13 січня 2022 рокуСправа № 280/357/22
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О., перевіривши матеріали за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168, код ЄДРПОУ 37941997) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
10.01.2022 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним віднесення Головним управлінням Державної казначейської служби України у Запорізькій області заборгованості, що стягнута рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 06.09.2021 по справі № 335/6173/21, на підставі якого виданий виконавчий лист від 05.11.2021, до третьої черги погашення заборгованості, що викладено в листі Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області від 24.11.2021 № 04-08.3- 10/10340;
визнати протиправним відкладення Головним управлінням Державної казначейської служби України у Запорізькій області безспірного списання коштів на виконання рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 06.09.2021 по справі № 335/6173/21, на підставі якого виданий виконавчий лист від 05.11.2021, що викладено в листі Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області від 11.11.2021 № 04-08.3-10/9881;
визнати протиправним невиконання Головним управлінням Державної казначейської служби України у Запорізькій області рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 06.09.2021 по справі № 335/6173/21, на підставі якого виданий виконавчий лист від 05.11.2021;
зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області виконати рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 06.09.2021 по справі № 335/6173/21, на підставі якого виданий виконавчий лист від 05.11.2021, шляхом здійснення безспірного списання коштів відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845;
зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області погашення заборгованості на виконання рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 06.09.2021 по справі № 335/6173/21, на підставі якого виданий виконавчий лист від 05.11.2021, здійснювати в першу чергу.
Відповідно частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Суддя, дослідивши матеріали адміністративного позову, дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів позову, позивач зазначає, що 06.09.2021 рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя по справі № 335/6173/21 було стягнуто з ГУ ПФУ в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 набуті в порядку спадкування за заповітом у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошові кошти недоотриманої пенсії у розмірі 90 290,44 грн., інфляційні втрати за період із 12.06.2020 по 31.05.2021 розмірі 7 274, 93 грн., три відсотки річних за період із 12.06.2020 по 31.05.2021 у розмірі 2622,96 грн. 07.10.2021 рішення суду набрало законної сили, про що є відповідна відмітка на тексті рішення суду. 05.11.2021 було видано виконавчий лист. 09.11.2021 ОСОБА_1 направив до ГУ ДКСУ у Запорізькій області заяву про безспірне списання коштів, до якої додав оригінал рішення суду з відміткою про набрання рішенням суду законної сили, оригінал виконавчого листа та оригінал довідки про банківський рахунок ОСОБА_1 24.11.2021 казначейство надіслало на адресу ОСОБА_1 лист № 04-08.3-10/10340 (другий лист), у якому зазначило, що погашення заборгованості за даним виконавчим листом буде здійснюватись в останню (третю) чергу, а не в першу чергу, оскільки Казначейство не вважає вказану заборгованість стягненням пенсії. Таким чином на сьогоднішній день мають місце спроби казначейства ухилитись від виконання рішення суду, що має прояв у посиланні на штучні, надумані причини, з огляду на що має місце незаконна бездіяльність казначейства, спрямована на невиконання рішення суду
Розглядаючи адміністративний позов суд зазначає наступне.
За приписами ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Пунктом 1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до ч.2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.
Так відповідно до ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
За приписами ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження» із заявою про виконання рішення суду.
Порядком №845 врегульовано механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
За змістом абзацу 3 пункту 2 Порядку №845 у тексті цього документа термін боржники вживається у такому значенні - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.
Згідно пункту 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 року №215 затверджено Положення про Державну казначейську службу України (далі - Положення №215), відповідно до пункту 1 якого Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Згідно з пп. 3 п. 4 Положення №215 Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.
Пунктом 9 Положення №215 встановлено, що Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною 1 статті 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Таким чином, необхідною умовою для реалізації позивачем права на звернення до адміністративного суду з позовною заявою про оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби є відсутність іншого порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта.
Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно ч.1 ст.447 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За таких обставин, суддя дійшов висновку, що позивач як боржник у виконавчому проваджені з примусового виконання судового рішення, ухваленого відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України, має право на звернення до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя в порядку цивільного судочинства зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність органу виконання під час виконання виконавчого листа по справі № 335/6173/21, а відтак даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Суд зазначає, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
З огляду на викладене суд вважає, що спір у цій справі не є публічно-правовим спором та не може бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
Згідно з частиною шостою статті 170 КАС України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Роз'яснити позивачу його право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.. 170 КАС України, суд
У відкритті провадження в адміністративній справі №280/357/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Роз'яснити позивачу його право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали надіслати на адресу позивача разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що його повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня її підписання
Суддя О.О. Артоуз