Житомирський апеляційний суд
Справа №274/6457/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст. 81 КК України Доповідач ОСОБА_2
01 лютого 2022 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
засудженого: ОСОБА_7 ,
захисника: ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в режимі відео конференції провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 листопада 2021 року про залишення без задоволення заяви засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,-
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 листопада 2021 року залишено без задоволення заяву засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Рішення суду обґрунтовано тим, що засуджений ОСОБА_7 своєю поведінкою та ставленням до праці ще не довів своє виправлення та на даний час відсутні достатні дані, що засуджений вже повноцінно довів своє виправлення і його звільнення не призведе до появи небезпеки суспільству чи окремим громадянам.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його заяву про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Суд необґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Вказує, що матеріали справи свідчать про певну міцність соціальних зв'язків засудженого. Він підтримує зв'язки із родичами та має постійне місце проживання, а також можливість бути в подальшому працевлаштованим. Крім того засуджений відбув більше 3/4 строку покарання, кінець строку покарання - 17.09.2024 року, тому формалізований елемент (ч.3 ст.81 КК України) є в наявності.
Захисник ОСОБА_8 та засуджений ОСОБА_7 в судовому засідання апеляційного суду підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити з викладених в ній мотивів.
Прокурор заперечив щодо задоволення апеляційної скарги захисника, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з тих підстав, щор зхасуджений хоча і став на шлях виправлення, однак не довів даного виправлення, до нього було застосовано ст.82 КК України, що на даний час є достатнім. Крім того посилання сторони захисту на те, що засуджений не є обізнаним щодо відшкодування шкоди є надуманим, ОСОБА_7 почав поводити себе відповідним чином лише на час настання отримання можливості бути звільненим умовно-достроково.
Заслухавши доповідь судді, думку учасників провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 не підлягає задоволенню, виходячи з наступних обставин.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 81 КК України передбачає підстави та умови застосування щодо засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
З матеріалів судового провадження вбачається, що ОСОБА_7 засуджений вироком Святошинського районного суду м. Києва від 06 червня 2013 року за п.1 ч.2 ст.115 КК України до 15 років позбавлення волі. Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 17.02.16 у строк покарання зараховано час попереднього ув'язнення з 19.12.11 до 24.12.13. Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 08.09.20 згідно зі ст.82 КК України невідбуту частину покарання замінено на 4 роки 3 місяці 5 днів обмеження волі. Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08.12.20 у строк покарання зараховано час слідування до виправного центру з 08.09.20 до 03.12.20.
Початок строку відбування покарання: для позбавлення волі - 19.12.11; для обмеження волі - 03.12.20; кінець строку: 17.09.24.
Суд першої інстанції, розглядаючи в порядку ст.539 КПК України заяву ОСОБА_7 про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, дійшов до висновку про відсутність на даний час передбачених ст.81 КК України правових підстав для задоволення заяви засудженого, оскільки він хоча і відбув певну частину призначеного судом покарання, про що йдеться в апеляційній скарзі, однак своєю поведінкою та ставленням до праці ще не довів своє виправлення, та його звільнення не призведе до появи небезпеки суспільству чи окремим громадянам.
Відповідно до вимог ч.2 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Наведене є обов'язковою передумовою для умовно-дострокового звільнення, поряд із передбаченими у ч.3 ст.81 КК України строками фактичного відбуття покарання засудженим.
Сумлінна поведінка - це не тільки пасивна форма поведінки засудженого, яка полягає у стримуванні від порушень режиму відбування покарання, порушення правил внутрішнього розпорядку, неухильне додержання загальноприйнятих норм і правил поведінки, а й активна участь у суспільному житті і сумлінне виконання громадських доручень у процесі відбування покарання, підвищення загальноосвітнього рівня, гарна поведінка в побуті, прагнення своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин та інше.
Згідно роз'яснень, викладених у підпункті «а» п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливо лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, засуджений ОСОБА_7 відбуває покарання в ДУ "Бердичівський виправний центр № 108" з 03.12.20. За період відбування покарання характеризується позитивно. Порушень встановленого порядку відбування покарання не допускав. Працевлаштований робітником контрагентського об'єкту, до праці ставиться сумлінно. За час відбування покарання має 11 заохочень, мав 1 стягнення, яке знято у встановленому законом порядку. За вироком суду має позов на суму 30 тис. грн., збитки не відшкодовує у зв'язку з ненадходженням виконавчого листа.
Судом першої інстанції також враховано, що засуджений ОСОБА_7 вину у скоєнні особливо тяжкого умисного злочину проти життя особи заперечував, і лише за заявою у 2019 році визнав, але жодних заходів щодо відшкодування завданої шкоди, як матеріальної так і моральної (перед потерпілими не вибачався та потерпілі наполягали на максимальному покаранні у виді довічного позбавлення волі) не займався та не займається, хоча має для цього можливість, так як є працевлаштованим та отримує заробітну плату, долею виконавчого листа не цікавився, відбуває покарання у виправному центрі менше року, при терміні до кінця строку майже три роки .Наявність заохочень у виправному центрі вказує, що засуджений став на шлях виправлення, але враховуючи інші характеристики поведінки та ставлення засудженого до своїх дій за період всього строку відбування покарання за позбавлення життя декількох людей, яке він заперечував та заперечує фактично до цього часу, не свідчать про можливість на даний час застосування до нього ст.81 КК України
При цьому його доводи були предметом оцінки суду, були об'єктивно спростовані судом першої інстанції, потерпілі так і не отримали жодної сатисфакції, оскільки засуджений заподіяну своїми злочинними діями шкоду взагалі не відшкодовує, лише написав заяву про визнання вини, коли підходив час до настання пільг на звільнення відповідно до чинного законодавства, що вказує на сумніви у наявності щирого каяття засудженого та визнання ним своєї вини.
Суд першої інстанції, проаналізувавши встановлені під час судового розгляду обставини у їх сукупності, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_7 за весь час відбування покарання своєю поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення та перевиховання, у зв'язку з чим залишив його заяву без задоволення, з чим погоджується і колегія суддів.
На підставі викладеного, висновки суду щодо недоведеності засудженим ОСОБА_7 свого виправлення колегія суддів вважає обґрунтованим, а посилання апелянта на міцність соціальних зв'язків, постійного місця проживання та можливість бути в подальшому працевлаштованим та на те, що він відбув більше 3/4 строку покарання, не є безумовними підставами для застосування щодо нього положень ст. 81 КК України.
При цьому думка адміністрації колонії, на яку посилається сторона захисту, не є обов'язковою для суду при вирішенні даного питання.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Ухвала суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_8 , колегія суддів не вбачає
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 листопада 2021 року про залишення без задоволення заяви засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, залишити без змін.
Ухвала апеляційного набирає чинності негайно після оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: