК України передбачено, що у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.
За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею було прийнято рішення про неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), через те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, у відповідності до вимог п.2 ч. 6 ст.54 МКУ.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч.3 ст.58 МКУ).
Методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів не могли бути прийняті у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів відповідно до вимог ст.ст. 59, 60 МКУ.
Таким чином, суд вважає, що митницею відповідно до норм чинного законодавства, правомірно використано наявну інформацію при прийнятті оскаржуваного рішення, враховуючи, що декларантом не підтверджено заявлену митну вартість транспортного засобу.
У рахунку від 03.08.2020 № 00046429 не зазначено, яким чином здійснено оплату за товар, натомість всупереч вимогам ч. 1 ст. 368 МКУ, платіжні документи, що підтверджують вартість товару (касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі) до митного оформлення не надавались. Також декларантом не надано до оформлення переклад рахунку, що суперечить вимогам ст. 254 МКУ
Для підтвердження витрат на транспортування до митного оформлення надано Довідку від 29.09.2020 б/н, чим порушено вимоги наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та правил її заповнення» в частині правил заповнення графи 20 ДМВ та вимог до документів, що подаються для підтвердження витрат на транспортування.
Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно ідо ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту (відповідно до інформації, що міститься в поданих до митного оформлення документах перевезення товару здійснювалось з використанням транспортного засобу з реєстраційним номером КР92280).
Верховний Суд в постанові від 02.07.2019 по справі №804/1416/16 зазначив: «... аналіз митного законодавства свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Верховний Суд в постанові від 14.05.2019 по справі №804/16334/15 зазначив: Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості то|варів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надійні декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України і в постанові від 11.06.2019 №804/7761/15.
Законодавчими нормами не передбачено інших способів узгодження митної вартості товару митницею з декларантом, ніж витребування додаткових документів або надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (частина перша статті 9 КАС України).
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
За наведених обставин суд прийшов до висновку, що при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів UA110230/2020/000206/2 від 01.10.2020, відповідач діяв на підставі та у межах наданих їй повноважень, рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) до Запорізької митниці (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, буд. 12, код ЄДРПОУ ВП 44005647) про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (корегування) митної вартості товару - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення в повному обсязі виготовлено та підписане суддею 14.01.2022.
Суддя Р.В. Сацький