Житомирський апеляційний суд
Справа №296/5351/19 Головуючий у 1-й інст. Анциборенко Н. М.
Категорія 45 Доповідач Шевчук А. М.
02 лютого 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б.,
за участі секретаря судового засідання Франчука В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №296/5351/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної казначейської служби у м.Житомирі, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Національної поліції в Житомирській області та Житомирська обласна прокуратура, про відшкодування моральної шкоди
за апеляційними скаргами Житомирської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Житомирській області
на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 31 березня 2021 року, яке ухвалене під головуванням судді Анциборенко Н.М. в м.Житомирі,
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління державної казначейської служби у м.Житомирі Житомирської області; третя особа: Головне управління Національної поліції в Житомирській області. Просив у відшкодування моральної шкоди стягнути на його користь 5 000 грн. із державного бюджету України шляхом списання коштів із єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу.
Позов обґрунтовував тим, що ОСОБА_2 винен йому кошти за виконавчими листами. 29 вересня 2015 року він звернувся до Житомирського відділу поліції в Житомирській області про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 та ч.1 ст.382 КК України, оскільки вважає себе потерпілою особою. Йому довелося звертатися до суду зі скаргою на бездіяльність працівників РВ УМВС щодо невнесення даних до ЄРДР. Ухвалою Богунського районного суду від 25 травня 2016 року було зобов'язано уповноважених осіб Житомирського відділу поліції внести дані за його заявою до ЄРДР. Слідчим був проведений його допит, а 24 вересня 2016 року справа була закрита без допиту державного виконавця та проведення інших необхідних слідчих дій. Ухвалою Богунського районного суду від 22 листопада 2016 року постанова про закриття кримінального провадження була скасована, а справа передана до слідчого відділу для подальшого розслідування. Проте, у Житомирському відділі поліції були переконані, що справу суд їм не передав. Із цього приводу йому довелося звертатися до процесуального керівника - прокурора з прохання знайти кримінальну справу. Бездіяльність при розслідуванні продовжилася, оскільки державний виконавець допитаний так і не був, хоча 07 серпня 2017 року самостійно направив до поліції подання про притягнення боржника ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження було знову закрите та йому довелося звертатися до прокуратури із проханням перевірити законність закриття кримінальної справи. Постанова про закриття справи 03 квітня 2019 року була вдруге скасована, але на цей раз прокурором. 25 січня 2018 року ним було подано ще одну заяву щодо неправомірних дій ОСОБА_2 , яка знову не була внесена до ЄРДР, що стало підставою для задоволення Богунським районним судом 09 лютого 2018 року його скарги. За таких обставин, із моменту подання ним першої заяви про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, тобто з вересня 2015 року, сплинуло майже 4 роки, але слідчим так і не допитано в якості свідка державного виконавця, що свідчить про небажання слідчого поліції встановити всі події та обставини у справі.
Наполягає на тому, що йому завдано моральної шкоди, яка полягає, по-перше, у відсутності переконання щодо захисту його прав правоохоронними органами, зокрема, слідчим поліції, по-друге, в організації додаткових зусиль, направлених на відновлення його прав. Внаслідок неправомірних дій уповноваженого державного органу він зазнав душевних страждань через неспроможність передбачених законом процедур забезпечити йому захист законних прав на етапі проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні, що породжує недовіру до держави в цілому та призводить до відчуття безсилля, приниження гідності людини у боротьбі з процедурами, що наповнені лише формальним змістом, необхідності витрачати додаткові зусилля для подолання штучно створених перешкод, оскільки доводилося неодноразово звертатися до прокуратури, якою скасовувалися постанови слідчого поліції про закриття кримінального провадження, а також надавалися вказівки під час проведення досудового розслідування. Всі його дії потребували часу, зміни ритму життя: написання скарг, поїздки до м. Житомира, відвідування засідань суду, керівництва слідчого управління, виконавчої служби тощо. Триває це майже чотири роки, при цьому занадто мало для такого строку тривалості було вчинено слідчих дій, двічі справа безпідставно закривалася, а задля її початку також довелося їздити на засідання суду. Переконаний у тому, що у будь-якому випадку ОСОБА_2 не понесе покарання через сплив терміну давності завдяки заволокіченому безрезультатному слідству. З моменту винесення судом рішення про стягнення з ОСОБА_2 на його користь боргу сплинуло вже вісім років, а боржник продовжує ухилятися від сплати боргу та перешкоджає проведенню виконавчого провадження. Рішення суду не виконані. Боржник відчуває безкарність своїх дій щодо невиконання рішення суду і таке виникає завдяки тривалій бездіяльності слідчих поліції та прийняття ними безпідставних постанов про закриття справи без проведення необхідних слідчих дій.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира, занесеною 03 грудня 2020 року до протоколу судового засідання, за клопотанням Управління державної казначейської служби у м.Житомирі до участі у справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Житомирську обласну прокуратуру (а.с.64-65,148 т.1).
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 31 березня 2021 року стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів із єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції та посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, Прокуратура Житомирської області та Головне управління Національної поліції в Житомирській області подали апеляційні скарги. Просять у апеляційних скаргах рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Житомирська обласна прокуратура доводи своєї апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в деліктних правовідносинах на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Наголошує на тому, що позивач не надав належних доказів та не навів жодних обґрунтованих обставин, які підтвердили б спричинення йому відповідачем моральних страждань та не зазначив, у чому полягають його страждання. Вважає, що сам по собі факт звернення позивача з заявами до правоохоронного органу чи до суду не може свідчити про реальне порушення його прав. Не погоджуючись із рішеннями слідчого, ОСОБА_1 у повному обсязі реалізовував своє конституційне право на доступ до правосуддя шляхом звернення до слідчого судді, який згідно з п.18 частини першої ст.3 КПК України здійснює судовий контроль за додержанням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Окрім того, у кримінальному провадженні №12016060170000753 проводяться необхідні слідчі дії, а тому висновки суду першої інстанції стосовно наявності у позивача підстав для стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 грн. є передчасними та не грунтуються на вимогах закону. Отже, суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги пояснення позивача як належний та достатній доказ спричинення останньому моральної шкоди, що нібито пов'язана з рішеннями, діями і тривалою бездіяльністю органів досудового розслідування, та на припущеннях стягнув з держави на користь ОСОБА_1 5 000 грн. у відшкодування немайнової шкоди.
Головне управління Національної поліції в Житомирській область аргументи своєї апеляційної скарги ґрунтує на тому, що для настання відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, обов'язковою умовою є визнання наведених рішень незаконними та їх подальше скасування, а також визнання дій або бездіяльності таких органів протиправними, а відтак, реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчих, які в подальшому були скасовані слідчими суддями та органами прокуратури, не свідчить про протиправність дій слідчих та завдання позивачу моральної шкоди. Сам по собі факт звернення ОСОБА_1 із заявами до правоохоронних органів чи до суду не може свідчити про реальне порушення його прав. Не погоджуючись із рішеннями слідчого, позивач реалізує своє конституційне право на доступ до правосуддя шляхом звернення до слідчого судді, який здійснює судовий контроль за додержанням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Крім того, жодних підстав для застосування у цій справі положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» немає. Рішення та ухвали, винесені особами органу прокуратури та слідчими суддями Богунського районного суду м. Житомира за наслідками розгляду скарг позивача, не тягнуть за собою наслідків цивільно-правового характеру та не є доказом того, що дії чи бездіяльність органу державної влади порушили законні права та інтереси ОСОБА_1 . У деліктних правовідносинах на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок між поведінкою та шкодою. Позивач не довів належними та допустимими доказами заподіяння йому моральної шкоди внаслідок порушення вимог процесуального закону, а посилання ОСОБА_1 , як на обґрунтування завданої моральної шкоди, на необхідність звернення його до суду не може бути належною правовою підставою для її відшкодування відповідачем. Чинний КПК України не передбачає оскарження в апеляційному та касаційному порядку ухвали слідчого судді про задоволення скарг заявника (потерпілого). Така ухвала є остаточною не з метою позбавлення слідчого, прокурора права на її перегляд вищою інстанцією та перевірки її законності і обґрунтованості, а задля забезпечення реалізації заявником права на вирішення його заяви про скоєння злочину у відповідності з нормами процесуального закону, яким регулюється вирішення цього питання. Вимоги про визнання незаконними дій органів досудового розслідування у кримінальних провадженнях мають вирішуватися за правилами КПК України. Підстави для відшкодування моральної шкоди позивачу відсутні у зв'язку з відсутністю незаконних рішень чи бездіяльності у діях відповідача.
Від учасників справи відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судовому засіданні прокурор Житомирської обласної прокуратури Слівінський А.А. апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури підтримав. Просить апеляційні скарги Житомирської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Житомирській області задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 залишити без задоволення. Пояснив, що у деліктних правовідносинах належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади та їх посадовою особою, є держава в особі органу, діями якого завдано шкоди та дії якого призвели до стягнення коштів з державного бюджету. Такі органи мають бути залучені до участі у справі саме як відповідачі.
Представник Головного управління Національної поліції в Житомирській області Мельнічук Ю.В. апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області підтримав з підстав, зазначених у ній. Просить апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Житомирській області та Житомирської обласної прокуратури задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким ОСОБА_1 у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди відмовити.
ОСОБА_1 апеляційні скарги не визнав. Просить у їх задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Пояснив, що вимоги про стягнення моральної шкоди обґрунтовував саме надмірною тривалістю нескладного кримінального провадження та неефективністю досудового розслідування через протиправну бездіяльність посадових осіб органів поліції, а не скасуваннями слідчим суддею та органами прокуратури процесуальних рішень слідчих поліції про закриття кримінального провадження, як помилково зазначається в апеляційних скаргах. Окрім того, посилаючись на постанову Верховного Суду від 17 січня 2020 року в справі №366/2027/18, переконаний в тому, що у деліктних правовідносинах Управління державної казначейської служби у м.Житомирі є належним відповідачем. При цьому уточнив, що моральна шкода йому заподіяна не фактами скасування процесуальних рішень слідчих поліції, а неправомірними діями посадових осіб органів поліції через закриття кримінального провадження без проведення слідчими поліції згідно з вимогами КПК України перевірки його заяви про злочини, вчинені ОСОБА_2 , що дозволяє боржнику ОСОБА_2 уникати досить довгий час відповідальності. Моральна шкода йому заподіяна бездіяльністю слідчих поліції у зв'язку з чим надмірно триває досудове розслідування у нескладному кримінальному провадженні, чим завдано душевних страждань.
Представник відповідача Управління державної казначейської служби у м.Житомирі Лавровський Ю.С. просить апеляційні скарги задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Пояснив, що Управління державної казначейської служби у м.Житомирі не є належним відповідачем за вимогою про відшкодування моральної шкоди, оскільки дії посадових осіб Управління державної казначейської служби у м.Житомирі не призвели до заподіяння позивачу моральних страждань. Окрім того, до повноважень казначейської служби відноситься лише здійснення повернення коштів з державного бюджету. Також кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У резолютивній частині рішення не повинно міститися відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 19 червня 2018 року в справі №910/23967/16). Цього правового висновку в рішенні суду першої інстанції також не дотримано.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 30 червня 2011 року, яке набрало законної сили 12 липня 2011 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 500 грн. боргу за договором позики, 1 000 грн. неустойки та 107,70 судового збору. Рішенням того ж суду від 06 червня 2012 року, яке набрало законної сили 20 червня 2012 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 600 грн. боргу за розпискою від 27 січня 2008 року та 214,60 грн. судового збору.
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду міста Житомира від 25 травня 2016 року за скаргою ОСОБА_1 зобов'язано уповноважених осіб Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції ГУНП в Житомирській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_1 , поданою 29 вересня 2015 року, оскільки працівниками поліції допущено неправомірну бездіяльність.
Постановою слідчого Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 24 вересня 2016 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12016060170000753, було закрито у зв'язку з відсутністю в діяннях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України.
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 22 листопада 2016 року постанова слідчого поліції від 24 вересня 2016 року про закриття кримінального провадження скасована. Підставами для скасування стало непроведення необхідних слідчих дій та передчасність прийнятого рішення.
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 09 лютого 2018 року зобов'язано Житомирське ВП Головного управління Національної поліції в Житомирській області зареєструвати в ЄРДР заяву ОСОБА_1 від 24 січня 2018 року про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 КК України.
Листом від 15 березня 2018 року №НП-753/16 Житомирська місцева прокуратура повідомила позивача про те, що 15 березня 2018 року досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016060170000753 відновлено.
Листом від 20 грудня 2018 року №Д-1470124-201812 слідче управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області повідомило позивача про те, 28 листопада 2018 року за наслідками досудового розслідування кримінальне провадження №12016060170000753 закрито у зв'язку із відсутності в діянні ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення.
Листом Житомирської місцевої прокуратури від 03 квітня 2019 року №М-753/16 ОСОБА_1 повідомлено, що 02 квітня 2019 року постанова поліції про закриття кримінального провадження №12016060170000753 скасована. Також констатовано, що підставами для скасування постанови поліції стало проведення розслідування не у повному обсязі та невиконання слідчих дій, які мають суттєве значення.
Листом від 12 березня 2021 року Житомирська місцева прокуратура Давидова А.М. повідомила, що 19 жовтня 2019 року слідчим без з'ясування всіх обставин вчинення кримінального правопорушення прийнято рішення про закриття кримінального провадження №12016060170000753, у зв'язку з чим рішення слідчого про закриття кримінального провадження Житомирською місцевою прокуратурою 12 березня 2021 року скасовано.
Відповідно до частини першої ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Отже, визначення предмета та підстав спору є правом позивача.
ОСОБА_1 звернувся до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, його посадовою особою.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст.1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За відсутності підстав для застосування частини першої ст.1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, діють правила частини шостої ст.1176 ЦК України, тобто, така шкода відшкодовується, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданою органом державної влади, їх посадовими особами.
Відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи на підставі ст.1174 ЦК України.
Отже, обов'язок відшкодувати завдану потерпілому моральну шкоду покладається не на посадову особу, незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю якої завдано відповідну шкоду, а на державу.
Визначення відповідача або відповідачів також є правом позивача. Відповідачем є особа, що залучається судом до відповіді щодо вимоги, заявленої позивачем. За твердженням позивача, відповідач - особа, яка порушила або оспорює його суб'єктивне право або охоронюваний законом інтерес.
Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц).
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частини перша та друга статті 51 ЦПК України).
Про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (частина четверта ст.51 ЦПК України).
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, його посадовою особою, до Управління державної казначейської служби у м. Житомирі (відповідач). Головне управління Національної поліції в Житомирській області та Житомирська обласна прокуратура залучені до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі №242/4741/16-ц вказано, що «з урахуванням того, що саме на державу покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року в справі №200/8310/18 зазначено, що «відповідно до ст.2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі ст.1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем. Відповідно до п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга ст.2 ЦК України). Відповідно до частини першої ст.170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Таким органом у цій справі є Міністерство внутрішніх справ України (дії посадової особи якого призвели до безспірного стягнення коштів) та Державна казначейська служба України (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету). Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року в справі №910/23967/16)».
Отже, належним відповідачем у даній справи є держава Україна, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади, дії посадової особи якого призвели до безспірного стягнення коштів. Суд першої інстанції на такі обставини уваги не звернув та не з'ясував, діями посадових осіб якого органу заподіяна позивачу моральна шкода через надмірну тривалість нескладного кримінального провадження та неефективне досудове розслідування.
У суді першої інстанції ОСОБА_1 пояснив, що неефективне досудове розслідування посадовими особами органів поліції у нескладному кримінальному провадженні, внаслідок чого воно триває надмірно, спричинило йому душевних страждань.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції питання щодо залучення відповідачем (співвідповідачем) орган, діями якого позивачу спричинено моральної шкоди в порядку ст.51 ПК України не вирішувалося та ухвала судом першої інстанції з цього приводу не постановлювалася.
На стадії перегляду справи суд апеляційної інстанції не уповноважений чинним цивільно-процесуальним законодавством усунути вищевказані недоліки. Апеляційний суд в силу своїх процесуальних повноважень, визначених ст.ст.367,374 ЦПК України, не має права на залучення на стадії апеляційного розгляду до участі у справі співвідповідача, як і повноважень на скасування рішення суду з направленням справи на новий судовий розгляд. Ці недоліки не можу бути усунені при розгляді справи апеляційним судом.
Аргументи позивача ОСОБА_1 про те, що цивільна справа №366/2027/18 розглянута Верховним Судом 17 січня 2020 року за участі відповідача Державної казначейської служби України та третіх осіб: Прокуратури Київської області та Головного управління Національної поліції в Київській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового розслідування, та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача у відшкодування моральної шкоди певну суму шляхом списання цих коштів Казначейством з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, є неприйнятними через відмінність правовідносин у наведеній справі та у справі, що переглядається.
Так, у справі №366/2027/18 за обставинами, позивач була незаконно притягнута до кримінальної відповідальності та звернулася до суду про відшкодування моральної шкоди на підставі частин першої та другої ст.1176 ЦК України та у порядку Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Шкода, завдана фізичній особі внаслідок, зокрема, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності відшкодовується державою незалежно від вини посадових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
У даній справі, спірні правовідносини регулюються ст.ст.1173,1174, частиною шостою ст.1176 ЦК України, а тому орган державної влади, посадовими особами якого спричинено шкоду, має бути залучений до участі у справі не третьою особою, а відповідачем (постанова Верховного Суду від 01 грудня 2021 року в справі №308/14232/18).
Незалучення належного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
ОСОБА_1 не позбавлений права на подання позову до суду, визначивши коло належних відповідачів у справі.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги Житомирської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Житомирській області задовольнити.
Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 31 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Управління державної казначейської служби у м.Житомирі про відшкодування моральної шкоди.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді:
Повний текст постанови складений 07 лютого 2022 року.