12 січня 2022 рокуСправа № 280/459/22 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Лазаренко М.С., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про скасування наказу, -
12.01.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), відповідно до якого просить суд скасувати наказ відповідача за №3745-П від 17.12.2021 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Місто для людей Енергодар» як такий, що прийнятий без правових підстав, та є протиправним.
Наразі питання щодо відкриття провадження у справі судом не вирішено.
Також, позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд:
- зупинити дію наказу відповідача «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Місто для людей Енергодар» (код ЄДРЮОФОПГФ 42090091) від 17.12.2021 №3745-п до набрання законної сили рішенням у справі;
- заборонити відповідачу вчиняти дії на підставі наказу «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Місто для людей Енергодар» (код ЄДРЮОФОПГФ 42090091) від 17.12.2021 №3745-п, а саме: проводити перевірку ТОВ «Місто для людей Енергодар»; оформляти результати зазначеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Місто для людей Енергодар» (складати, підписувати та реєструвати акти чи довідки); приймати податкові повідомлення-рішення щодо ТОВ «Місто для людей Енергодар»; у випадку не допуску до перевірки - застосовувати до ТОВ «Місто для людей Енергодар» адміністративний арешт майна, арешт коштів на рахунку платника податків до набрання законної сили рішенням у справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що оскаржуваний наказ не є законним, у зв'язку із чим товариство звернулось до суду із позовом про його скасування. Так, у податкових органів відсутні підстави для включення ТОВ «Місто для людей Енергодар» до плану - графіку 2021 року, у зв'язку з відсутністю трьох критеріїв високого ступеня ризику та обсягу доходів або обсягів постачання для головних управлінь (Запорізька область), що дорівнюють або більше 50 млн. грн. Також протиправним є той факт, що перевірку податкові органи планують проводити в період дії мораторію на проведення планових документальних виїзних перевірок. Більш того, існують розбіжності в періоді перевірки діяльності підприємства, а саме: в оскаржуваному наказі перевірку планується провести за період діяльності з 25.04.2018 по 31.12.2020, а в інформаційно-аналітичній довідці щодо діяльності підприємства, яке включається до плану-графіка перевірок на 2021 рік, що фактично є підставою для включення ТОВ «Місто для людей Енергодар» до плану-графіку документальних планових перевірок на 2021 рік, перевіряємий період вказаний з 25.04.2018 - 30.09.2021. Таким чином, в даних документах існує розбіжність щодо періоду перевірки, що вказує на беззаперечні докази незаконності Наказу №3745-п від 17.12.2021. Вважає, що у разі проведення перевірки позивача на підставі оскаржуваного наказу, до ухвалення судом рішення у даній адміністративній справі, матиме місце небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. З наведених підстав просить задовольнити заяву.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення виходячи з наступного.
Заява про забезпечення позову відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною другою цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Тобто, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Згідно з частиною четвертою статті 150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Таким чином, статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отже, обов'язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Як вбачається з наданих позивачем документів, посадовими особами податкового органу вчинені дії по врученню ТОВ «Місто для людей Енергодар» наказу Головного управління ДПС у Запорізькій області №3745-П від 17.12.2021 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Місто для людей Енергодар» у період з 29.12.2021 тривалістю 10 робочих днів за період діяльності з 25.04.2018 по 31.12.2020 з метою перевірки питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з 25.04.2018 по 31.12.2020 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та повідомлення від 17.12.2021 №161/4/08-01-07-13-10.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 « установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України карантин.
Законом України від 30.03.2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» у пункті 52-2:
абзац перший пункту 52-2 замінити сімома новими абзацами такого змісту:
«52-2. Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім:
документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;
фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:
обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;
обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу».
Отже, введення мораторію на проведення планової перевірки прямо передбачено нормою пункту 522 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яка є чинною на момент розгляду справи.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13.05.2020 №591-ІХ (далі - Закон №591-ІХ) внесено зміни до таких законодавчих актів України, зокрема у пункті 52-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України серед іншого: в абзаці першому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінити цифрами та словами «2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Станом на дату прийняття наказу Головного управління ДПС у Запорізькій області №3745-П від 17.12.2021 дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», не завершилась.
Також, станом на дату прийняття наказу Головного управління ДПС у Запорізькій області №3745-П від 17.12.2021 зміни до Податкового кодексу України щодо скасування мораторію на проведення документальних планових перевірок не внесені.
Відповідно до положень статті 19 Конституції України, усі органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також враховує, що відповідач, вчиняючи дії, спрямовані на пряме порушення встановленого мораторію на проведення податкових перевірок, вочевидь розумів те, що зазначені дії та рішення напряму суперечать приписам податкового законодавства, і тому вони мають очевидні ознаки протиправності.
Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
У випадку, якщо особа звернулась до суду з немайновою вимогою, судам необхідно застосовувати та досліджувати таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Крім того, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
У постановах від 13.02.2019 та 29.03.2019 по справах №813/112/18 та №0440/5193/18 Верховний Суд висловив правову позицію щодо обґрунтованості вжиття судами заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу про проведення перевірки. Так, Верховний Суд зазначив, що зміст положень статей 78,79 Податкового кодексу України свідчить про те, що платник податків має право не погодитися з рішенням контролюючого органу про призначення перевірки та оспорити його в суді. Проведення перевірки у період оскарження у судовому порядку рішення про її призначення та до вирішення питання про законність цього рішення є нівелюванням зазначеного права платника податку. З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що клопотання позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу контролюючого органу до ухвалення рішення в адміністративній справі відповідає предмету позову, є співмірним з позовними вимогами та не унеможливлює здійснення відповідачем покладених на нього положеннями Податкового кодексу України функцій та повноважень.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з пунктом 77.6 статті 77 Податкового кодексу України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статі 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України визначено, що в разі якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу, може бути застосовано арешт майна.
Відтак, суд зазначає, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю.
При цьому, платник податків втрачає право на подальше оскарження наказу про проведення перевірки у разі допуску посадових осіб контролюючого органу до її проведення. Скасування наказу за вказаних обставин не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки права останнього порушують лише наслідки проведення такої перевірки у вигляді податкового повідомлення-рішення. В свою чергу, застосування такого способу захисту як недопуск до перевірки посадових осіб контролюючого органу в період розгляду судом адміністративного позову може мати негативні наслідки у вигляді застосування до платника податків адміністративного арешту майна в порядку, визначеному статтею 94 Податкового кодексу України.
Таким чином, при вирішенні даного питання про забезпечення позову, суд враховує, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист оспорюваних прав та інтересів ТОВ «Місто для людей Енергодар», за яким останній звернувся до суду.
Поряд із цим, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд не дає оцінки спірним наказам: не оцінює ґрунтовність та підставність обставин їх прийняття, не перевіряє їх на відповідність критеріям, закріпленим у статті 2 КАС України.
Суд зазначає, що ця ухвала жодним чином не встановлює законність чи протиправність оскаржуваного позивачем наказу Головного управління ДПС у Запорізькій області в цілому.
Застосовані заходи забезпечення позову відповідають предмету адміністративного позову та за змістом не є тотожними задоволенню позовних вимог.
Вжиття судом заходів забезпечення позову жодним чином не вплине на можливість реалізації суб'єктом владних повноважень його функцій ані під час, ані після розгляду спору по суті. Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу є тимчасовим заходом, не вирішує спір по суті та не є втручанням у діяльність суб'єкта владних повноважень, оскільки можливість вжиття такого заходу прямо передбачена процесуальним законодавством.
Натомість вимоги про заборону відповідачу вчиняти дії щодо перевірки позивача, на думку суду, не підлягають задоволенню, оскільки виходять за межі предмету позову.
В контексті наведеного, суд вважає достатнім і співмірним позовним вимогам забезпечення даного позову шляхом зупинення дії наказу Головного управління ДПС у Запорізькій області «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Місто для людей Енергодар» (код ЄДРЮОФОПГФ 42090091) від 17.12.2021 №3745-п до набрання законної сили рішенням у справі, у зв'язку із чим вважає за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову частково.
Забезпечення позову в цій справі не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а лише спрямоване на збереження існуючого становища позивача до набрання законної сили судовим рішенням по суті спору.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що забезпечення позову є не тільки гарантією виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог, а й засобом запобігання порушення прав.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Суд також враховує Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989, відповідно до яких рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснив оцінку необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Відповідно до частини першої статті 156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Частиною восьмою статті 154 КАС України визначено, що ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника ТОВ «Місто для людей Енергодар» про забезпечення позову у справі №280/459/22, - задовольнити частково.
Зупинити дію наказу Головного управління ДПС у Запорізькій області «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Місто для людей Енергодар» (код ЄДРЮОФОПГФ 42090091) від 17.12.2021 №3745-п до набрання законної сили рішенням у справі.
В задоволенні решти вимог заяви, - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Копію даної ухвали направити учасникам справи.
Роз'яснити учасникам справи, що у відповідності до частини шостої статті 157 КАС України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.С. Лазаренко