11 січня 2022 року Справа № 280/9286/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166; код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії, -
01.10.2021 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач), підписаний представником - адвокатом Погосян Маргаритою Арсенівною (далі - представник), до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача від 23.04.2021 №Ф-63809-59 про сплату боргу (недоїмки) у загальній сумі 39658,74 грн.;
- зобов'язати відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника податків позивача з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування шляхом виключення самостійно нарахованої недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 23.04.2021 №Ф-63809-59 у сумі 39658,74 грн. (тридцять дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят вісім грн. 74 коп.).
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_2 жодної господарської діяльності не здійснювала та не здійснює, доходу не отримувала та не отримує, жодної податкової звітності до контролюючого органу не подавала, отже підприємницьку діяльність не веде. Стверджує, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на обліку (на реєстрації) ОСОБА_2 не перебуває, а тому вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.04.2021 №Ф-63809-59 протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 05.10.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення виявлених недоліків.
11.10.2021 до суду від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 18.10.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін та проведення судового засідання.
Відповідач позовні вимоги не визнав, 08.11.2021 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№64492), в якому зазначає, що відповідно до реєстраційних даних ОСОБА_2 перебувала на обліку в Запорізькому управлінні ГУ ДПС у Запорізькій області (Запорізька ДПІ) як фізична особа-підприємець згідно даних державної реєстрації з 06.02.2013, №20850000000003075 по 29.07.2021. Вказує на те, що ОСОБА_2 сплату єдиного внеску не здійснювала з 01.01.2018, загальна сума заборгованості склала 39658,74 грн. На підставі вищевикладеного, вважає спірну вимогу винесеною правомірною, просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 08.11.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи №280/9286/21 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 08.11.2021 витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області засвідчену належним чином копію довідки органу Пенсійного фонду форми ОК-5 або ОК-7 відносно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2017 по 31.12.2020.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
23.04.2021, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів та відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області позивачу сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63809-59 на загальну суму боргу 39658,74 грн., у т.ч.: недоїмка 37788,74 грн., штрафи 1870,00 грн.
У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться записи: від 06.02.2013 №20850000000003075 про державну реєстрацію ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця; від 29.07.2021 №2000850060002003075 про припинення ОСОБА_2 підприємницької діяльності за власним рішенням.
Так, судом встановлено, що позивач з січня 2017 року по березень 2020 року була офіційно працевлаштована, а відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) страхувальником-роботодавцем систематично сплачувався внесок з її заробітної плати за період за вказаний період..
Позивач, не погодившись із вказаною вимогою, звернулась через свого представника до суду із вказаним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд дійшов до наступних висновків.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною першою статті 4 Закону №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є: роботодавці; фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах; особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.
Частиною другою статті 6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Відповідно до абзацу 3 частини восьмої статті 9 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону №2464-VI).
Суд зауважує, що мета участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).
Платниками єдиного внеску є роботодавці та особи, які забезпечують себе працею самостійно (у т.ч. фізичні особи - підприємці).
В силу вимог статті 4 Закону №2464-VI, роботодавців та фізичних осіб - підприємців визначено окремими платниками єдиного внеску.
Проте, слід врахувати різний статус цих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Так, у випадку з найманим працівником він є застрахованою особою, а роботодавець - страхувальником. У свою чергу, державна реєстрація фізичною особою індивідуальної підприємницької діяльності є формою самостійного забезпечення працею, а тому відповідна особа одночасно є і застрахованою особою і страхувальником.
В силу вимог Закону №2464-VI за найманого працівника єдиний внесок сплачує роботодавець; фізична особа - підприємець сплачує єдиний внесок самостійно.
Зазначені механізми передбачені з метою участі усіх без винятку працюючих осіб (у тому числі, і тих, що забезпечують себе працею самостійно) у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у спірний період з січня 2017 року по березень 2020 року включно позивач працювала в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська лікарня №10» Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 05498708) на посаді молодшої медичної сестри (санітарки) відділення функціональної діагностики на 0,25 ставки та 0,75 ставки молодшої медичної сестри (санітарки) - прибиральниці денного стаціонару.
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) страхувальником-роботодавцем у січні-травні 2017 року та у березні 2020 року сплачувався внесок з її заробітної плати. Разом з цим, у періоди з квітня по березень 2020 року Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району сплачувався внесок за позивача.
Так, за 2017 рік заробітна плата складала: 3200,00 грн., відповідно єдиний внесок складав: 704,00 грн. в місяць (3200 грн. х 22%). За рік - 8448,00 грн. (704 грн. х 12 місяців).
За 2018 рік - заробітна плата складала: 3723,00 грн., відповідно єдиний внесок складав: 819,06 грн. в місяць (3723 грн. х 22%). За рік - 9828,72 грн. (819,06 грн. х 12 місяців).
За 2019 рік заробітна плата складала: 4173,00 грн., відповідно єдиний внесок складає: 918,06 грн. в місяць (4173 грн. х 22%). За рік 11016,72 грн. (918,06 грн. х 12 місяців).
Разом з цим, за січень-березень 2020 року за позивача роботодавцем та органом соціального захисту населення було сплачено єдиний внесок, у зв'язку із чим єдиний внесок, що зобов'язаний сплатити позивач складає: 6417,18 грн., з розрахунку за червень 2020 року 1039,06 грн., ІІІ квартал 2020 року 3178,12 грн., ІV квартал 2020 року- 2200,00 грн.
Також суд зазначає, що застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені можливо лише у разі, якщо має місце факт несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а тому, враховуюче те, що за позивача у 2019 році та на початку 2020 року сплачувався ЄСВ роботодавцем та органом соціального захисту населення, то у податкового органу були відсутні підстави для донарахування штрафних санкцій у вказаний період.
Таким чином, всього заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску складає: 6417,18 грн., з розрахунку за червень 2020 року 1039,06 грн., ІІІ квартал 2020 року 3178,12 грн., ІV квартал 2020 року- 2200,00 грн.
При цьому суд зазначає, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, у зв'язку із відсутністю доказів на підтвердження здійснення позивачем підприємницької діяльності та отримання доходу у період з 01.01.2017 по 12.03.2020, та у зв'язку з нарахуванням та сплатою роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску, суд вважає, що у позивача відсутній обов'язок щодо сплати єдиного соціального внеску як фізичною особою-підприємцем в період, за якому вона була офіційно працевлаштована.
Суд зауважує, що сплата позивачем єдиного внеску ще й як фізичною особою-підприємцем не призведе до покращення її становища у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки у такому разі вона не набуде права на отримання додаткових видів соціального забезпечення чи збільшення їх розміру у разі настання страхового випадку.
Натомість покладення на позивача обов'язку зі сплати єдиного внеску у такому випадку буде надмірним тягарем та фактично подвійним обкладенням ЄСВ.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в даному випадку ОСОБА_2 у спірний період періодично була учасником системи загальнообов'язкового державного соціального страхування як найманий працівник та отримувач соціальної допомоги, та як вже встановлено судом, роботодавцем та органом соціального захисту населення сплачувався внесок з її заробітної плати у період з січня 2017 року по березень 2020 року.
Враховуючи вищенаведене вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63809-59 від 23.04.2021, щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості розміром 39658,74 грн. є протиправною та підлягає скасуванню в частині суми 15846,49 грн., з розрахунку 39658,74 грн. - 33241,56 грн. = 6417,18 грн.
Суд також враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 11.04.2013 по справі «Вєренцов проти України», в якому Суд зазначив, що саме законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю, щоб надати особі можливість визначити, чи буде її поведінка суперечити закону, та якими можуть бути вірогідні наслідки порушень. Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування, а також для запобігання спробам регулювати діяльність, яка не підлягає регулюванню.
Крім того, у рішенні від 03.04.2008 по справі «Корецький та інші проти України», ЄСПЛ наголосив, що закон має бути сформульований з достатньою чіткістю. Щоб положення національного закону відповідали цим вимогам, він має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права особи.
У рішенні від 09.01.2013 по справі «Олександр Волков проти України» (OleksandrVolkov v. Ukraine), заява №21722/11 ЄСПЛ наголошено, що чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону визначають принцип законності, який частково співпадає з принципом верховенства права, одним з визначальних проявів якого є принципи «доброго врядування» і «належної адміністрації».
Також, у пунктах 70, 71 рішення у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE («Рисовський проти України») заява №29979/04 Європейським судом з прав людини підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», відповідно до якого, в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, пункт 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, пункт 72, від 08.04.2008, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункт 51, від 15.09.2009). При цьому, Суд наголосив, що саме на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, пункт 74, від 20.05.2010, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, пункт 37, від 25.11.2008).
Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.
Суд звертає увагу на те, що у період, за який Головне управління ДПС у Запорізькій області було нараховано позивачу спірну суму недоїмки зі сплати ЄСВ та донараховано штрафні санкції вона не здійснювала підприємницької діяльності, зокрема як ФОП, доходу від такої діяльності не мала, а натомість періодично працювала у зазначений період як найманий працівник, отримувала заробітну плату за офіційним місцем роботи як найманий працівник і роботодавець сплачував з її заробітної плати відповідні внески. Зворотного відповідачем у справі не доведено.
Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб'єкта владних повноважень (частина друга статті 77 КАС України).
У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (стаття 4 Податкового кодексу України).
Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов'язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з'ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов'язань, та правомірність прийняття свого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 у справі №817/149/17, від 29.03.2018 у справі №813/2758/16 та, відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, є обов'язковим для суду при вирішенні даної справи.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування ОСОБА_2 єдиного соціального внеску за період з січня 2017 року по березень 2020 року у розмірі 33241,56 грн., а отже вимога про сплату боргу від 23.04.2021 №Ф-63809-59 щодо стягнення з позивача боргу, в частині суми заборгованості 33241,56 грн., є протиправною та підлягає скасуванню.
Що стосується вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника податків позивача з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування шляхом виключення самостійно нарахованої недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 23.04.2021 №Ф-63809-59 у сумі 39658,74 грн. (тридцять дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят вісім грн. 74 коп.), слід зазначити про таке.
Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України №422 від 07.04.2016 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України за №751/28881 від 20.05.2016 (далі - Порядок №422).
Згідно з положенням пункту 1 Розділу І вказаного Порядку інтегрована картка платника (далі - ІКП) це - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.
Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку №422, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов'язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників. Спеціальне кодування всіх операцій, що використовуються для відображення в ІКП облікових показників, забезпечує автоматизоване ведення ІКП. Усі вартісні облікові операції та облікові показники в ІКП проводяться у гривнях з двома десятковими знаками. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій. В ІКП на дату проведення кожної облікової операції підбиваються підсумки за всіма її графами.
Згідно з пунктом 5 розділу І Порядку №422 контроль достовірності первинних показників за єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Дії працівників органів ДФС під час відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов'язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу 2 Порядку №422 з метою забезпечення контролю за коректністю відображення інформації в інформаційній системі органів ДФС при відкритті/закритті ІКП підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, проводиться щоденний контроль шляхом формування реєстрів перевірки записів за напрямами: відповідність форм відкритих ІКП затвердженому переліку форм ІКП; відповідність відкритої ІКП за видами бюджетів та платежів як для юридичних, так і для фізичних осіб відповідно до затвердженого переліку форм ІКП; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску та переплати за платежами, за якими не передбачено подання платником податкової звітності до органу ДФС (крім платежів, які контролюються органами ДФС в частині актів перевірок); наявність відкритої ІКП за платником, який знятий з обліку в органі ДФС; наявність у платника, якого виключено з реєстру платників певного податку, відкритої ІКП без ознаки «платник відсутній в реєстрі»; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску в ІКП зі спеціальним кодом «платежі до з'ясування»; одночасна наявність показника переплати та невиділеного (незафіксованого) податкового боргу з грошового зобов'язання (заборгованості (без пені)) в ІКП; від'ємне значення переплати та/або боргу (заборгованості) в ІКП.
Аналіз зазначених положень Порядку №422 свідчить, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює наявність матеріально - правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, відповідно належним способом захисту порушеного права позивача є вимога про зобов'язання відповідача здійснити дії з відображення/коригування у інтегрованій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №805/4374/15-а.
При цьому, суд зазначає, що саме у разі скасування вимоги про сплату боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування в інтегрованій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Оскільки суд дійшов висновку про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.04.2021 №Ф-63809-59 щодо стягнення з позивача боргу, в частині суми заборгованості 33241,56 грн., то, відповідно, слід зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_2 з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування шляхом виключення самостійно нарахованої недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 23.04.2021 №Ф-63809-59 у сумі 33241,56 грн.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина перша статті 143 КАС України). Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 454,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 250, 255 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166; код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63809-59 від 23.04.2021 в частині стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості в розмірі 33241,56 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування шляхом виключення самостійно нарахованої недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 23.04.2021 №Ф-63809-59 у сумі 33241,56 грн.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 11.01.2022.
Суддя М.С. Лазаренко