03 лютого 2022 року м. Житомир справа № 240/32702/21
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Попової О. Г.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 10.09.2021 р. №0600-0216-8-0950 у призначенні позивачу пенсії за віком з відповідним зниженням страхового стажу.
- Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію на підставах ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням знижки до страхового стажу, що передбачена ч. 2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з дати подання заяви - 27.08.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи 3 категорії. Вважає протиправною бездіяльність відповідача в частині не призначення йому пенсії за віком, із зниженням пенсійного віку згідно із ст.55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Наголосив, що ним подано всі необхідні документи для призначення вказаної пенсії. Зазначає, що така відмова є протиправною, та незаконною, оскільки він проживав упродовж 3 років на території радіоактивного забруднення, станом на 01.01.1993. З огляду на наведене, позивач просив суд, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 24.11.2021 прийнято дану позову заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено про розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На адресу суду від відповідача надійшов відзив, в якому зазначено, що за наданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу в системі персоніфікованого обліку страховий стаж позивача становить 22 роки 3 місяці 14 днів.
Слід зазначити, що довідка, видана Виконавчим комітетом Овруцької міської ради Житомирської області від 22.06.2021 за № 11-726 та від 25.08.2021 за № 6866 про підтвердження періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення з 08.06.1987 по 27.08.1987 та з 05.11.1987 по 14.04.1994, не прийнята до уваги, оскільки дана інформація не співпадає з відомостями про роботу, зокрема, з 06.05.1992 по 24.09.1993 робота в ДП «Вінницький лісгосп», яке розміщувалось не на території зони гарантованого добровільного відселення.
На думку управління, у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 позивач постійно не прожив та не пропрацював 3 роки. За таких умов, підтверджений загальний період проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення після 01.01.1993 становить лише 05 років 4 місяці 17 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років.
Вважає, дії Управління є правомірними та вмотивованими, а позов є необгрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення.
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач отримав посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) від 10.08.2021 р. серія Б №0047780.
27.08.2021 позивач звернувся з заявою з питання призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Листом від 10.09.2021 № 0600-0216-8/69500 відповідач відмовив в призначенні пенсії та зазначив, що документи про підтвердження періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення ним не були прийняті до уваги, оскільки цей період не співпадає з відомостями про роботу з 06.05.1992 по 24.09.1993 в ЦП «Вінницький лісгосп», яке розміщувалось не на території зони гарантованого добровільного відселення».
Не погоджуючись із таким рішенням Пенсійного органу, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон України №796-XII від 28.02.1991 ).
Відповідно до ч.1 ст.55 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема, право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років мають особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 роки прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років.
Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Законом №796-ХІІ).
Із аналізу наведеної правової норми слідує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 роки не менше 3 років.
Частинами 3, 4 статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення здійснюється органами місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51, потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, чи таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.
Пунктом 10 вказаного Порядку передбачено, що видача посвідчень провадиться, зокрема, обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання. Посвідчення видаються особам, які постійно проживають або працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.
Судом встановлено, що відповідно довідки органу місцевого самоврядування - виконавчого комітету Овруцької міської ради від 22.06.2021 р. №11-726 ОСОБА_1 , 1967 року народження в період з 08.06.1987 по 27.08.1987, з 05.11.1987 по 14.04.1994 був зареєстрований та проживав в с.Піщениця Овруцького району, Житомирської області (зона гарантованого добровільного відселення).
При цьому, у періоди з 06.05.1992 по 24.09.1993 позивач працював в ДП «Вінницький лісгосп», яке розміщувалось не на території зони гарантованого добровільного відселення.
Слід зазначити, що статтею 1 Закону України від 16.04.1991 №959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність" встановлено, що постійне місце проживання - місце проживання на території якої-небудь держави не менше одного року фізичної особи, яка не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом необмеженого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).
Отже, постійним місцем проживання позивача є с.Піщениця Овруцького району, Житомирської області, оскільки перебування позивача у Вінницькому району було зумовлено виконанням ним зобов'язань за договором (угоді).
Крім того, суд звертає увагу, що позивач має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), про що йому видано посвідчення, а вказане посвідчення видається, зокрема, особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Таким чином, наявність у позивача посвідчення особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) від 10.08.2021 р. серія НОМЕР_1 , спростовує доводи відповідача про те, що станом на 01.01.1993 позивач прожив у зоні гарантованого добровільного відселення менше трьох років.
Відтак, суд погоджується із доводами позивача про те, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з тієї підстави, що станом на 01.01.1993 період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення становить менше трьох років.
Відповідачем не заперечується та не ставилось під сумнів, що у позивача наявний страховий стаж необхідний для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII .
Відповідно до пункту 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Враховуючи приписи пункту 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суд зазначає, що оскільки, позивач із заявою про призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області звернувся 27.08.2021, пенсія зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має бути призначена з 27.08.2021.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду належними та допустимими доказами правомірність своїх дій щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком з відповідним зниженням страхового стажу відповідно до статті 55 Закону №796-XII, з огляду на що позов належить задовольнити шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Житомирській області щодо відмови в призначенні позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку та зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 27.08.2021.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, суд дійшов висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України у Житомирській області необхідно стягнути судові витрати у розмірі 908,00 грн.
Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 27.08.2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 03.02.2022 року.
Суддя О.Г. Попова